Справа № 159/537/24 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.
Провадження № 22-ц/802/1200/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.
04 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,
представника позивача Клімук Н.А.,
представника відповідача Гаврилюк М.О.,
третьої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Ковельська міська рада Волинської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2024 року,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Волинській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позов обґрунтовує тим, що 14.05.1999 року вона придбала старий житловий будинок, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , після купівлі якого мала намір провести його реконструкцію, збільшити площу житла, зробити більш сучаснішим будинок, добудувати господарські будівлі і споруди. 21.06.1999 року вона звернулась до Ковельського міського відділу земельних ресурсів з заявою на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, для виготовлення Державного акту на право приватної власності на землю, що розташована за цією ж адресою. Рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 18.08.1999 року №11/13 їй передано земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 . 02.11.1999 року їй видано державний акт на право приватної власності на землю. За вказаною адресою у фактичному користуванні попередніх власників, а після купівлі нею будинку, в її користуванні перебувала земельна ділянка більшої площі, для розширення присадибної ділянки. 08.08.2003 року вона звернулась до ДКП «Центр геодезії та кадастру «Ковельгеодезія» із клопотанням про проведення інвентаризації земельної ділянки. По матеріалам інвентаризації встановлено, що загальна площа земельної ділянки становить 2542 кв.м., з яких 100 кв.м. належить їй на праві власності, а 1542 кв.м. це лишки землекористування, на які відсутні правовстановлюючі документи, але знаходиться в її користуванні і може бути передана їй у власність шляхом викупу для розширення присадибної ділянки. Ковельським міським відділом земельних ресурсів та головним архітектором 02.09.2003 року погоджені висновки до технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки для розширення присадибної ділянки. Рішенням Ковельської міської ради від 04.09.2003 року їй дозволено викупити земельну ділянку площею 1542 кв.м., до державного акту внесли зміни по збільшенню загальної площі земельної ділянки. Після проведення будівельних робіт, згідно рішення ради від 27.05.2005 року, їй видали свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна. 06.03.2008 року із загальної площі ділянки (2542), вона подарувала частину площею 1313 кв.м. В зв'язку з відсутністю кадастрового номера ділянки, вона в червні 2023 року вирішила замовити технічну документацію із землеустрою на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на площу1229 кв.м. у ФОП ОСОБА_1 замовила документи по відновленню меж земельної ділянки, яка повідомила про необхідність розробити окремо документи на ділянку площею 1000 кв.м. та на 229 кв.м., які в серпні виготовила та подала на реєстрацію в Державний земельній кадастр, де виявилось, що до документів на землю площею 1000 кв.м. вона не долучила державний акт про право власності на землю та не вказала інформацію про власника, подавши лише документи на житловий будинок. Земельній ділянці площею 1000 кв.м. присвоєно кадастровий номер 0710400000:07:003:0027, земельній ділянці площею 229 кв.м. 0710400000:07:003:0028. 16.08.2023 року вона звернулась до Ковельської міської ради з заявами про затвердження Технічної документації по відновленню меж. Відповіддю від 18.08.2023 року Ковельської міської ради у затвердженні документації на земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 0710400000:07:003:0027 було відмовлено, в зв'язку з невідповідністю вимогам ст.29 Закону України «Про землеустрій», в документації відсутня інформація про власника ділянки, документ на підставі якого розробляється документація, не вказана інформація про наявність державного акту від 1999 року та про використане право безоплатної приватизації Вона звернулась з претензіями до ФОП ОСОБА_1 та вимагала виправити помилки. 18.08.2023 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до реєстратора з повідомленням про виправлення помилок, в чому 21.08.2023 року державним кадастровим реєстратором відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру відмовлено, з вказівкою, що відомості ДЗК відповідають інформації, які подані в документах. ФОП ОСОБА_1 до документації долучено державний акт про право власності на землю та подано 15.09.2023 року для внесення відомостей до ДЗК, в внесенні змін рішенням реєстратора від 19.09.2023 року відмовлено, у зв'язку з тим, що виявлено перетин з ділянкою на 100 відсотків. ФОП Дятел 19.09.2023 року повторно звернулась до реєстратора з заявою про виправлення технічної помилки, в чому відповіддю реєстратора від 19.09.2023 року відмовлено, в зв'язку з тим, що відомості в ДЗК відповідають інформації, що міститься в документах та не потребують виправлення. ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 02.10.2023 року на запит про можливість внесення змін до відомостей про власника та права власності земельної ділянки кадастровий номер 0710400000:07:003:0027 повідомлено, що вказана земельна ділянка зареєстрована в ДЗК від 04.08.2023 року на підставі технічної документації від 27.06.2023 року, в якій надані правовстановлюючі документи на будинок, тому внести відомості про власника та про право власності щодо земельної ділянки не можливо. ФОП ОСОБА_1 намагалась вирішити питання внесення інформації про власника ділянки та про право власності на земельну ділянку та виправити помилку, в чому їй відмовляли. Право власності на іншу земельну ділянку вона зареєструвала. 19.12.2023 року вона звернулась до Управління ЦНАП Ковельської міської ради, а саме до реєстратора нерухомого майна з заявою про внесення даних про власника земельної ділянки в Держреєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, де повідомили про неможливість внесення змін у зв'язку з відсутністю відповідної інформації в ДЗК. Вона в усному порядку звернулась до реєстратора про скасування кадастрового номера, де повідомили, що скасувати кадастровий номер земельної ділянки можливо лише на підставі рішення суду. В добровільному порядку скасувати реєстрацію земельної ділянки відмовляють, вона позбавлена можливості оформити належним чином земельну ділянку, яка була передана їй у власність 12.08.1999 року. Зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки в ДЗК порушує її право на реалізацію в подальшому реєстрації земельної ділянки належним чином, вважає належним захистом її прав скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке не призведе до скасування права власності на земельну ділянку та внесення змін до реєстру речових прав.
Просить зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Волинській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття поземельної книги із скасуванням кадастрового номера 0710400000:07:003:0027, площею 1000 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги пред'явлені до ГУ Держгеокадастру, який не здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно земельні ділянки, порушення прав позивача відповідачем не підтверджено. Враховуючи відсутність позовних вимог саме до відповідного кадастрового реєстратора відповідного органу виконавчої влади, обраний позивачем спосіб захисту зобов'язання відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття поземельної книги із скасуванням кадастрового номера 0710400000:07:003:0027, площею 1000 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , не є належним. На думку суду належним способом захисту права власності позивача на вказану земельну ділянку є позовні вимоги внесення змін до відомостей до ДЗК або виправлення помилок у цих відомостях до належного відповідача кадастрового реєстратора відповідного органу виконавчої влади. Правові підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, враховуючи необхідність обов'язкового скасування речового права позивача на спірну земельну ділянку відсутні.
Висновки суду є передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин справи.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки в ДЗК порушує її право на реалізацію в подальшому реєстрації земельної ділянки належним чином, вважає належним захистом її прав скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке не призведе до скасування права власності на земельну ділянку та внесення змін до реєстру речових прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom) (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма (стаття 13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Тож у кожному конкретному спорі суд найперше повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають з характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь - якою особою.
Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією ЄСПЛ процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження в судах із цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), серія А № 18, пункти 28-36).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» Bellet v. France).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду (ст. 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.
При цьому суд має встановити наявність в особи суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких особа звернулася до суду, адже на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Крім того, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нерухомого майна: будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.1999 року земельної ділянки площею 1000 кв.м. в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 03.11.1999 року, виданого на підставі рішення Ковельської міської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам від 12.08.1999 року №11/13, земельна ділянка площею 1542 квм. в АДРЕСА_1 передана їй шляхом викупу.
Позивач зверталась до ФОП ОСОБА_1 за розробкою технічної документації із землеустрою за двома земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0229 га, якій присвоєно кадастровий номер 0710400000:07:003:0028 та площею 0,1000 га, якій присвоєно кадастровий номер 0710400000:07:003:0027. При розробці технічної документації ФОП ОСОБА_1 допущено помилка не додані правовстановлюючі документи, в зв'язку з чим технічна документації на земельну ділянку кадастровий номер 0710400000:07:003:0027 площею 0,1000 га не була затверджена міською радою, у внесенні змін до ДЗК державними кадастровими реєстраторами за зверненням розробника документації було неодноразово відмовлено з посиланням на встановлення факту, що відомості ДЗК відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення відомостей та не потребують виправлення. ГУ Держгеокадастру заявнику роз'яснено порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.
Згідно з ч.9, 10 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
Згідно зі ст.16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Статтею 24 цього Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з пунктами 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Зверненню до суду передує звернення до Відділу у відповідному районі Головного управління Держгеокадастру із проханням скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. В разі відмови у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки в добровільному порядку, необхідно звертатися до суду, подавши позов до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області про зобов'язання вчинити дії - скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття поземельної книги. Скасування державної реєстрації земельної ділянки не тягне за собою скасування права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Статтями 317, 319 ЦК України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що в інший спосіб, ніж визначений позивачем, відновити та захистити порушені права ОСОБА_2 на володіння і розпорядження своєю земельною ділянкою неможливо. Виключно Головне управління Держгеокадастру у Волинській області наділене правом скасувати державну реєстрацію земельної ділянки власником, якої є позивач.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права
З врахуванням викладеного, задоволення позовних вимог у повній мірі забезпечить права ОСОБА_2 гарантовані їй Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини при цьому законні права та інтереси інших осіб не будуть порушені.
Твердження відповідача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки вказаний орган жодним чином не порушує прав та інтересів ОСОБА_2 , спростовуються встановленими судом обставинами справи. Неоспорене право власності позивача на земельну ділянку площею 1000 кв м. в АДРЕСА_1 , що не реєструється компетентним органом за власником, фактично свідчить про заперечення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, тому згідно з нормами статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення, про задоволення позову та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, шляхом закриття поземельної книги із скасуванням кадастрового номеру.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, шляхом закриття поземельної книги із скасуванням кадастрового номеру № 0710400000:07:003:0027, площею 1000 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: