12.12.2024
Справа № 642/1991/22
Провадження № 1-кп/642/1/24
12 грудня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за № 62022170020001047 від 18.11.2022 року за звинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який на час вчинення злочину обіймав посаду начальника сектору превенції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
встановила:
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України №3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціально, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року. Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - (ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік, Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні справи держав та резолюціями - №2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містять Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (ХХV) від 24 жовтня 1970 року, що містять Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; №2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №3314 (ХХІХ) від 14грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканості чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь - яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сил території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Всупереч вказаним нормам президент російської федерації володимир путін та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи також всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці зс рф, та інші представники держави-агресора рф, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, і здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановлено Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Постановою Верховної ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ затверджено Звернення Верховної Ради до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2011 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року№64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними України від 14.03.2022 р. №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 год. 30 хв. 25.04.2022р. строком на 30 діб. Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022р. продовжено строк дії воєнного станув Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022р. строком на 90 діб. Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного станув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 23.08.2022р. строком на 90 діб.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим на іншими законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припиненні повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Так, згідно наказу Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 01.03.2021 №124 о/с капітан поліції ОСОБА_8 переміщено на посаду начальника сектору превенції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.
Так, ОСОБА_8 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
У статті 8 Закону України «Про національну поліцію» зазначається, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Одночасно у частині 4 вказаної статті зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного закону, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.
24.02.2022 збройними силами країни агресора рф окуповано місто Вовчанськ, Чугуївського району, Харківської області.
Так, починаючи з09.03.2022 громадянин України ОСОБА_8 , будучи поліцейським, обіймаючи посаду начальника сектору превенції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, перебуваючи у місті Вовчанськ, з особистих мотивів, у порушення вищевикладених вимог нормативно-правових актів, діючи умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії рф проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та співпрацював з представниками збройних формувань рф, які здійснили окупацію міста Вовчанськ, Чугуївського району, Харківської області.
Так, під час вказаних подій ОСОБА_8 , співпрацюючи з представниками окупанта, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади рф та недопущення контролю України над цією територією, приймав активну участь у створенні та функціонуванні на території тимчасово окупованого міста Вовчанськ, Чугуївського району, Харківської області незаконного правоохоронного органу окупаційної влади рф - відділу поліції та допомагав окупантам схилити працівників правоохоронних органів України, зокрема національної поліції України, до переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
Крім того, в період з 12 по 14 квітня 2022 року ОСОБА_8 , вступивши у злочинну змову з представниками рф, діючи умисно, протиправно, перебуваючи у приміщенні Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, розташованого за адресою: м. Вовчанськ, вул. Торгова, 2, Чугуївського району, Харківської області, неодноразово приймав активну участь у проведених представниками збройних формувань рф зборах поліцейських ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП України, з метою створення на тимчасово окупованій території міста Вовчанськ, незаконного правоохоронного органу - відділу поліції у місті Вовчанськ, Харківської області.
Під час проведення представниками збройних формувань рф вищевказаних зборів, ОСОБА_8 діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, маючи можливість відмовитися, добровільно погодився активно співпрацюючи з представниками окупантів та обійняти посаду начальника «участкових інспекторів поліції» у незаконно створеному представниками збройних формувань рф правоохоронному органі - відділу поліції у місті Вовчанськ, Харківської області, таким чином здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
У подальшому, представниками окупантів ОСОБА_8 був представлений як начальник «участкових інспекторів поліції» у незаконно створеному відділі.
На вказаних зборах, ОСОБА_8 пропонував представникам збройних формувань рф призначити на посади у незаконно створений правоохоронний орган - відділ поліції у місті Вовчанськ діючих співпрацівників ВП №1 чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
Крім того, ОСОБА_8 діючи умисно та протиправно агітував особовий склад відділу поліції до переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, співпраці з окупантами та працевлаштування у вищевказаний незаконно створений відділ поліції.
Продовжуючи активні злочинні дії спрямовані на вчинення державної зради, ОСОБА_8 в період з 14.04.2022 до кінця травня 2022 року, більш точні дата та час під час досудового розслідування не встановлені, обіймаючи посаду начальника «участкових інспекторів поліції» у незаконно створеному на тимчасово окупованого міста Вовчанськ, Чугуївського району, Харківської області представниками збройних формувань рф правоохоронному органі - відділу поліції у місті Вовчанськ Харківської області, виконував незаконні вказівки представників збройних формувань рф щодо здійснення функцій поліції на території тимчасово окупованого міста Вовчанськ, керував працівниками, які обіймали посади «участкових інспекторів» у зазначеному незаконному правоохоронному органі, а саме: складав та погоджував графіки чергувань «участкових інспекторів», організував патрулювання міста працівниками зазначеного незаконно створеного правоохоронного органу, вів облік виходу на роботу особового складу незаконного правоохоронного органу, надавав консультації місцевому населенню, здійснював обходи по квартирах та будинках у місті Вовчанськ, з метою виявлення осіб, причетних до зберігання та реалізації наркотичних засобів та вогнепальної зброї.
Окрім того, ОСОБА_8 , діючи умисно та протиправно, виконуючи функції начальника «участкових інспекторів поліції» у незаконно створеному представниками збройних формувань рф правоохоронному органі - відділу поліції у місті Вовчанськ, Харківської області, розглядав звернення громадян, здійснював профілактичні бесіди з раніше судимими особами.
Тобто, своїми умисними діями ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, та зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не дотримуючись присяги вірно служити Українському народу, забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади рф, шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконного правоохоронного органу рф на окупованій території України, виконання функцій представника правоохоронного органу рф з метою недопущення здійснення контролю українською владою на території міста Вовчанськ, чугуївського району, Харківської області, надавши тим самим допомогу рф в проведенні підривної діяльності поти України на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Наприкінці травня - початку червня 2022 року ОСОБА_8 залишив територію України та через неконтрольовану ділянку кордону виїхав на територію держави агресора - рф.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України - а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_8 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з'явився.
Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника - адвоката ОСОБА_10 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_8 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_8 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченим і з'ясувати у нього правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. м. Вовчанськ, Чугуївського району Харківської області), яка розпочалася із повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази та вислухавши свідків, суд вважає, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочині, за викладених у вироку обставинах, у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначила, що працювала у ОСОБА_12 вона знаходилась у м. Вовчанськ за своїм місцем мешкання. У месенжері отримала повідомлення про оголошення збору по тривозі особового складу. Після зборів, всі працівники отримали розпорядження охорони людей біля мосту та отримали зброю. Коли повернулись в районний відділок, то там нікого не було. В цей день було захоплено місто. 09 березня 2022р. всі працівники поліції вирішили зібратися у приміщенні будинку ОСОБА_13 , щоб визначитись, що далі робити. На цих зборах був присутній начальник дільничних ОСОБА_8 . Пояснила, що їм надали наказ здати зброю військовослужбовцям рф. 11 березня був ще один збір, де всі працівники поліції здали зброю своїм керівникам. 03.04.22р. відбулись збори в приміщенні прокуратури для визначення тих хто буде співпрацювати з рф. Коли вона проходила біля приміщення прокуратури, то зустріла знайомих які повідомили, що на зборах були присутні ОСОБА_8 та інші керівники. 19.04.22 р. вона виїхала з міста. Зі слів ОСОБА_14 їй стало відомо, що РВ відновив свою роботу, дільничних очолив ОСОБА_8 , а відділ очолив ОСОБА_15 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 зазначив, що 24.02.22 він знаходився у м. Вовчанськ, біля 06.00 год. оголосили тривогу. По тривозі зібрались всі працівники та отримали зброю і перекривали містки до міста. Місто було окуповано о 8.00 год. Від керівництва ніяких команд не надходило. ОСОБА_15 дав команду всім працівникам поліції зібратися в Будинку ОСОБА_13 , де відбулись збори, на якому був присутній ОСОБА_8 . Після зборів було прийнято рішення про патрулювання міста і недопущення мародерства. До 08 березня 2022р. всі працівники патрулювали. 08.03.22 групу яка патрулювала взяли у полон російські військові і повезли до відділу поліції. 09 березня вранці всіх вивели з камер і почали пропонувати співпрацю. Однак, він відмовився і його заставили підписати про це розписку і відпустили. Крім цього, вказав, що зі слів ОСОБА_17 , він бачив таку розписку ОСОБА_15 , який погодився на співпрацю. Приблизно 10 чи 11 березня 22 року відбулись збори на яких всім запропонували здати зброю та співпрацювати. ОСОБА_8 на той час був, внегласним керівником відділу поліції. В кінці березня приїхала росгвардія і почала виконувати функції поліції. На початку квітня до окупаційної влади викликали ОСОБА_8 та ОСОБА_15 і переконували переходити на бік рф. Зі слів йому стало відомо, що ОСОБА_8 був заступником по загальній безпеці, а потім він кудись зник.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що станом на 24.02.22р. працював слідчим у м. Вовчанськ. У загальній групі у месенжері було оголошено збір по тривозі. О 06.00 год. військові рф в'їхали до міста, а о 13.30 год. вони прийшли до приміщення поліції. До 08.03.22 всі працівники поліції, здійснювали роботу, як працівники Української поліції. 08 березня до них приїхали російські військові і взяли у полон, пропонували співпрацю. Відомо, що ОСОБА_15 погодився на співпрацю. 12 квітня в приміщенні прокуратури відбулись збори, де російські військові збирали особовий склад. На цих зборах розподіляли керівні посади. Начальником був ОСОБА_15 , а ОСОБА_19 було призначено начальником участкових. 14.04. 2022р. він виїхав з міста.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що працювала слідчим у м. Вовчанськ. Після повномасштабного вторгнення, ОСОБА_21 було окуповано. У березні 2022 року відбувся збір працівників поліції, що залишились. На вказаних зборах були присутні три російські військові які наполягали на тому, щоб всі працівники перейшли на їх бік та співпрацювали. Крім того на зборах їм надали наказ здати зброю. Пояснила, що зі слів їй відомо, що ОСОБА_8 співпрацював з рф.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що ОСОБА_8 знає з 2018 року, перебували у робочих стосунках. З 24.02.22р. по 20.04.22р. він перебував у м. Вовчанськ. Пояснив, що після повномасштабного вторгнення, працівників поліції не однократно збирали. Перший раз 12.04. в приміщенні прокуратури, на вказаних зборах були присутні представники рф, говорили про створення нової поліції та те, що ОСОБА_15 буде начальником поліції, а ОСОБА_19 начальником дільничних. Другий раз їх збирали в приміщенні прокуратури, та казали, що треба виходити на роботу, збирали відомості про тих, хто погодився. Вказав, що йому відомо, що ОСОБА_15 та ОСОБА_19 погодились на співпрацю з рф. На запитання пояснив, що представники рф погрожували. На запитання, чому погодився ОСОБА_19 на співпрацю йому не відомо. Перешкод із виїздом із міста Вовчанськ не було, однак було дуже важко. Чим займався ОСОБА_19 йому не відомо, стосунки з ним він не підтримував. В телеграммканалі бачив, що ОСОБА_19 знаходиться в рф та працює в поліції.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що з ОСОБА_19 знайома, разом працювали до окупації міста Вовчанськ. ОСОБА_19 був начальником дільничних. До 19.04.22 вона знаходилась під окупацією. Коли військові рф зайшли у місто, то працівників поліції декілька разів збирали. На цих зборах ОСОБА_19 спілкувався з військовими рф. На зборах надали наказ, здати зброю. Наказ був з Харкова. Вона не була присутня під час зборів 12.04.22, однак після їх закінчення, дізналась, що там розподіляли посади. ОСОБА_19 ходив на вказані збори, але його позицію щодо співпраці з представниками рф вона не знає. 19.04.22 вона виїхала із міста. На блокпості військові рф перевірили їх документи і відпустили.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що працювала дільничим у м. Вовчанськ. ОСОБА_19 знає з 2021р. з часу коли перебувала на практиці у Вовчанському РВ. Після навчання, вона повинна була працювати у м. Вовчанську під керівництвом ОСОБА_19 . Після вторгнення рф вона перебувала у місті Вовчанськ до 20.03.22. Все, що їй відомо про ОСОБА_19 , то все тільки зі слів інших осіб. Їй відомо, що ОСОБА_19 погодився на співпрацю з представниками рф, про це їй повідомила ОСОБА_25 . 12.03.22 вона була присутня на зборах в приміщенні прокуратури. На вказаних зборах були присутні військові рф, просили допомагати робити за законами України, однак отримувати зарплатню у російських рублях. Крім цього, вони наказали, тим хто не погоджується вийти, а тим хто погоджується, залишитись. Вона не погодилась та пішла. ОСОБА_19 , залишився. Військові не чинили перешкоди тим хто пішов, однак погрожували. Казали, що прийдуть до неї. Крім цього, пояснила, що їй відомо із телеграммканалу, що ОСОБА_19 зараз знаходиться в рф.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що з 2017р. він знайомий з ОСОБА_19 , який був начальником дільничних. У них склалися суто робочі відносини. До 14.04.22 він перебував під окупацією. До його виїзду з міста Вовчанськ, ОСОБА_19 не співпрацював з окупаційною владою. Зі слів інших людей, йому відомо, що ОСОБА_19 погодився на співпрацю з окупантами. 12.03.22 їх збирали у Будинку ОСОБА_13 представники окупаційної влади. Вони повідомили про необхідність здати зброю, після чого вони дзвонили до керівництва у Харків, ОСОБА_27 сказав погодитись. Через 1-2 дні вони зібрались і під список здали зброю. Крім цього, повідомив, що йому відомо про збори в приміщенні прокуратури, де пропонували працювати. Зі слів колег, йому відомо, що ОСОБА_19 був призначений начальником дільничних. У телеграммканалі він бачив фото ОСОБА_19 у м. Вовчанськ, де він забезпечував громадський порядок. Нещодавно бачив, що ОСОБА_19 в рф працює дільничним та отримав будинок за співпрацю.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що познайомилась з ОСОБА_19 під час проходження практики, потім почали працювати разом. У них були робочі відносини, підпорядкування не було. Вона виїхала з м. Вовчанськ 16-го квітня 2022 року на три дні, а потім повернулася. Військові Російської федерації розташувалися у відділенні поліції та агрегатного заводу. ОСОБА_19 виступав як старший в поліції, серед тих, які залишилися. 14 квітня 2022 року були збори окупаційної влади, на які пішли не всі, однак ОСОБА_19 там був і на цих зборах розподіляли посади. Її знайома повідомила їй, що ОСОБА_29 був головний у новоствореній поліції. ОСОБА_15 і ОСОБА_19 самостійно обирали собі посади. Крім цього, повідомила, що ОСОБА_15 її особисто запрошував на збори та вибрати собі посаду. Вона на зборах була один раз, коли забирали зброю. На цих зборах були представники Російської федерації і військові, ОСОБА_15 і ОСОБА_29 . Російські військові казали, що будуть їздити по домівках і забирати зброю. Про співпрацю була пропозиція, а не погроза. Вона вказала, що бачила фото ОСОБА_19 в інтернеті, нібито останній в Російській федерації працює дільничним і йому видали будинок.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 повідомив суду, що з ОСОБА_19 знайомий, стосунки були робочі. У відділенні поліції було створено групу у «Viber», на роботу під час вторгнення не ходили. Його безпосередній начальник спілкувався з ОСОБА_19 . На зборах він був присутній один раз, їх збирали представники Російської федерації. ОСОБА_19 повідомив про збори їх начальника. На зборах були присутні всі працівники правоохоронних органів. Представники Російської федерації дали вказівку забрати зброю. Після того, як вони здали зброю можна було залишити приміщення. Зброю збирали ОСОБА_19 та інші невідомі. Окрім цих зборів, були також інші збори, однак він на них не ходив. Зі слів керівника ОСОБА_31 йому відомо, що на початку квітня проводився збір особового складу щодо роботи, про що повідомляв ОСОБА_19 . На цих зборах пропонували посади та інші пільги та були присутні представники Російської федерації. Так, ОСОБА_32 повідомив його, що на зазначених зборах також був присутній ОСОБА_19 . У середині квітня з'явилась можливість через ліси та поля виїхати з окупованого Російською федерацією м. Вовчанськ. Все було окуповано, були блокпости, на яких могли затримати, оскільки у них були списки всіх працівників. Військові їздили по домах і забирали, тримали в приміщенні райвідділу. Безперешкодно виїхати можливості не було. Під час виїзду з міста він потрапив під обстріл. Виїхати вдалося 26.04.2022. Через інтернет йому стало відомо, що ОСОБА_19 працює дільничним в Російській федерації.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_33 пояснила суду, що була знайома з ОСОБА_19 з 2011 року, коли була призначена дільничним. У 2021 році вона була переведена на іншу посаду. 24.02.2022 року вона прибула до райвідділу для отримання зброї, однак ОСОБА_19 не бачила. Через 2-3 дні були збори з окупаційною владою, на яких всіх працівників вмовляли працювати. Після того були ще одні збори з приводу зброї - тим, хто не бажав працювати потрібно було здати зброю. Вона не погодилась працювати на окупаційну владу, тому здала зброю. Вона знала, що ОСОБА_34 з ОСОБА_19 здійснювали патрулювання, вона не патрулювала та виїхала з ОСОБА_21 . Останній раз бачила ОСОБА_19 перед ОСОБА_35 у квітні 2022 року, він запитував чому вона не ходить на роботу та повідомив, що його 3-4 рази забирали до підвалу та погрожували. Коли ОСОБА_19 кликав на роботу, то сказав, що дадуть роботу і посаду. Зі слів ОСОБА_19 їй відомо, що він був заступником начальника райвідділу, тобто отримав підвищення, однак його обов'язки їй невідомі. Крім цього, повідомила, що під час виїзду з м. Вовчанськ були великі складнощі, був ризик загибелі. Коли виїжджали, їх зупиняла Національна гвардія, записували дані, у селі Великі Бабки стріляли з мінометів. На її думку, ОСОБА_19 , мав можливість виїхати. Після деокупації ОСОБА_21 , ОСОБА_19 виїхав до Щебекіно. З інтернету їй відомо, що у Російській федерації ОСОБА_19 пішов на службу. Погроз та примусу від ОСОБА_19 вона не отримувала.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснив, що 06.01.2022 року він був призначений заступником начальника райвідділу. ОСОБА_19 працював у цьому підрозділі. Стосунки з ОСОБА_19 були робочі. Після повномасштабного вторгнення ОСОБА_19 разом із іншими членами поліції повернулись у м. Вовчанськ. Інші працівники евакуювались до м. Чугуїв. Він телефонував ОСОБА_19 та запитував де він, та чому не прибув у Чугуїв, на що останній відповів, що заправляється, а через годину повідомив, що він з ОСОБА_15 залишились у м. Вовчанськ, оскільки у нього закінчився бензин. У групі «Viber» ОСОБА_19 повідомляв про бесіду з росіянами та про їх пропозицію до співпраці. У групі також писав про нараду з представниками ворога та обіцяв після наради повідомити про її результати. ОСОБА_19 слідкував за громадським порядком, за видачою гуманітарної допомоги. Крім цього, зазначив, що збори відбувались у приміщенні прокуратури. Також йому відомо, що ОСОБА_19 повідомив, що сім працівників поліції, були затримали росіянами і повідомили, що необхідно віддати табельну зброю. У квітні 2022 року була створена тимчасова адміністрація і тимчасовий відділ поліції. Колишнім працівникам поліції, які залишились, запропонували продовжити роботу. ОСОБА_19 був заступником начальника з громадської безпеки, це було підвищення. Крім цього, вказав, що зараз ОСОБА_19 обіймає посаду оперуповноваженого дільничного інспектора у російській федерації та за його особистий вклад він був нагороджений та отримав житло. ОСОБА_19 не примушував його до співпраці.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_37 повідомив, що знає ОСОБА_19 . У січні 2022 року він був призначений до райвідділу м. Вовчанськ, де працював і ОСОБА_19 . Спільно працювали, були нормальні робочі відносини. Після повномасштабного вторгнення з боку керівництва поступила вказівка, всьому складу виїхати до м. Чугуїв. Однак ОСОБА_19 не виїхав та залишився у м. Вовчанськ. 26.02-27.02.2022 року він зв'язувався з ОСОБА_19 по роботі. Коли в квітні з'явилась можливість виїхати, він дізнався, що ОСОБА_19 вже зайняв посаду у тимчасово створеному агресором органі поліції. Були збори співробітників, які залишились. Частина співробітників погодились працювати з окупаційною владою, частина не погодилась і у них забрали табельну зброю. З соціальних мереж йому стало відомо, що ОСОБА_19 працює у Російській федерації в органах поліції, і отримав будинок. У працівників поліції була можливість виїхати, однак ОСОБА_19 не виїхав. Особисто йому, ОСОБА_19 співпрацю не пропонував.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 повідомив, що з ОСОБА_19 знайомий по роботі, працювали в одному райвідділі. Крім цього, йому відомо, що коли була окупація м. Вовчанськ, ОСОБА_19 бачили, з російськими військовими, та те що він співпрацює з росіянами. Також йому відомо про збори, які відбувались і про присутність на них ОСОБА_19 . Після деокупації м. Вовчанськ, він чув, що ОСОБА_19 виїхав до Російської федерації. З інтернету відомо, що ОСОБА_19 працює дільничним та отримав будинок. Особисто йому, ОСОБА_19 співпрацю не пропонував.
Крім викладеного, вина ОСОБА_8 підтверджується зібраними та вивченими під час розгляду кримінального провадження, письмовими доказами, а саме:
- згідно витягу з ЄРДР №62022170020000132 від 03.03.2022р. вбачається внесення відомостей щодо переходу працівників Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області та ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану та повного підпорядкування у своїй службовій діяльності представникам окупаційних військ рф, виконання їх незаконних вказівок та надання допомоги на території району (т.2 а.с.246-265);
- згідно постанови від 18.11.2022р. виділено матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_8 в окреме кримінальне провадження та присвоєно номер №62022170020001047 від 18.11.2022 за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 111 КК України (т.2 а.с.256-259);
- згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022170020001047 від 18.11.2022 року, внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 111 КК України відносно ОСОБА_8 (т.2 а.с.282-283);
- згідно протоколу обшуку від 10.11.2022р. проведеного у приміщеннях розташованих на другому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , де фактично знаходяться службові кабінети приміщення Волчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області вбачається вилучення документації, що підтверджує функціонування Волчанського РОВД МВД (т.3 а.с.19-29);
- згідно «Обзорная справка о проделанной работе Волчанским РОВД УМВД ВГА Харьковской области», вбачається функціонування Вовчанського РОВД в саме в приміщенні прокуратури та призначення виконуючого обов'язки начальника Волчанским РОВД УМВД ВГА Харьковской области майора поліції ОСОБА_39 (т.3 а.с. 30-41);
- згідно протоколу огляду предметів та документів від 11.11.2022 з фото-додатками, вбачається огляд вилучених папок з документами, що підтверджують створення та функціонування на території Вовчанського району, Вовчанського РОВД при окупаційній владі (т.3 а.с.42-95);
- згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.11.2022р. вбачається вилучення особової справи ОСОБА_8 , що знаходиться у володінні Головного Управління Національної поліції в Харківській області (т.3 а.с.173-225);
- згідно рапорту від 26.09.22р., щодо виконання доручення, проведено аналіз отриманої інформації від операторів мобільного зв'язку, щодо місця знаходження ОСОБА_8 , вбачається, що начальник дільничих офіцерів поліції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, капітан ОСОБА_8 користується мобільним телефоном ( НОМЕР_1 ) останні з'єднання 25.05.2022р. виходив в систему інтернет 07-08.07.2022р. (т.3 а.с. 249-252);
Згідно протоколу огляду предмету від 23.08.22р. вбачається огляд СД-диску наданому ТОВ «Лайфсел» в ході тимчасового доступу до речей і документі, згідно якого встановлено, що у період з 24.02.2022р. 0:01:19 по 07.04.2022р. 18:54:18 ОСОБА_8 перебував у м. Вовчанськ, Харківської області. У період часу з 07.05.2022р. о 16:26:27 по 08.07.2022р. о 14:36:14 абонентські з'єднання у вказаного абонента здійснювались, проте адреса розташування базової станції та азимут не встановлені (т.3 а.с.253-254);
Згідно послужного списку № М234587 вбачається, що ОСОБА_8 з 30.01.2009р. взятий на службу в органи внутрішніх справ. З 01.03.2021р. по 30.04.2022р. працював на посаді начальника сектору превенції відділу поліції №1 Чугуївського районного управління поліції (т.4 а.с.2-7);
- згідно працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_8 присягнув виконувати свої обов'язки (т.4 а.с. 198);
- згідно присяги від 07.11.2015р. ОСОБА_8 присягнув на вірність народові України (т.4 а.с.202);
- витягом з наказу Головного управління національної поліції від 30.04.2022 року № 227 о/с про звільнення зі служби у зв'язку з порушенням Присяги на вірність українському народу (а.с. 143 т.1);
- листом Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 02.05.2023 № 1455/42-20/02-2023 відповідно до якого встановити місцезнаходження ОСОБА_8 не надалось можливим та зазначається, що за оперативною інформацією ОСОБА_8 виїхав на територію рф через непідконтрольну ділянку російсько-українського кордону та на територію України не повертався (а.с. 225 т.1)
- листом Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 04.09.2023 № 2990/42-20/02-2023 відповідно до якого встановити місцезнаходження ОСОБА_8 не надалось можливим та зазначається, що за оперативною інформацією ОСОБА_8 виїхав на територію рф через непідконтрольну ділянку російсько-українського кордону та на територію України не повертався (а.с. 225 т.1).
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Керуючись вимогами ст. 94 КПК України, суд оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності у своїй сукупності для визнання обвинувачення доведеним.
Відповідно до ст. 85 зазначеного вище Кодексу належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Критерієм допустимості доказів згідно з ч.1 ст. 86 КПК України є отримання його у порядку, встановленому цим Кодексом.
Надаючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, зокрема, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Кваліфікуючою ознакою якої є вчинення цих дій в умовах воєнного стану.
Мотиви державної зради та факт заподіяння вказаної шкоди не мають значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.
Закінченим злочин у цій формі є з моменту вчинення відповідного діяння, яким особа надала допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану і бажає цього.
За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою, ставити їх під сумнів підстав немає, та доводять факт вчинення обвинуваченим протиправних дій, а також за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд ураховує також роз'яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він є громадянином України, уродженець м. Харкова, раніше не судимий, на час вчинення злочину обіймав посаду начальника сектору превенції ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України та такі злочини є найбільш суспільно небезпечними посяганнями, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є громадянином України, який в умовах воєнного стану добровільно співпрацював з окупантами.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в умовах воєнного стану.
Враховуючи викладене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, а також застосування положень ст.ст. 54, 55 КК України, захисника, який просив виправдати його підзахисного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України, у вигляді позбавлення волі та з конфіскацією всього належного йому майна, а також положення ст. ст.54,55 КК України, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Підстав для застосування статей 69 та 75 КК України в даному кримінальному провадженні не встановлено. Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Колегія суддів переконана, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого, призначене йому покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_8 , відповідно до ухвали колегії суддів Ленінського районного суду м. Харкова від 09.11.2023р., слід залишити без змін.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.
Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 368, 373, 374, 395 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до положень ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_8 спеціального звання - капітан поліції.
Відповідно до положень ст. 55 КК України позбавити ОСОБА_8 право обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 обраний у порядку ч.6 ст. 193 КПК України, у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_8 права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави в провоохоронних органах строком на 3 (три) роки рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На даний вирок може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.
Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Головуючий:
Судді: