Справа № 451/1512/24
Провадження № 2/451/509/24
іменем України
12 грудня 2024 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
встановила:
Стислий виклад позиції сторін
ТОВ «Львівенергозбут» (позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 20 730,43 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, зокрема, що позивач здійснює постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 зі змінами та доповненнями. За даною адресою зареєстрований побутовий споживач - ОСОБА_1 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначає, що згідно даних оператора системи розподілу, переданих у відповідності до чинного законодавства ТОВ «Львівенергозбут» та відображених у програмному забезпечені позивача, за період з 01.01.2022 по 01.03.2024 по особистому рахунку № НОМЕР_1 спожито 10 856 кВт/год. Споживач не проводить оплати за спожиту електроенергію, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 20 730,43 грн. Також позивач звертає увагу суду на те, що протягом спірного періоду відповідач не звертався до ТОВ «Львівенергозбут» із заявами щодо правильності показів засобу обліку чи зазначених у рахунках сум.
18.11.2024 на адресу Радехівського районного суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач - О. Середа просить суд повернути усі без виключення процесуальні документи позивача, які подано та залишити такі документи без розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, зокрема, що позовна заява подана з порушенням чинного законодавства, оскільки подана не в електронному вигляді, не через систему «Електронний суд» та без ЕЦП. Зазначає, що усі без виключення процесуальні документи подані представником ТОВ «Львівенергозбут» у справі №451/1512/24 у електронному вигляді з ЕЦП так і у паперовому вигляді - подані у спосіб, який суперечить положенням статті 14 ЦПК України. Звертає увагу суду, що позовна заява не містить жодних доказів, які б напряму свідчили про які небудь зобов'язання, адже позивач ніколи не підписував та не отримував заяви приєднання та комерційну пропозицію(а.с.41-53).
27.11.2024 представником позивача ТОВ «Львівенергозбут» - Р. Касіяном через систему «Електронний суд» надіслано відповідь на відзив, відповідно до якого останній просить суд позов задовольнити, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Тобто, законодавством передбачено можливість постачання електричної енергії побутовому споживачу без фактичного підписання відповідного договору з останнім. Таким чином, ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електроенергії за адресою місця свого проживання: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), а також шляхом регулярних оплат рахунків за електричну енергію за період січень 2021 - лютий 2022. Відтак, постачання електричної енергії Товариством в кв. АДРЕСА_2 , його споживання для власних побутових потреб та оплата споживачем відповідно до виставлених рахунків свідчать про вчинення активних дій як зі сторони постачальника, так і зі сторони споживача, що вказує на наявність фактичних договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Львівенергозбут».
Заяви, клопотання учасників справи
13.11.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву(а.с.23-29).
18.11.2024 відповідачем подано заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву(а.с.40).
27.11.2024 представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 55).
12.12.2024 представником позивача на розгляд суду подано заяву, в якій останній просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.18-19).
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 14.11.2024 відзив повернуто заявнику без розгляду(а.с.35-36).
Судове засідання 26.11.2024 не відбулося у зв'язку з тимчасоовою непрацездатністю головуючої.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до пункту 2.1. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно п.1.1. вказаного договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. Пунктом 6.2 вказаного договору визначено зобов'язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору(а.с.10-13).
Згідно Комерційної пропозиції від 08.12.2023, розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Рахунок (платіжний документ) надається на початку періоду наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється протягом 10 робочих днів від дати отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється шляхом повної оплати вартості електроенергії за показами засобу обліку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії(а.с.13 - зворот).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач - ОСОБА_2 за надані послуги за період з 01.01.2022 по 01.10.2024 заборгував суму у розмірі 20730,43 грн (спожито 10856 кВт/год(а.с.7)).
Відповідно до витягу з програмного забезпечення ТОВ «Львівенергозбут» щодо проведених оплат за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за період 23.01.2021 по 23.02.2022 рахунки за електричну енергію оплачено (а.с.70).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування з оцінкою наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону, споживач зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Взаємовідносини між громадянами/фізичними особами-споживачами електричної енергії/ з енергопостачальниками регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2 Правил, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з пунктом 3.1.5 Правил, електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до пункту 3.1.7 Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Згідно пункту 5.5.5 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до пункту 4.10 Правил, побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (надалі Правила РРЕЕ) договір про постачання електричної енергії споживачу домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
За умовами підпункту 3.2.6 пункту 3.2 Розділу ІІІ Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до пункту 3.2.7 Правил договір про постачання електричної енергії споживачу містить таку істотну умову як строк дії договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст.ст.525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином з забороною односторонньої відмови від виконання умов договору.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).
Згідно з сатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів встановлено, що відповідач є споживачем послуг елекртичної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , та який фактично споживав електричну енергію.
Верховний Суд України в своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив, що у частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Верховний Суд погоджується з тим, що відсутність укладеного договору з постачальником не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані йому послуги. Поряд із цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до частини 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачем на даний час вартість спожитої електроенергії не сплачена, а тому позивач правомірно звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, жодних належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача не надав.
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл між сторонами судових витрат
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 10, 13, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Радехівський районний суд Львівської області -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42092130) 20 730,43 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та 3028,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька