Справа № 643/13390/24
Провадження № 3/643/3950/24
12.12.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними
01.10.2024 о 12-00 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Zoе», державний номерний знак НОМЕР_1 , біля буд. 53 по вул. Академіка Павлова у м. Харкові, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує ст. 124 КУпАП як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Позиція учасників справи
ОСОБА_1 у судовому засіданні 12.12.2024 вину у вчиненні вказаного вище правопорушення не визнав. Показав, що зіткнення відбулось внаслідок зміни напрямку руху вліво автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , який рухався праворуч відносно нього. Надав суду письмові пояснення з детальним викладенням механізму виникнення ДТП, який мав місце згідно з його правовою позицією по справі.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні 12.12.2024 надав пояснення, згідно з якими зіткнення відбулось внаслідок зміни напрямку руху вправо автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який рухався ліворуч відносно нього. Показав, що після зіткнення здійснив маневр повороту праворуч, намагаючись припинити зіткнення.
Застосовне законодавство
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 10.1. Правил дорожнього руху (ПДР) перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 160685 від 28.10.2024, згідно з яким ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.10.2024, на якій зафіксоване розташування транспортних засобів та їх пошкодження;
- поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні, згідно з якими ДТП сталась за вказаних вище обставин;
- даними письмових пояснень ОСОБА_2 від 01.10.2024, які узгоджуються з його поясненнями, наданими в судовому засіданні;
- даними фотографії, наданої ОСОБА_1 , на якій зафіксоване розташування транспортних засобів на місці ДТП.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеними поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним вимог п. 10.1 ПДР.
Доводи ОСОБА_1 щодо його невинуватості суд відхиляє з огляду на таке.
Як вбачається з даних схеми місця ДТП та фотографії, обидва автомобіля після ДТП розташовані під кутом відносно проїзної частини дороги, на якій відбулось ДТП, та своїми передніми частинами розвернуті праворуч - в бік правої частини їх смуги руху. Тобто передні частини обох автомобілів розташовані ближче до правого краю проїзної частини, ніж задні частини автомобілів. Так, передня права частина автомобіля ОСОБА_2 розташована на відстані 0,3 м. від правого краю проїзної частини по ходу його руху, задня права частина - на відстані 0,9 м. від правого краю проїзної частини. Передня ліва частина автомобіля ОСОБА_1 розташована на відстані 4,3 м. від правого краю проїзної частини по ходу його руху, задня ліва частина - на відстані 4,8 м. від правого краю проїзної частини.
Таке розташування на проїзній частині автомобіля ОСОБА_1 характерно для механізму виникнення ДТП, згідно з яким він змінював напрямок руху праворуч.
Пояснення ОСОБА_1 відносно обставин, за яких його автомобіль опинився після зупинки у вказаному вище положенні, тобто під кутом до проїзної частини, суд оцінює критично з огляду на таке.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , які надані в судовому засіданні та у письмовому вигляді долучені до матеріалів справи, він рухався прямо та відчув удар в районі переднього правого колеса. Його автомобіль змінив напрямок рух в сторону лівої суміжної смуги. З метою запобігання зіткненню з автомобілем, що знаходився у лівій суміжній попутній смузі, ОСОБА_1 загальмував і вивернув кермо праворуч, після зупинки ввімкнув аварійну сигналізацію.
Між тим у письмових поясненнях від 01.10.2024, які надавались працівникам поліції, ОСОБА_1 зазначав інший механізм руху його автомобіля після ДТП, а саме. Згідно з вказаними поясненнями, рухаючись прямо, він раптово відчув удар в праву частину автомобіля, яким керував. Вийшовши з автівки, він побачив, що в його автомобіль врізався автомобіль ОСОБА_2 . Після зіткнення ОСОБА_1 , знаходячись в стані стресу, спробував вийти з авто, але не вимкнув перемикач і автомобіль проїхав вперед приблизно 0,7-1 м.
Таким чином, у письмових поясненнях, які надавались працівникам поліції, ОСОБА_1 не зазначав на тому, що після ДТП його автомобіль змінив напрямок руху ліворуч і він, щоб уникнути зіткнення з автомобілем, який рухався в попутному напрямку ліворуч, здійснив маневр повороту ліворуч.
За таких обставин суд констатує, що пояснення ОСОБА_1 щодо траєкторії руху його автомобіля безпосередньо після зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , є суперечливими та непослідовними.
Ураховуючи наведене, суд критично оцінює показання ОСОБА_1 щодо механізму виникнення ДТП та надає перевагу іншим зібраним у справі доказам, згідно з якими ДТП сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 технічних вимог п. 10.1. ПДР, а саме зміни автомобілем під його керуванням напрямку руху.
Накладення стягнення
Оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605 грн. 60 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 124, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху»).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов