Справа № 120/17986/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
10 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мацького Є.М. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262340022688 від 20 жовтня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року включно.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13 жовтня 2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 13 жовтня 2023 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням № 262340022688 від 20 жовтня 2023 року відмовило в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю як пільгового, так і страхового стажу.
У рішенні зокрема зазначено, що на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії його страховий стаж становив 27 років 14 днів, а пільговий стаж у заявника взагалі відсутній.
При цьому зі змісту такого рішення слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22 липня 1997 року, оскільки згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У відомості про роботу при заповненні дубліката вносяться записи про роботу за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ “Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Однак за вищевказаний період уточнююча довідка відсутня. Окрім того, у рішенні йдеться про те, що для врахування даного періоду слід долучити довідку про реорганізацію підприємства.
Також у рішенні зазначено, що до спеціального (пільгового) стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди роботи: учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальником-вулканізаторником в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан», колективному підприємстві завод “Вулкан», закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс», пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад», пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад», пресувальником-вулканізаторником у товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума», оскільки за вказані періоди відсутні довідки про спеціальний стаж та документи про проведення атестації робочих місць. Більш того, посада учня пресувальника-вулканізатора не передбачена Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до частини пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В ході судового розгляду встановлено, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії відповідачем 20 жовтня 2023 року прийнято рішення №262340022688, яким відмовлено в призначенні такої у зв'язку з недостатністю страхового стажу та відсутністю пільгового стажу, оскільки пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, що зазначений у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 , посилаючись при цьому на те, що якщо працівник до влаштування на підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ “Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами, проте, за вищевказаний період відсутня уточнююча довідка. Окрім того, пенсійний орган вказав на те, що для врахування даного періоду слід долучити довідку про реорганізацію підприємства.
Порядок ведення трудових книжок (внесення до них записів) врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:
а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;
б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.
Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і таке інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Оскільки судом встановлено, що записи у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 щодо трудової діяльності позивача в період з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року викладені з достатньою повнотою та чіткістю, із зазначенням номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, у дублікаті трудової книжки проставлена печатка підприємства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи пенсійного органу в частині ненадання уточнюючої довідки, яка підтверджувала б трудову діяльність позивача у згадуваний вище період, а також довідки про реорганізацію підприємства є безпідставними, адже дублікатом трудової книжки повністю підтверджується трудова діяльність позивача у згадуваний вище період.
Наявні у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача у період з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, а тому такий період роботи підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Що стосується відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача згадуваного вище періоду роботи, відповідач послався також на те, що роботодавцем до дублікату трудової книжки не внесено запис про загальний стаж ОСОБА_1 до працевлаштування на підприємство.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Варто зазначити, що обов'язок ведення, в тому числі й дубліката трудової книжки, покладено на роботодавця, тому неналежне ведення такої не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року з тих підстав, що роботодавцем до дублікату трудової книжки не внесено запис про загальний стаж ОСОБА_1 до влаштування на підприємство також є безпідставними.
Що ж стосується підстав незарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи позивача, то тут слід врахувати наступне.
Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди його роботи:
- з 20 березня 1990 року по 11 серпня 1992 року - учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальника-вулканізаторника в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан»;
- з 23 вересня 1998 року по 29 жовтня 1999 року - пресувальником-вулканізаторником в колективному підприємстві завод “Вулкан»;
- з 01 листопада 1999 року по 16 жовтня 2000 року - пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс»;
- з 19 жовтня 2000 року по 01 квітня 2002 року - пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад»;
- з 01 листопада 2007 року по 30 червня 2011 року - пресувальником-вулканізаторником у закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад»;
- з 26 вересня 2012 року по 13 жовтня 2023 року - пресувальником-вулканізаторником в товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума».
Підставами для незарахування згадуваних вище періодів роботи до пільгового стажу позивача слугувало те, що за вказані періоди відсутні довідки про спеціальний стаж та документи про проведення атестації робочих місць.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом із тим у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 березня 2024 року (справа №500/5342/21), від 14 листопада 2023 року (справа № 620/1534/22), від 20 вересня 2023 року (справа № 620/2611/20) та ряду інших.
Як слідує зі змісту дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював учнем пресувальника-вулканізаторника та пресувальника-вулканізаторника в орендному підприємстві Київський завод “Вулкан» в період з 20 березня 1990 року по 11 серпня 1992 року, пресувальником-вулканізаторником в колективному підприємстві завод “Вулкан» в період з 23 вересня 1998 року по 29 жовтня 1999 року, пресувальником-вулканізаторником в закритому акціонерному товаристві “Вулкан-правекс» в період з 01 листопада 1999 року по 16 жовтня 2000 року, пресувальником виробів з пластмаси у відкритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад» в період з 19 жовтня 2000 року по 01 квітня 2002 року, пресувальником-вулканізаторником у закритому акціонерному товаристві “Київський завод Геофізприлад» в період з 01 листопада 2007 року по 30 червня 2011 року, а також пресувальником-вулканізаторником в товаристві з обмеженою відповідальністю “Київгума» в період з 26 вересня 2012 року по 13 жовтня 2023 року.
Водночас вказані вище записи у трудовій книжці позивача містять лише найменування професії, за якою працював позивач, проте жодних відомостей про умови праці або ж характер виконуваної ним роботи такі записи не містять. Відтак враховуючи приписи Порядку № 637, а також висновки Верховного Суду, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії слід було долучити довідки про пільговий характер роботи, якими б підтверджувалися умови праці та характер виконуваної роботи. Водночас за відсутності таких відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача згадуваних вище періодів роботи.
Разом із тим, як вірно вказав суд першої інстанції, в силу покладених на пенсійний орган повноважень при розгляді заяви ОСОБА_1 пенсійний орган мав би встановити чи дійсно позивач працював (або не працював) протягом згадуваних вище періодів за умовами роботи або ж характером виконуваної роботи, які б давали йому право на пенсію на пільгових умовах.
Такі висновки узгоджуються з приписами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1).
Відтак пенсійний орган при прийнятті (дослідженні) документів для призначення пенсії наділений широкими повноваженнями, реалізація яких дозволяє повідомити заявника про надання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії (зокрема довідки про пільговий характер роботи), а також надіслання відповідних запитів. Проте пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями, що встановлені пунктом 4.2 згаданого вище Порядку, для встановлення права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а відразу прийняв рішення про відмову в призначенні такої пенсії позивачу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області без з'ясування всіх суттєвих обставин не зарахувало до пільгового стажу позивача згадувані вище періоди роботи, проте і суд з огляду на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини не може зобов'язати пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу позивача такі періоди.
Щодо іншої підстави незарахування до пільгового стажу вищезазначених періодів роботи позивача з огляду на відсутність документів про проведення та результати проведення атестації робочих місць, то суд вірно вказав, що особи, які зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки на працівника, зайнятого на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
В матеріалах справи наявні накази про проведення атестації робочих місць в певні періоди роботи позивача, проте оцінка таким наказам Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не надана.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 жовтня 2023 року № 262340022688 є протиправним.
Визначаючись із тим, чи наявні усі передумови для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, необхідно зазначити, що за приписами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Відтак за загальним правилом, пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV або ж відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII призначається особі, яка: досягла 55 років; має не менше 30 років страхового стажу (для чоловіків); має не менше 12 років 6 місяців стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (для чоловіків).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачеві відмовлено в призначенні пенсії, вік заявника на дату звернення за призначенням пенсії становив 55 років 2 місяці. При цьому у рішенні йдеться про те, що страховий стаж позивача складає 27 років 14 днів, а пільговий (спеціальний стаж) у заявника станом на день звернення із заявою про призначення пенсії відсутній. При цьому в ході розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 жовтня 2023 року № 262340022688 щодо відмови в призначенні пенсії з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 20 березня 1990 року по 13 травня 1996 року, а тому відповідача слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такий період роботи.
Разом із тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області передчасно зроблено висновки про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 20 березня 1990 року по 11 серпня 1992 року, з 23 вересня 1998 року по 29 жовтня 1999 року, з 01 листопада 1999 року по 16 жовтня 2000 року, з 19 жовтня 2000 року по 01 квітня 2002 року, з 01 листопада 2007 року по 30 червня 2011 року та з 26 вересня 2012 року по 13 жовтня 2023 року.
В той же час, обчислення пільгового стажу належить до виключної компетенції пенсійного органу.
За таких обставин, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 13 жовтня 2023 року із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мацький Є.М. Граб Л.С.