12 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 568/17/24
Провадження № 22-ц/4815/1185/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С. О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "Нектар",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року, ухваленого у складі судді Сільман А.О., дата складання повного тексту рішення 31.07.2024 року, у справі № 568/17/24
У січні 2024 року прокурор Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство "Нектар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області про розірвання договорів оренди, повернення земельної ділянки та водного об'єкта.
Позов мотивований тим, що 15.10.2008 р. між Радивилівською районною державною адміністрацією Рівненської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,28 га, кадастровий номер 5625888500:05:015:0076 на території Теслугівської сільської ради, строком 20 років та укладено договір оренди водного об'єкта від 15.12.2008, з площею водного дзеркала 5,58 га для риборозведення на території Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.
Вказує, що земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 5625888500:05:015:0076 та водний об'єкт, використовується ОСОБА_1 з істотним порушенням умов договорів оренди від 15.10.2008 року, а саме п.п. 3.2.14, 3.2.17, 3.2.16, 3.2.13 та вимог чинного законодавства, що є підставою для розірвання укладених договорів оренди та повернення орендованих об'єктів власнику.
Просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 15.10.2008 р. та договір оренди водного об'єкта № 4 від 15.12.2008 р., зобов'язати відповідача повернути об'єкти оренди Крупецькій сільській раді.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року позовну заяву Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди, повернення земельної ділянки та водного об'єкта - залишено без задоволення.
У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що встановлені порушення умов договорів оренди є істотними, що є підставами для їх розірвання. Висновки суду про відсутність порушень умов договорів не відповідають встановленим обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Встановлено, що на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 401 від 04.09.2008 р. та протоколу земельних торгів від 02.10.2008 р., 15.10.2008 р. між Радивилівською районною державною адміністрацією Рівненської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки
За умовами Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення, яка знаходиться на території Теслугівської сільської ради, біля с. Теслугів, площею 9,28 га, у тому числі: забудовані землі-гідротехнічні споруди 1 га, відкриті заболочені землі - 2,7 га, водойми - 5,58 га (п. 2 Договору) на строк 20 років із внесенням орендної плати в сумі 3240 грн на рік.
Пунктами 14-16 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для риборозведення, цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду, узгоджено використання ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства, інших норм і правил.
Договір зареєстрований в Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" № 040859400210 від 05.12.2008 р.
Згідно акту приймання-передачі, орендодавець передав, а орендар ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку, що знаходиться на території Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області площею 9,28 га для риборозведення в оренду на 20 років (а.с. 32).
На підставі договору оренди земельної ділянки від 15.10.2008 р. та розпорядження голови адміністрації № 589 від 12.12.2008 р., 15.12.2008 р. між Радивилівською районною державною адміністрацією Рівненської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди водного об'єкта.
Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в користування для риборозведення на умовах оренди водний об'єкт (1 став) загальнодержавного значення на території Теслугівської сільської ради Радивилівського району.
Пунктом 1.2 передбачено характеристика об'єкта оренди.
Договір оренди водного об'єкта укладений на термін дії договору оренди земельної ділянки під цим водним об'єктом від 15.12.2008 р., у разі припинення терміну дії договору земельної ділянки, припиняється термін дії договору оренди водного об'єкта (п. 7.1).
Відповідно до акту приймання-передачі водного об'єкта від 15.12.2008 р., Радивилівська районна державна адміністрація Рівненської області передала, а ОСОБА_1 прийняв водний об'єкт, що знаходиться на території Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області площею 5,58 га водного дзеркала для рибогосподарських потреб.
01.01.2022 р., укладений між ТОВ СФГ "Нектар" та ОСОБА_1 укладено договір спільної діяльності щодо виробництва риби (т. 2, а.с. 11-12).
Відповідно до Договору спільної діяльності, учасники зобов'язалися спільно діяти без утворення юридичної особи, шляхом об'єднання свого майна, грошових коштів для організації та здійснення виробництва риби (коропа) у відповідному сезоні 2022 р. Виробництво риби сторони на водному об'єкті, який знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , загальною площею 5,58 га, розташований за межами с. Теслугів Дубенського району, Рівненської області (став).
З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.12.2023 р. земельна ділянка з кадастровим номером 5625888500:01:015:0076, площею 9,28 га, розташована на території Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, цільове призначення для рибогосподарських потреб, належить на праві державної власності Радивилівській районній державній адміністрації. В графі "відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку" вказано ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 111-112).
З листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Рівненській області № 394-28/460/23 від 06.06.2023 р. вбачається, що ТОВ "Джерела" подавали за 2018-2022 р. звітну інформацію за формою №1А-риба (річна), щодо обсягів виробництва продукції аквакультури (т. 1, а.с. 94).
До матеріалів справи долучено звітність виробництва продукції аквакультури ТОВ "СФГ "Нектар" за 2022 р., в якому в поясненнях до звіту зазначено, що 9,3 га взято в суборенду у ОСОБА_1 на підставі Договору № 1 від 01.01.2022 р. (т. 1, а.с. 95-100).
Відповідно до листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Рівненській області №2-3-9/100023 від 28.12.2023 р., ОСОБА_1 за 2018-2022 р. звітність щодо використання водного об'єкта не подавав (т. 1, а.с. 101).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у статті 20 ГПК України.
Відповідно до пунктів 1, 5, 10, 14 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Разом з тим, положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та/або фізичні особи - підприємці.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
Отже, при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність не господарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючих суб'єктів.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, необхідно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21.
Визначення юрисдикції справи є першочерговим питанням, яке вирішується судом незалежно від інстанції за принципом ex officio.
У справі, що переглядається, встановлено, що спір виник між прокурором, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин та фізичною особою щодо користування землями водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб.
Відповідно до відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.04.2007 р. припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава внесення - власне рішення (т. 1, а.с. 213).
Будь-яких інші записи щодо реєстрації ОСОБА_1 ФОП чи фермерського господарства відсутні. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність (вирощування риби) без реєстрації ФОП. Дана обставина стверджується поясненнями представника відповідача та укладеним між ТОВ СФГ "Нектар" та ОСОБА_1 договором про спільну діяльність щодо виробництва риби від 01.01.2022 р., звітністю виробництва продукції аквакультури ТОВ "СФГ "Нектар" за 2022 р.
Крім того, за 2018-2022 р. ТОВ "Джерела" подавали звітну інформацію за формою №1А-риба (річна), щодо обсягів виробництва продукції аквакультури на спірній земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 5625888500:05:015:0076.
Отже, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, тому суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в суді цивільної юрисдикції.
Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 1, 12, 17 ГПК України, позов має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. (ч.1 ст.256 ЦПК України)
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Рівненського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 255, п.1 256, 368, 374, 377, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року року скасувати.
Провадження у справі за позовом Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди, повернення земельної ділянки та водного об'єкта закрити.
Повідомити керівника Дубенської окружної прокуратури який пред'явив позов в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2024 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.С.