29.11.2024 Справа № 363/4065/24
29 листопада 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Онопрієнка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
12.08.2024 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 75115,70 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №662100 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 31250 грн., зі сплатою 25% за перший день користування кредитом та 85% річних за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту, строк кредитування до - 19.07.2024. Кредитор надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором. Відповідач не надавав своєчасно не погасив заборгованості за борговими зобов'язаннями.
24.01.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №2401-24, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №662100.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, станом на 30.06.2024 утворилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №662100 у розмірі 70302,35 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 24353,81 грн, заборгованості за процентами у розмірі 45948,54 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Надалі, 05.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачем був укладений кредитний договір №2547705, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн, зі сплатою 1,99% в день за зниженою процентною ставкою та 1,99% в день за стандартною процентною ставкою, строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації на строк, що не перевищує 120 календарних днів. Згідно укладеного між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.11.2021. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 11.08.2023 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 4813,35 грн, з яких 1500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3313,35 грн - сума заборгованості за відсотками. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку визначеному договором. Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 75115,70 грн, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.10.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, а також встановлено відповідачу подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України. Зазначена ухвала із копією позовної заяви з додатками вручені відповідачу особисто 01.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600956340532. (а.с. 86)
07.11.2024 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання відзиву. Вказує, що у зв'язку із тим, що він є добровольцем територіальної оборони та проходить службу за контрактом у Добровольчому формуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди з 02.10.2024 по 22.10.2024 та з 26.10.2024 по 01.11.2024 він був відряджений до м. Покровськ Донецької обл., у зв'язку із цим не мав можливості підготувати відзив на позовну заяву у час, встановлений ухвалою суду, просив поновити строк на подання відзиву. Стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором №662100 пояснив, що позивачем не надані докази перерахування коштів на його рахунок, виписку з його особового рахунку, інформацію про сплату ним грошових коштів за вказаним договором, зазначає, що розрахунок заборгованості не було складено первісним кредитором, розмір нарахованих відсотків є непропорційно великим до розміру заборгованості за тілом кредиту. Звертає увагу суду, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором №662100 від ТОВ «Слон Кредит» до позивача. Стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором №2547705 пояснив, що позивачем не надані докази отримання ним кредитних коштів, у розрахунку заборгованості наведено період, який виходить за межі строку дії договору, не надано докази саме заявленого розміру заборгованості а також не надано достатніх доказів факту переходу права вимоги за кредитним договором №662100 від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача. (а.с. 87-96)
21.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вказує, що доводи позивача, викладені у відзиві, є необґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Кредитні договори є укладеними,сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови користування кредитними коштами, відповідач уклав догові, погодився на умовах договору підписав особисто за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС), не вчиняв дії щодо розірвання кредитних договорів або визнання їх недійсними тривалий час, користування кредитними коштами, що є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх благ, передбачених кредитними договорами, що підтверджується висновком Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 10.01.2019 по справі №526/405/13. ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Слон Кредит» надано позивачу розрахунки заборгованості та докази перерахування кредитних коштів відповідачу.Позивач просить поновити процесуальний строк на долучення цих доказів у зв'язку із їх відсутністю у позивача на момент подачі позовної заяви та задля ґрунтовного, повного та об'єктивного вирішення справи. Також просить долучити до матеріалів справи додаткові докази щодо підтвердження переходу права вимоги від первісних кредиторів до позивача. Зазначає, що посилання відповідача на обов'язок надання позивачем первинних бухгалтерських документів не ґрунтується на вимогах закону, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач, як і первісні кредитори, не є банком України, отже вказані положення на нього не діють. Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження його аргументів, що кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказані у договорах карткові рахунки йому не належать. (а.с. 113-121)
28.11.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечив проти наданих представником позивача разом із відповіддю на відзив доказів, оскільки такі докази не подані у встановлений законом або судом строк, представник позивача не клопотав про поновлення процесуального строку на подання таких доказів. (а.с. 158-161)
Представник позивача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. У позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі. (а.с. 104)
Відповідно до інформації про підтверджене зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 64)
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотаньпредставника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 19.07.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено Договір №662100 про надання споживчого кредиту, невід'ємними частинами якого є заява-анкета, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 31250 грн зі строком кредиту 1096 днів з кінцевим терміном повернення 19.07.2024. Відповідно до п. 1.5 Договору, тип процентної ставки - фіксований. Процентна ставка за користування кредитом залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом 25% в день; за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту 85% річних. Відповідно до п. 2.1. Договору, Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування: у розмірі 25000 грн на поточний рахунок споживача в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 ; 6250 грн на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору. Згідно з п. 3.1 Договору, Нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного п. 1.4 Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Договором. Вказаний договір а також заява-анкета, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані особисто сторонами. (а.с. 8-20)
Згідно розрахунку заборгованості за договором №662100 від 19.07.2021, станом на 20.06.2024 заборгованість відповідача становить 70330,04 грн. (а.с. 123)
Відповідно до платіжного доручення від 19.07.2021 №6478, на картковий рахунок № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у розмірі 25000 грн, призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №662100 від 19.07.2021 ОСОБА_1 (3118604978). (а.с. 124)
Згідно Договору факторингу №2401-24 від 24.01.2024 укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №2401-24 від 24.01.2024, реєстру боржників що є додатком №1 до договору факторингу №2401-24 від 24.01.2024, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №2401-24 від 24.01.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договором №662100 про споживчий кредит, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем. (а.с. 26-27, 129-138)
Надалі, в матеріалах справи наявний договір від 05.11.2021 №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, паспорт споживчого кредиту та графік платежів (Додаток №1 до вказаного договору). Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.6.1, 1.6.2, 2.1, 2.2 договору №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах, встановлених Договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає: 1500 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору шляхом пролонгації чи автопролонгації. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,99% в день, знижена процентна ставка становить 1,99% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: - за стандартною ставкою 29653, 85% річних та за зниженою ставкою 29653, 85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 2395,50 грн та за зниженою ставкою 2395,50 грн. Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.3 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті. Згідно п. 4.2 договору клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його автопролонгацію ще на 15 календарних днів. Загальна кількість автопролонгації за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. (а.с. 30-39)
У вказаному вище кредитному договорі, графіку платежів (Додатку №1 до вказаного договору) та паспорті споживчого кредиту міститься позначення про їх підписання 05.11.2021 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М291. З боку кредитора договір підписано факсимільним відтворенням підпису директора ОСОБА_2 .
Згідно розрахунку заборгованості за договором №2547705 від 05.11.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 24.02.2022 заборгованість відповідача становить 4813,35 грн, з яких 1500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3313,35 грн - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 125-127)
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 29.07.2024 №7/5476, на картковий рахунок відповідача зараховано грошові кошти у розмірі 1500 грн 05.11.2021 о 17 год. 35 хв., № транзакції 1015514745, № замовлення 2547705-1636126506. (а.с. 128)
Відповідно до Договору факторингу №11082023 від 11.08.2023, акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №11082023 від 11.08.2023, реєстру боржників що є додатком №1 до договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 право вимоги за кредитним договором №2547705 від 05.11.2021 укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у розмірі 4813,40 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». (а.с. 140-151)
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11082023 від 11.08.2023, до позивача перейшло право вимоги за договором №2547705 у розмірі 1500 грн, з яких сума заборгованості за процентами - 3313,35 грн, сума заборгованості за основною сумою боргу - 1500 грн. (а.с. 44)
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положенням ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі № 300/438/18.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року за №910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінивши докази суд дійшов наступних висновків.
Стосовно клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600956340532, відповідач ОСОБА_1 особисто отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 01.10.2024. (а.с. 86)
Згідно довідки, виданої першим заступником командира Добровольчого формування Бучанської міської територіальної громади №1 від 01.11.2024 №0234, доброволець територіальної оборони ОСОБА_1 перебуває на службі та виконує завдання територіальної оборони з 05.04.2022, у періоди з 02.10.2024 по 22.10.2024 та з 26.10.2024 по 01.11.2024 останній був у відрядженні та перебував у м. Покровськ, Донецької області. (а.с. 97)
Відповідно до копії контракту добровольця територіальної оборони від 05.04.2024, копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.04.2022 ОСОБА_1 проходить службу у Добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 98-99)
Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відзив на позовну заяву відповідач подав до суду особисто через канцелярію суду 07.11.2024, тобто через 6 днів після закінчення відрядження, відтак причина пропуску строку на подання відзиву є поважною, та строк підлягає поновленню.
Стосовно клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів.
21.11.2024 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, разом із якою просив поновити процесуальний строк та долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: копію Договору факторингу та копію витягу з Договору факторингу №2401-24 від 24.01.2024; копію акту прийому передачі Реєстру прав вимоги до Договору факторингу 2401-24; Витяг з реєстру боржників - Додатку №1 до Договору факторингу №2401-24 від 24.01.2024; копія платіжної інструкції №20735 від 24.10.2024; копія договору факторингу №11082023 від 11.08.2023; копію акту прийому-передачі згідно реєстру боржників за договором факторингу №11082024 від 11.08.2023; витяг з реєстру боржників від 11.08.2023 до Договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 копія платіжної інструкції №20375 від 24.10.2024.
Поважність пропуску строку обґрунтовано тим, що позивач не мав у своєму володінні деякі докази, затребував їх у первісних кредиторів та отримав їх лише 15.11.2024, а також зазначив, що вказані докази мають важливе значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та з'ясування всіх суттєвих обставин.
Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищеперераховані обставини, суд вважає причину пропуску строку на подання додаткових є поважною, та строк підлягає поновленню.
Щодо договору №662100 про надання споживчого кредиту.
Підписавши договір про надання споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 добровільно погодився на умови договору, за якими він отримує від позичальника грошові кошти та зобов'язується їх повернути у такій самій сумі, а також сплатити проценти від суми позики. Вказаний правочин у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсним. На підставі вищевказаного договору позики відповідачу було видано грошові кошти на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.
На підставі наведених правових норм, беручи до уваги те, що договір №662100 про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем особисто, суд приходить до висновку про доведеність факту укладення між сторонами договору №662100 про надання споживчого кредиту, та про те, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження суми заборгованості, отримання кредитних коштів та відступлення на користь позивача права вимоги за вказаним договором судом не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються поданими позивачем доказами, в тому числі поданими разом із відповіддю на відзив, з яких вбачається факт отримання відповідачем кредитних коштів, факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором та обґрунтовано розмір заборгованості.
Таким чином, оскільки договір позики №662100 про надання споживчого кредиту, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд приходить до висновку про те, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, отримавши позику у розмірі 31250 грн, на строк користування 1096 днів, під процентну ставку за перший день користування кредитом 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня і до кінця строку надання кредиту 85% річних, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 70302,35 грн, з яких: 24353,81 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45948,54 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Щодо договору №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Договір №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.11.2021 підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд приходить до висновку про доведеність факту укладення між сторонами договору №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.11.2021, та про те, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження суми заборгованості, отримання кредитних коштів та відступлення на користь позивача права вимоги за вказаним договором судом не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються поданими позивачем доказами, в тому числі поданими разом із відповіддю на відзив, з яких вбачається факт отримання відповідачем кредитних коштів, факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором та обґрунтовано розмір заборгованості.
Таким чином, оскільки договір №2547705 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.11.2021, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд приходить до висновку про те, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, отримавши позику у розмірі 1500 грн, на строк користування 30 днів, з можливістю пролонгації договору а також автопролонгації на строк, що не перевищує 120 днів фактичного користування кредитом, під процентну ставку стандартну 1,99% на день, знижену 1,99% на день, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 4813,35 грн, з яких: 1500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3313,35 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції №75621 від 26.07.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.
Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265 України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
- за договором про надання споживчого кредиту №662100 у розмірі 70302 (сімдесят тисяч триста дві) гривні 35 копійок ;
- за договором про надання споживчого кредиту №2547705 у розмірі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 35 копійок;
- витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10.12.2024.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петрлюри, 30; код ЄДРПОУ - 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя С.В. Олійник