154/2568/24
3/154/1363/24
10.12.2024 суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не працює,
за ч.2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 03.07.2024 року о 11 год. 30 хв. на в'їзді в м.Володимир, Волинської області, на відстані 19000 м від лінії державного кордону України в напрямку 903 прикордонного знаку в'їзду у м.Володимир, керуючи автомобілем марки "Опель Віваро", р.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений старшим прикордонного напрямку "Контрольний пост" для перевірки документів, разом з тим відмовився надати документи, що посвідчують особу та поводив себе некоректно в бік прикордонного наряду, чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов'язків пов'язаних з охороною державного кордону.
30.09.2024 на адресу суду адвокат Лавренчук О.В. подав письмові заперечення, в яких просив провадження у справі закрити на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КУпАП- за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався за письмовими клопотаннями захисника.
10.12.2024 для участі у розгляді справи ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Лавренчук О.В., повторно не з'явились, були повідомлені належним чином.
Уповноваженою особою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 інкримінується ОСОБА_1 порушення вимог ч. 2 ст. 185-10 КупАП, як злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, або їх образа вчинена групою осіб, або особою яку протягом року було піддане адмін стягненню за дане правопорушення.
Вирішуючи питання правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, то суд зазначає наступне.
Частиною першою ст. 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Частина друга ст.185-10 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
Повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Судом встановлено, що 03.07.2024 щодо ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП.
Однак суду не надано доказів (постанова) того, що ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Також відсутні відомості, що правопорушення було вчинено групою осіб.
Оскільки ОСОБА_1 станом на 03.07.2024 не був підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.185-10 КУпАП, а також правопорушення не було вчинено групою осіб, а тому відсутня така кваліфікуюча ознака правопорушення, як повторність та вчинення правопорушення групою осіб.
За таких обставин, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а тому його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 185-10 на ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП підтверджується наданими до матеріалів про адміністративне правопорушення, які визнані допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 287904 від 03.07.2024р, поясненнями уповноваженої особи, яка складала протокол ОСОБА_2 , диском та іншими матеріалами справи.
Вимогами ст.38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Згідно з поданими доказами дане правопорушення вчинене 03.07.2024, матеріали справи надійшли до суду 15.07.2024, у зв'язку з чим на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП, ч.1 ст. 185-10 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.185-10 КУпАП закрити, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Тетяна ПУСТОВОЙТ