Провадження № 11-кп/803/3769/24 Справа № 209/3975/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м .Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №12024041790000385 від 09.05.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
За ухвалою Дніпровського районного суду м .Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 січня 2025 року включно, без визначення застави.
Судом першої інстанції встановлено, що щодо ОСОБА_6 продовжує існувати ризики переховування, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Зазначено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового розгляду. Враховуючи, наявність підстав, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, з застосуванням насильства до потерпілого, суд вважав за можливе розмір застави у кримінальному провадженні не визначати.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити заставу у мінімальному розмірі, передбаченому ст. 182 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, на недоведеність заявлених ризиків та відсутність належних доказів на їх підтвердження, звертає увагу, що ризик незаконного вплив на потерпілу та свідків нівельований, оскільки останні в суді вже допитані. Зауважує, що клопотання прокурора є формальним та аналогічним за змістом з попередніми. Вказує, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки.
Прокурор, обвинувачений та його захисник в судове засідання не з'явилися, заяв про особисту участь до початку розгляду справи не надавали, а тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд проведений без участі сторін.
Перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризиків, передбаченого п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування, незаконного впливу на потерпілу та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказаний вище ризик.
Крім того встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти власності, який вчинено з застосуванням насильства до потерпілої, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, усі свідки по справі не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроб уникнення від покарання шляхом переховування від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, перебуваючи на свободі обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, з метою надання тих чи інших показань на його користь, а тому враховуючи, що судовий розгляд триває усі свідки обвинувачення ще не допитані, вказаний ризик існує та не є нівельованим, як зазначає захисник.
Враховується, що ОСОБА_6 є особою раніше судимою за вчинення аналогічних злочинів та вчинив інкримінований злочин маючи не зняту та непогашену судимість, що свідчить про те, що останній є особою схильною до протиправної поведінки а тому з огляду на те, що останній не працевлаштований, легального джерела доходу, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення існує.
Що стосується посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановленого ризику, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в протиправній поведінці ОСОБА_6 .
Також, приймається до уваги характер скоєного злочину, який вчинено ОСОБА_6 у громадському місці з погрозою застосування насильства до потерпілої.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення вчиненого з застосуванням насильства до потерпілої, колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави на даній стадії розгляду.
Доводи захисту щодо застосування судом автоматичного продовження запобіжного заходу та ідентичних мотивів викладених у клопотанні прокурора, що є істотним порушенням ст. 5 ЄКПЛ, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали, судом першої інстанції були проаналізовані обставини, що мають місце щодо цього обвинуваченого на даний час, та прийняте рішення на їх підставі.
Звертається увага, що тривалість попереднього тримання обвинуваченого є незначною та зумовлена складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу.
Колегія приймає до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого розгляду справи по суті.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаного ризику у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого під вартою, враховуються усі вищезазначені обставини і дані про особу ОСОБА_6 та вважає правильним рішення суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м .Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №12024041790000385 від 09.05.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4