06 грудня 2007 р.
№ 10/129пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Державної податкової інспекції у місті Свердловську
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 06.08.2007 року
у справі
№10/129пн
за позовом
Державної податкової інспекції у місті Свердловську (надалі - податкова інспекція)
до
Відкритого акціонерного товариства “Свердловське автотранспортне підприємство 10913» (наділі -товариство)
про
за зустрічним позовом
до
про
визнання права власності на рухоме майно
Відкритого акціонерного товариства “Свердловське автотранспортне підприємство 10913»
Державної податкової інспекції у місті Свердловську
визнання права власності на рухоме майно
Представники сторін не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Державною податковою інспекцією у місті Свердловську у березні 2007 року заявлений позов до Відкритого акціонерного товариства “Свердловське автотранспортне підприємство 10913» про визнання права власності на рухоме майно за Державою в особі Державної податкової
доповідач: Добролюбова Т.В
інспекції у місті Свердловську, а саме: прес промисловий, станок токарний, напівавтомат, станок заточний. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що в ході проведення позапланової перевірки на території відповідача виявлені основні засоби, які не враховані в його бухгалтерському балансі і технічна документація на які відсутня. Податкова інспекція вважала вказане рухоме майно безхазяйним, тому просила визнати право власності на нього за Державою, в особі позивача. При цьому, позивач посилався на приписи Постанови Кабінету Міністрів України №1340 “Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», статей 181, 335 Цивільного кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні».
Відкрите акціонерне товариство “Свердловське автотранспортне підприємство 10913» звернулось із зустрічною позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Свердловську , в якій просить визнати за ним право власності на спірні основні засоби на підставі приписів статті 392 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.07, ухваленим суддею Мінською Т.М., у задоволенні первісного позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що Закон України “Про державну податкову службу в Україні» не передбачає повноважень податкового органу на звернення до суду з позовом про визнання права власності. Задовольняючи вимоги зустрічного позову суд встановив правомірність володіння спірним майном товариством. Рішення обґрунтовано приписами пункту 12 статті 10, статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», статей 328, 355, 392 Цивільного кодексу України.
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Якушенко Р.Є -головуючого, Бородіної Л.І., Медуниці О.Є., постановою від 06.08.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у місті Свердловську звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, а вимоги первісного позову задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судами факту відсутності у відповідача, на час проведення перевірки, доказів, підтверджуючих право власності на спірне майно. Водночас, заявник зазначає про помилкове посилання судів попередніх інстанцій на приписи статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки судами не враховано, що спірне майно 04.01.05 було вилучено з території ВАТ “Свердловське АТП 10913» і взято на облік податкового органу. На думку інспекції, відповідач не був фактичним володільцем вказаних основних засобів, тому підстав для задоволення зустрічного позову не має. При цьому, скаржник посилається на приписи статей 8, 181, 335 Цивільного кодексу України. Також, заявник вказує, що відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні» податкові органи уповноважені проводити роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією безхазяйного майна, як нерухомого так і рухомого.
Від Відкритого акціонерного товариства “Свердловське автотранспортне підприємство 10913» відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за підсумками позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань оприбуткування основних засобів ВАТ “Свердловське АТП 10913» складено акт від 27.07.04 про наявність преса промислового, станка токарного, напівавтомата, станка заточного, котрі не враховані в бухгалтерському балансі підприємства, та на які відсутня технічна документація. Вказане рухоме майно було вилучено з території ВАТ “Свердловське АТП 10913», співробітниками ГВПМ ДПІ у місті Свердловську, що підтверджується протоколом огляду від 04.01.05. Предметом первісного позову у даній справі є вимога Державної податкової інспекції у місті Свердловську до Відкритого акціонерного товариства “Свердловське автотранспортне підприємство 10913» про визнання права власності на рухоме майно, а саме: прес промисловий, станок токарний, напівавтомат, станок заточний за Державою, в особі Державної податкової інспекції у місті Свердловську на підставі статті 335 Цивільного кодексу України. Судами також установлено, що предметом зустрічного позову є вимога Відкритого акціонерного товариства “Свердловське автотранспортне підприємство 10913» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську про визнання права власності на спірне рухоме майно за товариством на підставі приписів статті 392 Цивільного кодексу України. Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову суди вірно дійшли висновку, про відсутність правових підстав для визнання права власності на вказане майно за державою, в особі позивача, адже, спірне майно не є безхазяйним, оскільки право власності на нього належить товариству. Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Приписами статті 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності, зокрема набуття права власності на безхазяйну річ. Статтею 335 Цивільного кодексу України встановлено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків встановлених статтями 336, 338, 341, 343 цього кодексу. Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 21.05.04 порушено справу про банкрутство ВАТ “Свердловське АТП 10913». На виконання вимог статті 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 01.10.04 проведена інвентаризація активів товариства. За результатами перевірки спірне майно поставлено на баланс ВАТ “Свердловське АТП 10913» та присвоєно інвентарний номер. Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.12.04 введено процедуру санації, а 31.05.05 затверджено план санації, згідно з пунктом 5 якого передбачена реалізація вказаного майна. Окрім цього, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України державні органи, до яких належить позивач (стаття 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні») мають право на звернення до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Як безпосередньо зазначено в преамбулі Закону України “Про державну податкову службу в Україні», цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Випадки, в яких органи державної податкової служби мають право подавати позови до суду, перелічені в пункті 11 статі 10 та пункті 17 статті 11 вказаного Закону України. Згідно із приписами зазначених норм податкові органи мають право звертатися до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про: визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав; стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Відтак, Законом України “Про державну податкову службу в Україні» не передбачено право податкового органу на витребування майна у власність та у подальшому передачі його для продажу. Не передбачено такого права податкового органу й іншими актами законодавства України. Натомість, в пункті 12 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», на який посилається скаржник передбачено, що органи державної податкової служби у відношенні безхазяйного майна проводять роботу, пов'язану з його виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, що не можна ототожнювати із правом власника на витребування майна. Таким чином, посилання Державної податкової інспекції у місті Свердловську на те, що податковий орган у даному випадку діє в межах своєї компетенції не має нормативно-правового обґрунтування.
За таких обставин, доводи касаційної скарги встановленого у справі судами не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування переглянутої у справі постанови.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.08.07 у справі №10/129пн залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець