Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 грудня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/10083/18
Провадження № 11-кп/4815/617/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року у справі за поданням Рівненського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з загальною повною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого,
засудженого вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2022 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.307, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,-
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року подання провідного інспектора Рівненського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_8 відносно ОСОБА_7 про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону повернуто для належного оформлення.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що зазначена у поданні вимога про «приведення вироку у відповідність до вимог закону» суперечить вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, тому дійшов висновку про необхідність повернення подання для приведення його у відповідність до вимог КПК України та конкретизації формулювання питань, які вони просять суд вирішити.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 вважає, що ухвала місцевого суду не відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому підлягає скасуванню.
Вказує, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким збільшено межі майнової шкоди для застосування ст.51 КУпАП, зокрема дрібного викрадення чужого майна. В даному випадку має місце часткова декриміналізація діянь, які полягають у викраденні майна вартістю 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому Закон має зворотну дію в часі, оскільки скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння правопорушення меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону. Наголошує, що станом на 2021 рік (на момент вчинення кримінальних правопорушень) вартість викраденого ОСОБА_7 майна за кожним окремим епізодом не перевищує 2 270 грн., що виключає кримінальну відповідальність за ст.185 КК України, у зв'язку з чим останній підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання відповідно до вимог ч.2 ст.74 КК України.
Доводить, що подання уповноваженого органу з питань пробації відповідає вимогам ст.58 Конституції України, п.13 ч.1 ст.537, п.2 ч.2 ст.539 КПК України, ч.ч.4, 5 ст.74 КК України, є законним та обґрунтованим, вимога про приведення вироку суду відповідає мотивувальній частині подання та передбачає негайне звільнення засудженого від призначеного судом покарання в частині засудження за діяння, передбачені ст.185 КК України, караність якого усунена законом, тому посилання суду про відсутність конкретизації формулювання питань спростовується вищевикладеним.
Просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року та призначити новий розгляд подання в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що місцевий суд не в повній мірі дотримався вказаних вимог КПК України, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
З подання органу пробації вбачається, що за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27.10.2022 року вартість викраденого майна ОСОБА_7 не перевищує 2270 грн., а тому є адміністративним правопорушенням, у зв'язку з чим після набрання Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» останній підлягає негайному звільненню відповідно до вимог ч.2 ст.74 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Положеннями п.13 ч.1 ст.537 КПК України передбачено, що під час виконання вироку суд вирішує питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України та за приписами п.2 ч.2 ст.539 КПК України зазначені питання вирішуються місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім тих випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч.3 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 19.04.2000 року № 6-рп/2000, кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
У Законі № 3886-ІХ від 18.07.2024 року має місце часткова декриміналізація діянь, які полягають у викраденні майна вартістю до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому даний Закон має зворотню дію у часі, оскільки скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння правопорушення меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
З огляду на викладене, подання уповноваженого органу з питань пробації про приведення вироку Рівненського міського суду від 27.10.2022 року у відповідність до Закону № 3886-ІХ від 18.07.2024 року відповідає вимогам ст.58 Конституції України, п.13 ч.1 ст.537, п.2 ч.2 ст.539 КПК України, ч.ч.4, 5 ст.74 КК України, є законним, а доводи суду першої інстанції про відсутність конкретизації формулювання питань, які суду необхідно вирішити, є необґрунтованими.
Крім того, в порушення вимог ч.5 ст.539 КПК України, місцевий суд без виклику в судове засідання представника органу пробації, засудженого та прокурора, без фіксування провадження за допомогою технічних засобів, самостійно, без заслуховування позицій та доводів сторін, самостійно прийняв рішення про повернення подання для належного оформлення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та вагомою підставою для скасування судового рішення.
Також в резолютивній частині рішення суд зазначив, що ухвала оскарженню не підлягає. Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком, оскільки згідно правової позиції вищої судової інстанції, в разі постановлення судом ухвали, яка не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці їх законності (постанова ВСУ від 12 жовтня 2017 року у справі №5-142кс(15)17, постанова Великої Палати ВС від 23 травня 2018 року у справах №237/1459/17, №243/6674/17).
Ухваливши рішення про повернення подання органу пробації для належного оформлення суд першої інстанції прийняв рішення, яке прямо не передбачене КПК України, чим порушив права та законні інтереси засудженого, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст.412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 415, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року відносно засудженого ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд подання в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3