11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №260/341/23
адміністративне провадження № К/990/44994/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №260/341/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), у якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 000 грн у ВП НОМЕР_1 від 01 серпня 2022 року;
- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП НОМЕР_1 від 01 серпня 2022 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з указаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за її подання.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, з огляду на неусунення її недоліку (ненаданням документа про сплату судового збору).
Позивач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з касаційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені ІНФОРМАЦІЯ_2 в заяві від 29 грудня 2023 року. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку поданої апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 15 березня 2024 року в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд».
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі №260/341/23.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року скасовано, а справу №260/341/23 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 березня 2024 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 березня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі №260/341/23.
До Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №260/341/23. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, направити справу до Восьмого апеляційного адміністративного суду для розгляду по суті.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 листопада 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Губська О.А., Мацедонська В.Е.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мартинюк Н.М., Мацедонська В.Е.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційний суд встановив, що 06 вересня 2023 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позову, яке оскаржив позивач, подавши 23 вересня 2024 року апеляційну скаргу.
Вказана апеляційна скарга, ухвалою від 06 грудня 2023 року повернута позивачу, яка отримана позивачем цього ж дня в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд».
29 грудня 2023 року позивач повторно подав апеляційну скаргу, сплативши за її подання судовий збір.
Позивач зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропустив через те, що кошти на рахунок позивача надійшли лише 25 грудня 2023 року, тому, невідкладно, 29 грудня 2023 року позивач повторно подав апеляційну скаргу.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказані позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними причинами пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який момент поки у нього з'явиться відповідна можливість. У іншому випадку буде порушено принцип правової визначеності щодо судового рішення, яке набрало законної сили.
Подання відповідачем апеляційної скарги через більше як три місяці після проголошення судового рішення не може бути виправдане відсутністю коштів на сплату судового збору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду апелянтом, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові від 15 червня 2019 року у справі №804/1274/18 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 280/4682/19, від 18 червня 2020 року у справі № 400/524/19, від 17 червня 2020 року у справі № 280/4951/19, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17 тощо.
Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 січня 2021 року у справі №640/10030/19, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 серпня 2021 року у справі №640/5229/19, від 27 травня 2021 року у справі № 540/493/19, від 10 червня 2021 року у справі №320/2061/20.
Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності підстав пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 260/341/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
Н.М. Мартинюк
В.Е. Мацедонська