19 грудня 2007 р.
№ 01/3634
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
судді:
Полякова Б.М.
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю машино-тракторної станції «Поляна»
на ухвалу
та постанову
господарського суду Черкаської області від 05.06.2007
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2007
у справі
господарського суду
№ 01/3634
Черкаської області
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмаксима»
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю машино-тракторної станції «Поляна»
про
визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника
не з'явились
від боржника
не з'явились
В провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа №01/3634 про визнання банкрутом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Машинотракторна станція «Поляна» (далі -боржника) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмаксима», порушена ухвалою суду 12.07.2006 за загальною процедурою в порядку Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закону).
Справа знаходиться на стадії розпорядження майном боржника.
Директор боржника звернувся до господарського суду Черкаської області з заявою про зняття арешту з техніки для подальшої передачі техніки в заставу під отримання кредиту.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.06.2007 року у задоволенні клопотання керівника боржника про зняття арешту з техніки для подальшої передачі в заставу для кредиту було відмовлено, звільнено з під арешту грошові кошти боржника, які знаходяться на рахунках боржника для виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян в сумі 67418,48 грн.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою господарського суду Черкаської області, керівник боржника звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 01/3634 в частині відмови в задоволенні заяви про зняття арешту з техніки та прийняти постанову, якою задовольнити заяву скаржника про зняття арешту з техніки.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2007 апеляційну скаргу керівника боржника було залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2007 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив зазначені ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким клопотання про зняття арешту з техніки задовольнити, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 12, 13 Закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Відповідно статті 11 Закону про банкрутство, суддя господарського суду, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, вводить мораторій на задоволення кредиторських вимог.
Згідно з статтею 1 Закону, мораторій на задоволення кредиторських вимог - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів, що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють до визначення у процедурі банкрутства порядку відчуження активів боржника на задоволення вимог кредиторів, які будуть включені до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.
Відповідно до пункту 13 статті 13 Закону керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Справа знаходиться на стадії розпорядження майном боржника.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п.4 Ухвали суду 12.07.2006 судом накладено арешт на майно боржника на забезпечення вимог кредиторів у процедурі банкрутства (том 1, а.с. 1).
Директор боржника звернувся до господарського суду Черкаської області з заявою про зняття арешту з техніки для подальшої передачі техніки в заставу під отримання кредиту.
До даної заяви боржником не було додано згоди розпорядника майна на отримання кредиту під заставу техніки, як передбачено п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно є предметом застави за договором застави транспортних засобів № ДЗ 3-170мн/05 від 17.03.2005 та згідно ухвали суду від 18.10.2006 заставодержателю ЗАТ КБ "ПриватБанк" було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з майна. Постановою ВГСУ 28.02.2007 зазначена ухвала залишена без змін. (том 6, а.с.73). Отже, для передачі зазначеного майна в заставу іншому заставодержателю необхідна також згода ЗАТ КБ "ПриватБанк".
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про правомірність відмови в задоволенні клопотання керівника боржника про зняття арешту з транспортних засобів для подальшої передачі їх в заставу з метою отримання кредиту.
Доводи боржника про перешкоджання веденню господарської діяльності у зв'язку з накладенням арешту на транспортні засоби колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обтяжене майно перебуває у користуванні та на відповідальному зберіганні боржника і боржник не позбавлений можливості використовувати його у своїй господарській діяльності за винятком обмежень у розпорядженні майном, пов'язаних із заставою зазначеного майна перед ЗАТ КБ "ПриватБанк".
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відхиляє доводи скаржника, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 05.06.2007 та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2007 у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю машино-тракторної станції «Поляна»залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2007 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2007 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко