11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 420/15355/24
адміністративне провадження № К/990/46068/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М. перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 420/15355/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування середнього показника заробітної плати у розмірі 7 405,03 грн під час призначення позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 01.05.2024;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 01.05.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2021, 2022, 2023 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024, яке залишено без змін постановою Третього П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, адміністративний позов задоволено.
29.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить: скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 420/15355/24. Прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
Вважає, що розгляд даної касаційної скарги Верховним Судом має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявність висновків Верховного Суду у даній справі надасть змогу судам застосовувати положення частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також вважає, що суди першої та другої інстанції при вирішенні справи вийшли за межі завдань адміністративного судочинства, а саме втрутились в дискреційні повноваження пенсійного органу.
По суті спірних правовідносин зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 11.07.2019 йому було призначено пенсію за вислугу років.
В подальшому, позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Як наслідок з 01.05.2024 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
При переведенні позивача з 01.05.2024 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 7 994,47 грн (3 764,40 гривень за 2014, 2015, 2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,97 х 1.0796), що передбачено частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Скаржник наголошує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На виконання пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.
Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що сформовану судову практику в подальшому зможуть використовувати суди першої та другої інстанціїй.
Пункт 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено на скаржника, так як в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
В той же час аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
За таких обставин касаційна скарга належить поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 420/15355/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін