Номер провадження 22-ц/821/1914/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/6477/24 Категорія: 304090000 Троян Т. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 грудня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді Сіренко Ю.В., Гончар Н.І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Воронова Р.С. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.10.2024 (повний текст складено 21.10.2024, суддя в суді першої інстанції Троян Т.Є.) у цивільній справі за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
у травні 2024 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в розмірі 84 685,67 грн., мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору відсотками банк порушує питання в даній справі.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.10.2024 позов задоволено з посиланням на те, що відповідач, як позичальник за кредитним договором, зобов'язаний повернути банку отримані кредитні кошти та нараховані відсотки.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Воронов Р.С. подав 14.07.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відхилити позовні вимоги банку.
В обґрунтування вказано на те, що анкета-заява про приєднання до умов надання банківських послуг, підписана позичальником, не є кредитним договором. Умови кредитування, викладені на сайті банку, до відома позичальнику не доводилися та ним не підписувалися.
Паспорт споживчого кредиту, наданий банком та в якому відсутній підпис відповідача, складено станом на 2020 рік та його положення на правовідносини сторін не впливають, так як не стосуються користування коштами банку з 2016 року.
Розрахунок заборгованості по кредиту є необґрунтованим, так як він суперечить змісту паспорту кредитування та не враховує пропуск строків позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 12.08.2016 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк».
Відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві розмір кредитного ліміту не встановлений.
Одночасно зазначена Анкета-заява не містить відомостей про обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом та їх розмір, чи інші платежі по кредиту - комісії та плати за додаткові послуги.
Банком до позову долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», який відповідачем не підписувався.
У матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту від 18.11.2020, яким погоджено умови кредитування для кредитного продукту: «Кредитна картка», в якому зазначені умови кредитування, строки, процентна ставка в різних величинах за типом кредитних карток «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», та строком дії вказаного паспорта до 01.07.2021.
На підставі цієї заяви банком відповідачу був встановлений кредитний ліміт, який у подальшому неодноразово змінювався, в тому числі збільшувався, та станом на 23.09.2023 склав 51 300,00 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком за договором станом на 05.05.2024 у відповідача наявна заборгованість по кредиту у розмірі 84 685,67 грн., яка складається з такого: 51240,34 грн.- за тілом кредиту; 33 445,33 грн. - по відсоткам.
Банк зазначає, що відповідач, одержавши кредитні кошти, не виконав належним чином своїх зобов'язань по їх поверненню та сплаті визначених умовами кредитного договору платежів- відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого в нього перед банком виникла заборгованість, яка має стягуватися судом у цій справі.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві про надання банківських послуг від 12.08.2016, підписаній сторонами, не визначено відсоткову ставку по договору та не вказано вид кредитної картки, виданої відповідачу.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення відсотків, посилався також на на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.
Однак у матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи заяву про одержання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо нарахування відсотків у визначених позивачем порядку та розмірі.
Роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату відсотків у розмірах, визначених банком, та відповідальності по сплаті відсотків надані Умови самі по собі не можуть розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.
Крім того, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до ЗУ «Про споживче кредитування».
Зі змісту самого паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною станом на 18.11.2020, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У паспорті також зазначено, що реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишиться дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, а також того, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті кредитування умов та за яким саме видом кредитної картки були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові ВС від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
З цих підстав апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді обов'язок позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом, які обраховуються у порядку та періоди сплати, визначеному позивачем, отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією ВС у постанові від 04.09.2019 у справі №382/1131/18.
Відтак підстав для тверджень про наявність у відповідача обов'язку сплатити банку заборгованість по нарахованим за користування кредитом відсоткам апеляційним судом встановлено не було, оскільки умови договору про сплати відсотків по кредиту зі строками та порядком нарахування, зазначеними банком у цій справі, до відома належним чином позичальнику доведені не були та ним не погоджувалися.
Зазначених обставин при вирішенні спору по суті суд першої інстанції належним чином не врахував.
Апеляційний суд також приймає до уваги, що сторонами у справі не було надано доказів того, які саме кошти були сплачені відповідачем в якості погашення заборгованості по відсоткам по кредиту, відтак підстав для перерахунку заявлених до стягнення сум з урахуванням сплати боргу по відсотках за умовами договору, які позичальником не погоджувалися, не встановлено.
Розрахунок заборгованості, наданий банком (а.с.4-9) не містить посилань на суму сплачених позичальником відсотків по кредиту. Натомість у ньому зазначено лише загальну суму погашеного боргу.
Отже апеляційні аргументи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Одночасно, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також те, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з тіла кредиту та простроченого тіла кредиту.
Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі №365/159/19.
При цьому не можна погодитися з аргументами скаржника про те, що анкета-заява про приєднання до умов надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту не підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами, оскільки їх спростовано фактом того, що за кредитним рахунком відповідача мав місце систематичних рух коштів із періодичним погашенням боргу, з якого слідує активне використання позичальником кредитної картки для розрахунку в торгівельних мережах.
Відповідач неодноразово погоджувався на перевипуск його банківської картки, що підтверджується довідкою банку на а.с.31 та не заперечується в апеляційній скарзі.
Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі №365/159/19, а також від 02.12.2020 у справі №161/5267/20.
Отже заборгованість по тілу кредиту у даній справі є доведеною.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника у справі про те, що розрахунок заборгованості по кредиту є необґрунтованим, так як суперечить змісту паспорту кредитування та не враховує пропуск строків позовної давності, оскільки, як зазначалося, паспорт кредиту сам по собі не визначає зміст кредитних правовідносин між сторонами справи.
Крім того, матеріали справи містять докази здійснення відповідачем систематичного погашення заборгованості за час користування банківською карткою, зокрема, 10.02.2022 та 21.01.2022 на суму 2100 грн. та 1240 грн., що підтверджує факт визнання ним наявних зобов'язань перед АТ «А-Банк», та згідно приписів ч.1 ст.264 ЦК України є підставою для переривання строків позовної давності (вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.10.2024 у даній справі слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відхилення вказаних позовних вимог за необґрунтованістю. Остаточно сума кредитної заборгованості, яка стягується з відповідача на користь позивача, має бути визначена в розмірі 51240,34 грн.
Також рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.10.2024 у даній справі слід скасувати в частині вирішення питання про розподіл судових витрат сторін.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог на 60,51%, пропорційно до задоволеної частки позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1832,24 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. За апеляційний перегляд справи пропорційно до відхиленої частки позову з позивача на користь відповідача слід стягнути 1793,63 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи. Остаточно після взаємозарахування сум судового збору, що стягуються зі сторін, за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій з відповідача на користь позивача слід стягнути 36,61 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.10.2024 у даній цивільній справі- скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - залишити без задоволення.
У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.10.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 36,61 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 11.12. 2024.
Суддя-доповідач
Судді