Справа № 157/1240/24
Провадження №2/157/414/24
(заочне)
04 грудня 2024 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом шляхом подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом його представником - адвокатом Непомнющим О.М., повноваження якого підтверджуються ордером серії ВН № 1304113 від 27 травня 2024 року та договором про надання правової допомоги від 01 жовтня 2023 року, до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його ( ОСОБА_1 ) користь заборгованість за договором позики від 21 грудня 2023 року в розмірі 96524 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок та понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень, судовий збір за подання дійсної позовної заяви, за забезпечення позовних вимог, отримання звіту, довідок з приводу оцінювання майна відповідача та інше. В обґрунтування вимог зазначає, що 21 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір позики грошей на загальну грошову суму у розмірі 89680 гривень, що в еквіваленті на день підписання цього договору, за комерційним курсом продажу доларів США, встановленим АТ КБ «Приватбанк» (38,00 грн. за 1 долар США), становить 2360 доларів США. Відповідно до п. 3 вказаного договору позики сторони домовились, що позичальник зобов'язаний повернути (погасити) таку ж суму грошових коштів в повному обсязі до 21.03.2024, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін. Згідно з п. 3.1. договору сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквівалентові позики за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на дату повернення позики (частини позики). Відповідно до договору позики в редакції додаткової угоди № 1 від 27.01.2024 повернення позичальником позиченої суми повинно вчинятись 21 числа кожного місяця за наступним графіком: до 21.01.2024, у гривні, що в еквіваленті за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на дату повернення частини позики становитиме 320 доларів США, до 21.02.2024, у гривні, що в еквіваленті за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на дату повернення частини позики становитиме 320 доларів США, а решту суми - у гривні, що в еквіваленті за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» станом на дату повернення частини позики становитиме 1720 доларів США - по 21.03.2024. Згідно з п. 3.3. договору повернення частини позики, відповідності до ст. 545 Цивільного кодексу України, підтверджується відповідними письмовими розписками позикодавця. Повернення всієї суми позики підтверджується відповідною заявою позикодавця про проведення повного розрахунку, справжність підпису якого має бути нотаріально засвідчена. Таким чином, позивач виконав умови договору позики, а саме позивач передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 89680 гривень. Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача грошових коштів у розмірі 89680 гривень 00 копійок підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 21.12.2023. У протиріччя умов складеного договору відповідач ОСОБА_2 від взятих на себе зобов'язань ухиляється. Станом на день складання дійсної позовної заяви відповідачем ОСОБА_2 не було зроблено виплат задля погашення наявної заборгованості за договором позики. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 надала згоду на укладання її чоловіком дійсного договору позики грошей від 21.12.2023 та отримання від позивача грошової суми в загальному розмірі 89680 гривень, що в еквіваленті на день підписання цього договору за комерційним курсом продажу доларів США, встановленим АТ КБ «Приватбанк» (38,00 грн. за 1 долар США), становить 2360 доларів США. Наявна згода ОСОБА_3 на укладання її чоловіком, тобто відповідачем - ОСОБА_2 , договору свідчить про її обізнаність у вчиненні відповідачем ОСОБА_2 правочину та фактично відповідальність у вигляді звернення стягнення на майно може бути застосовано на сумісне майно подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Отже, позивач має право вимагати повернення боргу у судовому порядку, звернувшись у суд з позовом до подружжя. Відповідачі повертати позивачу надану суму позики не збираються, від зустрічі відмовляються. Всього за договором позики грошей заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем складає: 96524 гривні 00 копійок. Крім того, згідно з п. 12 Договору позики грошей з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором сторони домовились укласти договір застави транспортного засобу, типу спеціалізований вантажний сідловий тягач, марки «RENAULT», модель «MAGNUM», номер шасі (кузов, рама): НОМЕР_1 , рік випуску: 2002, колір: синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Так, 21.12.2023 на виконання вказаного положення договору позики, між ОСОБА_1 , з однієї сторони, у якості заставодержателя та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з другої сторони, у якості заставодавця, укладено договір застави, відповідно до якого заставою забезпечується виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 перед заставодержателем за договором позики від 21.12.2023, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: повернення позики у розмірі 89680 гривень, що в еквіваленті на день підписання цього договору, за комерційним курсом купівлі доларів США, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» (38 грн. за 1 долар США), становить 2360 доларів США у строк до 21.03.2024 включно. Предметом застави за договором застави транспортного засобу є рухоме майно заставодавця, а саме: транспортний засіб марки «RENAULT», комерційний опис: «MAGNUM», номер шасі (кузов, рама): НОМЕР_1 , рік випуску: 2002, колір: синій, тип: спеціалізований вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 05 грудня 2023 року органом ТСЦ 4645. Пунктом 6 договору застави передбачено, що предмет застави належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 05.12.2023 органом ТСЦ 4645. Крім того, заставодавець та заставодержатель у п. 7 дійсного договору дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення договору складає 90000 гривень. Відповідно до п. 9 договору застави предмет застави залишається у володінні заставодавця. Крім того, п. 12 договору застави передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмету застави несе заставодавець. Пунктом 23 договору застави передбачено, що стягнення може здійснюватися на вибір заставодержателя в таких спосіб: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового звернення стягнення на предмет застави. Використання позасудового способу звернення стягнення на предмет застави не позбавляє заставодержателя права звернутися до суду для звернення стягнення на предмет застави у примусовому порядку. У протиріччя умов укладених договорів відповідачі від взятих на себе зобов'язань ухиляються, боржниками допущено прострочення платежу, на телефоні дзвінки а ні позивача, а ні представника позивача не відповідають та зустрічі усіляко уникають, місцезнаходження транспортного засобу позивачу не відоме. У зв'язку з простроченням відповідачами терміну виконання зобов'язання, а також уникненням мирного вирішення спору, позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом задля захисту своїх порушених прав. Вважає, що у зв'язку з недобросовісною бездіяльністю відповідачів, вираженою в неповерненні позивачу позичених грошових коштів в повному обсязі, його право порушене та, відповідно до положень ст. 16 ЦК України, підлягає судовому захисту. Відповідачі в порушення умов договору станом на день складання дійсної заяви належні грошові кошти не повернули. 01.10.2021 між ОСОБА_1 та адвокатом Непомнющим О.М. було укладено договір про надання правової допомоги з питань захисту прав та інтересів останнього в судах всіх рівнів, всіх інстанції, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питання прийняття участі в будь-якому процесуальному статусі у будь-якому провадженні, в тому числі в цивільних справах, кримінальних, адміністративних чи господарських провадженнях, з питань стягнення грошових коштів на користь клієнта за будь-якими договірними відносинами, в тому числі при вирішенні питань про звернення стягнення на заставлене майно, які виникли з будь- яких договорів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу, за кожну окрему справу, кожне окреме стягнення, та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 1.2. правова допомога полягає у: представництві інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції, представництві клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи. Згідно з розділом 3 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 40000 гривень за кожну окрему справу щодо стягнення боргу за будь-яким договором, укладеним клієнтом із Контрагентом/Боржником/Відповідачем/Третьою особою/Поручителем тощо. 100 % розмір гонорару адвоката, зазначеного в п. 3.1 договору, сплачується клієнтом з моменту набрання чинності договором, а саме у день підписання адвокатом та клієнтом акта розрахунку до дійсного договору про надання правової допомоги. Оплата гонорару, премії та перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюється у готівковій формі чи у безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок адвоката з зазначенням відповідного призначення платежу. Оплата позивачем послуг щодо надання адвокатом Непомнющим О.М. правової допомоги підтверджується актом розрахунку до договору про надання правової допомоги 27 травня 2024 року.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Непомнющий О.М. подав клопотання, із змісту якого вбачається, що він просить справу розглянути у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викликалися до суду, зокрема, шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим місцем їх проживання, однак згідно з відмітками на поштових відправленнях останні відсутні за місцем проживання. З огляду на зазначені обставини, відповідачі були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Причину неявки у судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повідомили і відзив на позовну заяву не подали.
За таких обставин та з огляду на те, що представник позивача не заперечив проти заочного розгляду справи, ухвалою суду від 04 грудня 2024 року постановлено провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Цивільного процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Частиною 3 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Судом встановлено, що 21 грудня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_4 у власність грошову суму в розмірі 89680 гривень, що в еквіваленті на день підписання цього договору, за комерційним курсом продажу доларів США, встановленим АТ КБ «Приватбанк» (38,00 грн. за 1 долар США), становить 2360 доларів США, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути (погасити) таку ж суму грошових коштів в повному обсязі до 21 березня 2024 року, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін.
З цього ж договору позики грошей вбачається, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засвідчила особистим підписом, що вона надає згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладення зазначеного договору позики.
Згідно з п. 3.1. договору позики грошей, сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню, таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквівалентові позики за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на дату повернення позики (частини позики).
Відповідно до п. 3.2. договору позики грошей повернення позичальником позиченої суми повинно вчинятися 21 числа кожного місяця за наступним графіком: до 21.01.2024, у гривні, що в еквіваленті, за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на дату повернення частини позики становитиме 320 доларів США, до 21.02.2024, у гривні, що в еквіваленті, за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на дату повернення частини позики становитиме 320 доларів США, а решту суми у гривні, що в еквіваленті, за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на дату повернення частини позики, становитиме 1720 доларів США - по 21.03.2024.
Згідно з п. 3.3. договору позики грошей повернення частини позики, відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України, підтверджується відповідними письмовими розписками позикодавця. Повернення всієї суми позики підтверджується відповідною заявою позикодавця про проведення повного розрахунку, справжність підпису якого має бути нотаріально засвідчена.
Згідно з розпискою, що складена 21 грудня 2024 року ОСОБА_2 , останній отримав в якості позики від ОСОБА_1 кошти в розмірі 89680 гривень та зобов'язався їх повернути до 21 березні 2024 року.
Таким чином, позивач виконав умови договору позики, а саме позивач передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 89680 гривень.
Крім того, 21 грудня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., відповідно до умов якого ОСОБА_2 з метою забезпечення повного виконання зобов'язань за вказаним договором позики передає ОСОБА_1 , а останній приймає від ОСОБА_2 у заставу транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MAGNUM», номер шасі (кузов, рама): НОМЕР_1 , рік випуску: 2002, колір: синій, тип: спеціалізований вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Свої зобов'язання по поверненню позики відповідач ОСОБА_2 у визначений у розписці строк не виконав, про що свідчить наявність зазначеного боргового документа у позивача - розписки відповідача на суму позики.
ОСОБА_2 не надано суду розписки позивача про одержання останнім виконання зобов'язання, не надано також заяви позикодавця про проведення повного розрахунку, справжність підпису якого, згідно з п. 3.3. укладеного між сторонами договору позики грошей, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ст 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Виходячи із заявлених позивачем вимог та встановленого АТ КБ «Приват Банк» курсу долара США, який становив 40,9 грн за 1 долар США (на дату звернення позивача у суд), і беручи до уваги, що позику у розмірі 2360 доларів (еквівалент визначено укладеним між сторонами договором) не повернуто, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за позикою становить 96524 гривень, як це визначено позивачем.
Згідно із ст. 541 ЦК солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ст. 543 ЦК України).
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною четвертою статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712 цс 19), зазначила, що погоджується із вищезазначеним висновком Верховного Суду України про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, якщо інше не передбачене законом.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 10 березня 2016 року Воєгощанською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) з 10 березня 2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Беручи до уваги, що дружина боржника ОСОБА_3 , як вбачається з договору позики грошей, надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення вищезазначеного договору позики на вказаних у цьому договорі умовах і у цій згоді не зазначила, що її чоловік бере позику на особисті потреби, а не на потреби сім'ї, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по договору позики грошей у солідарному порядку з обох відповідачів є обґрунтованими і їх належить задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
Солідарне стягнення суми судового збору законом не передбачено.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17, провадження № 61-20159св19
Таким чином, оскільки позов задоволено повністю, то з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_4 понесені останнім та документально підтвердженні витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі по 605 гривень 60 копійок з кожного.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20, судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору. Якщо позов задоволено, то судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, судового збору, законом не передбачено.
З огляду на вищезазначене та з врахуванням повного задоволення позову, з відповідачів на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, розмір яких, згідно із договором про надання юридичної допомоги від 01 жовтня 2021 року та актом розрахунку від 27 травня 2024 року до договору про надання юридичної допомоги від 01 жовтня 2021 року, склав 40000 гривень, а саме належить стягнути з кожного з відповідачів по 20000 грн. таких витрат на користь позивача.
З урахуванням обсягу наданої правової, зокрема змісту та обсягу підготовленої позовної заяви, затраченого на це часу, а також беручи до уваги ціну позову, складність справи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Неспівмірності вищезазначених витрат відповідачами не доведено.
Отже, з відповідачів на користь позивача належить стягнути судові витрати у розмірі по 20605 гривень 60 копійок з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 27, 77 - 81, 137, 141, 142, 258, 259, 263 - 265, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 96524 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 20605 (двадцять тисяч шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 20605 (двадцять тисяч шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного тексту рішення - 09 грудня 2024 року.
Головуючий: О.В. Антонюк