про закриття провадження в адміністративній справі
09 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/6440/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Деяк О.М.
за участю:
представник позивача: Буря О.О.,
представник відповідача: Кукарека К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про закриття провадження в адміністративній справі та клопотання представника відповідача про вжиття заходів, щодо недопущення зловживання процесуальними правами з боку позивача, подані в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 737137,40 грн. за платежами: 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» в розмірі 61296,15 грн; 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» в розмірі 13216,11 грн; 50 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» в розмірі 662625,14 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року призначено адміністративну справу №260/6440/24 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
21 листопада 2024 року до суду надійшла заява позивача, у якій просить закрити провадження у справі у зв'язку із повним погашенням податкового боргу.
04 грудня 2024 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання зазначає, що оплата поточних податкових зобов'язань здійснена відповідачем 01.11.2024 року, а не у жовтні, як це стверджує позивач, відтак вважає, що позивач системно надає суду інформацію, яка не відповідає дійсності, використовуючи процесуальні права задля уникнення відповідальності за надання суду завідомо неправдивого позову, з фальсифікованими додатками. У зв'язку з цим, відповідно до вимоги ст.45 КАС України просить вжити заходи по відношенню до позивача з метою запобігання зловживанням позивачем процесуальними правами. Таке клопотання мотивує тим, що позивач не надав суд доказів, що підтверджують об'єм пред'явлених позовних вимог. Більш того, надані ним корінці податкових повідомлень-рішень містять ознаки підробки, а тому є недостовірними та недопустимим згідно норми ст.74, 75 КАСУ. В той же час сторона позивача надає суду докази того, що всі податкові повідомлення рішення, що містили законні вимоги (крім податку за землю, пред'явленого до сплати на перед більш як на рік) сплачені. На переконання відповідача, викладені вище обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що посадові особи ГУ ДПС і Закарпатській області неналежним чином здійснюють покладені на них обов'язки, використовуючи службові повноваження вчиняють протиправні дії, направлені на нанесення шкоди майновим інтересам відповідачки - суб'єкта господарювання.
В наслідок сукупності обставин, що підтверджуються матеріалами даної судово
В судовому засіданні представник позивача заяву про закриття провадження у справі підтримав та просив таку задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі не заперечувала, проте наполягала на вжитті заходів до Головного управління ДПС у Закарпатській області з метою запобігання зловживанням позивачем процесуальними правами.
Суд, вирішуючи заяву представника позивача про закриття провадження у справі, виходить з такого.
Частина перша статті 189 КАС України визначає, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.
Позивач у заяві зазначає, що податковий борг до бюджету сплачений повністю.
Суд розцінює заяву представника позивача про закриття провадження як відмову від позову. Така відмова позивача від позову, не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, а тому суд її приймає.
Вказане зумовлює висновок суду про закриття провадження у справі.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Вирішуючи заявлене клопотання представника відповідача, проаналізувавши норми КАС України, суд дійшов таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 6 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Пунктом 3 ч.3 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з засад адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Тобто, адміністративне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням адміністративного судочинства.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Так, положення ст.5 КАС України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч.1 ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч.2 ст.124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України»).
В матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Водночас, право подання позовної заяви, як будь-яке суб'єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об'єктивним критерієм визначення межі здійснення суб'єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон - ст.45 КАС України.
За приписами ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства До таких дій, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Штучний - значить схожий на справжній. Отже, незважаючи на наявність формальних характеристик та дотримання обов'язкових вимог, які є зовнішніми критеріями легітимності позову у процесуальному сенсі як зверненої до суду вимоги, саме мета, як складова матеріального сенсу позову, буде тим критерієм, що розмежовуватиме його дійсний від штучного характери.
Очевидно штучний характер позову є нерозривно пов'язаний з його завідомою безпідставністю, що є необхідним для застосування п.3 ч.2 ст.45 КАС України.
Така вказівка закону свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.
Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач завчасно (заздалегідь наперед) усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, звернувся з таким позовом.
Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позову можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.
Також, ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (статті 8 КАС України).
Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.
Так, подання Головним управлінням ДПС у Закарпатській області позову у даній справі та в зазначених відповідачем в клопотанні підстав, є реалізацією його права на судовий захист зазначеним способом.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що КАС України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов'язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.
За приписами статті 45 КАС, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Пунктом 3 ч.2 ст.45 КАС України, визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
При цьому норми КАС України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а однозначно встановити, що позов є штучним або свідомо безпідставним, суд не може виключно на підставі внутрішнього переконання та позиції інших зацікавлених учасників справи, навіть з посиланням на спір про визнання іпотечного договору розірваним.
Отже, це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.
Разом з тим, суд наголошує, що оцінку дій позивача суд може надати в процесі розгляду справи, а у даному випадку суд розгляд справи по суті не розпочав, оскільки було подано клопотання про закриття провадження у справі до судового засідання.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст.45 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову.
З огляду на викладене, клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до положень статей 139, 140, 142, 143 КАС України між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. 44, 45, пунктом 2 частини першої статті 238, статтями 239, 243, 248 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про закриття провадження у справі задовольнити повністю.
Прийняти відмову від позову Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Закрити провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу.
У задоволенні клопотання представника відповідача про вжиття заходів, щодо недопущення зловживання процесуальними правами з боку Головного управління ДПС у Закарпатській області - відмовити.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дня складання повної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12 грудня 2024 року.
СуддяЯ. М. Калинич