Справа № 240/8921/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
10 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Сушка О.О. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з наступними позовними вимогами:
- визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69984277 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/1076/22, щодо не вчиненні та не прийнятті, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік";
- зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69984277 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/1076/22, вчинити виконавчі дії та прийняти рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, а саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.І ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 26.07.2022, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №69503111 з примусового виконання виконавчого листа №25560 2022 р., виданого 09.09.2022 Житомирським окружним адміністративним судом щодо проведення перерахунку та виплати за період з 01.12.2021 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення щомісячно, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пенсійний фонд України, розглянувши звернення позивача від 04.03.2024, які надійшли з Міністерства соціальної політики України та з Апарату Верховної Ради України, листом №16295-16656/Х-03/8-2800/24 від 28.04.2024 повідомив ОСОБА_1 про стале визначення розміру мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024. Крім того, таким листом повідомлено про погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду та межах відповідних бюджетних призначень виділених на цю мету.
11.04.2024 позивач звернувся до відповідача із скаргою, в якій просив повідомити державного виконавця про те, чи надходила від боржника інформація щодо стану виконання судового рішення. У випадку ненадходження вказаної інформації, які з цього приводу вжито заходи забезпечення примусового виконання судового рішення, в іншому випадку причини їх невжиття.
У відповідь на подану скаргу, відповідач листом №19424/5.2-24/вх.Х-3199-24 від 17.04.2024 повідомив позивача, що внаслідок зміни мінімальної заробітної плати у січні 2024 року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з метою встановлення суми заборгованості станом на 04.01.2024 та з'ясування наявності у боржника коштів на виплату заборгованості у вказаній справі, державним виконавцем 04.01.2024 винесено вимогу. Прийнятою вимогою Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язано повідомити про виконання рішення суду.
Позивач вважає, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69984277 допустив бездіяльність, яка порушує його права на належне виконання судового рішення.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.1-2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Велика Палата Верховного суду у межах зразкової справи №240/4937/18, розглядаючи заяву пенсійного органу про роз'яснення питання можливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для забезпечення розміру підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону №796-XII з постановлених питань: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік; відмовила заявнику у роз'ясненні судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги у справі №240/4937/18 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз'яснення немає.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
На виконання судового рішення боржник зобов'язаний здійснити нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у такому порядку до 31.12.2023 (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а з 01.01.2024 у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200,00 грн (1600 х 2).
Як свідчить зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0307-8/6563 від 16.01.2024, з 01.01.2024 розмір підвищення позивачу за проживання на території радіоактивного забруднення, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX, становить 3200 грн (2 х 1600,00 грн).
Крім того, за період з 01.12.2021 по 31.01.2024 позивачу нарахована доплата в сумі 119 773,53 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законами про Державний бюджет на відповідний рік та з урахуванням раніше виплачених сум, яка буде виплачена позивачу за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України відповідно до вимог статті 63 Закону №796-XII та статей 23, 116 Бюджетного кодексу України.
У той час, як вже зазначалося, державний виконавець, з метою перевірки виконання рішення суду у справі №240/1076/22 виніс вимогу №812 від 04.01.2024, якою зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в певний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік. Також п.2 такої вимоги зобов'язав письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
У відповідь на винесену вимогу від 04.01.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено до відділу лист-роз'яснення №0600-0307-8/6563 від 16.01.2024, в якому повідомлено про здійсненні відповідні перерахунки пенсії, нараховану доплату та виплату донарахованих коштів після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника. Також, у листі зазначалося про те, що ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Тому, з 01.01.2024 нараховане підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.
18.06.2024 головним державним виконавцем в межах виконавчого провадження №69984277 винесено постанову про накладення штрафу на Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5 100,00 грн за невиконання рішення суду.
Таким чином, визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов'язувало відповідача звернутись до боржника з вимогою від 04.01.2024 щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №240/1076/22.
При розгляді спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно вказав, що невиконаною залишилося рішення лише в частині виплати нарахування, тобто та частина, щодо якої існує окремий порядок, зокрема, виплата відбудеться за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, відповідно до вимог статті 63 Закону №796-XII та ст.23, 116 Бюджетного кодексу України.
Виплати пенсій здійснюються управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та відповідно не може свідчити про бездіяльність державного виконавця щодо невжиття передбачених законодавством заходів забезпечення його примусового виконання.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який викладено у постанові від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Одночасно, слід зауважити, що в межах даних спірних правовідносин, які виникли між позивача та відділом, суд не може надавати правову оцінку діям/бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (боржника) щодо виконання/невиконання рішення суду прийнятого у справі №240/1076/22, яке набрало законної сили, а лише надає правову оцінку повноті дій державного виконавця, вчинених в межах виконавчого провадження №69984277.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП№69984277 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/1076/22, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання (складено вимогу виконавця, застосовано штраф).
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Сушко О.О. Граб Л.С.