Справа № 359/1664/24
Провадження № 2/359/1529/2024
09 грудня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Ліман А.Г.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
встановив :
15 лютого 2024 року представник позивача адвокат Яремчук Р.Л. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, яким просить суд : зобов'язати Службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації провести обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 , а також скласти висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав її біологічного батька ОСОБА_4 ; позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в зареєстрованому шлюбі позивача з відповідачем ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано. Батько ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_2 , не цікавиться вихованням та життям дитини, участі у вихованні не приймає, а також ухиляється від обов'язку утримувати її та не сплачує аліменти, призначені рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2000 року. Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даним позовом, який просить задовольнити.
Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року провадження у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання представник позивача та позивач не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість представник позивача подав заяву, якою розгляд справи просив здійснити у його відсутність, на позові наполягає та просить задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направив.
Від представника третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши подану представником позивача заяву, матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що від зареєстрованого шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 11 вересня 2014 року виконавчим комітетом Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 8).
17 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області (а.с. 9).
Неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 17 жовтня 2023 року та Інформацією про задекларо-ване місце проживання особи від 18 жовтня 2023 року (а.с. 32-33).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500,00 грн. але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 27 липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-13).
Відповідно Довідки-розрахунок заборгованості з аліментів від 01 жовтня 2024 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 з сплати аліментів становить 13500,00 грн. (а.с. 89).
Крім того, згідно довідки Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури №127 Дарницького району м.Києва за №12 від 25 січня 2024 року встановлено, що ОСОБА_4 навчається у 4-А класі спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури №1327 Дарницького району Київської області (а.с. 21).
Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 характеризується позитивно, мати ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_8 відповідально ставляться до виховання дитини в сім'ї, приділяють належну увагу та зацікавленість до навчання дитини. Біологічний батько ОСОБА_2 не цікавиться навчанням дочки (а.с. 22).
11 квітня 2024 року органом опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державною адміністрацією надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно даного висновку, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 66-67).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 характеризує-ться позитивно, відповідально ставиться до виховання своїх дітей, яких виховує самостійно, оскільки її чоловік ОСОБА_8 на даний час служить у Збройних силах України. Наведене підтверджується письмовою Характеристикою від 29 січня 2024 року мешканців квартир № 2, 4, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та письмовими заявами даних мешканців ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 27-31).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечен-ня, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідним харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умови для отримання нею освіти.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, слід розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані : виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українсь-кого та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Станом на день розгляду справи, суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про виконання відповідачем батьківських обов'язків по вихованню, піклуванню та утриманню дитини належним чином.
Аналізуючи вищенаведені та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, суд приходить висновку, що своєю поведінкою відповідач не виявляє батьківського піклування та свідомо ухиляється від батьківських обов'язків щодо ОСОБА_4 , а тому, з метою захисту законних прав та інтересів дитини, відповідача ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі №826/856/19 від 22 грудня 2018 року зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано копію Договору № 190 про надання правової. Правничої допомоги від 17 січня 2024 року укладений між ОСОБА_1 та АБ «Яремчук і партнери», попередній розрахунок судових витрат у справі; платіжна інструкція N № @2PL782570, а тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн., які документально підтверджено матеріалами справи.
В зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1233 грн. 60 коп. відповідно ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача. Враховуючи наведене та керуючись ст. 180-183, 191 СК України, ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 280-281, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей та сім"ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1233 (одна тисяча двісті тридцять три) гривні 60 (шістдесят) копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч гривень ) 00 (нуль) копійок.
Відомості про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 22 липня 2022 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса місця проживання : АДРЕСА_4 .
Відомості про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , паспорті дані невідомі, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_5 .
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.Заочне рішення набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 09 грудня 2024 року.
Суддя Л.В. Яковлєва