04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні - керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.10.2024, а також обрано ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 1 000 000 грн., що дорівнює 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого у кримінальному провадженні - керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 ___________________________________________________________
Справа № 757/36698/24-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12
Провадження №11-сс/824/5836/2024 Доповідач ОСОБА_1
задовольнити та застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового слідства, без визначення розміру застави.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, які спричинили умисне вбивство двох і більше осіб, настання тяжких наслідків у вигляді замахів на умисні вбивства громадян та спричинення їм тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжких тілесних ушкоджень і фізичного болю, за вчинення яких Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічного позбавлення волі.
Разом з тим, слідчий суддя в оскаржуваному судовому рішенні в порушення вимог ч. 1 ст. 370, п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, без належного правового обґрунтування (взагалі відсутні посилання на норми, передбачені ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України), та викладу обставин, встановлених судом з посиланням на докази, прийшов до висновку про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_8 застави як альтернативи тримання під вартою, тобто судом допущено невідповідність власних висновків фактичним обставинам кримінального провадження в частині можливості визначення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою.
При цьому зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні не надано жодної оцінки ризикам, які унеможливлюють спроможність цього запобіжного заходу запобігти настанню ризикам, передбаченим п. 1-4 ст. 177 КПК України, а саме: - наявністю у ОСОБА_8 міцних зв'язків із керівниками та працівниками правоохоронних органів, в тому числі з колишнім Міністром внутрішніх прав ОСОБА_13 , який на даний час переховується від органів слідства та суду на території Російської Федерації, очолює благодійний фонд «Юго-Восток», діяльність якого спрямована на надання фінансової та безоплатної правової допомоги колишнім працівників МВС України, причетних до вчинення незаконних дій у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, у тому числі тим, які переховуються від органу досудового розслідування та суду, а також координація їхньої діяльності; - відомостей, що містяться у протоколах допитів свідків (командирів МОП «Беркут» з різних регіонів, працівників УГБ ГУМВС України в м. Києві, допитаних під час досудового розслідування в судовому засіданні) щодо незаконного фінансового стимулювання та заохочення колишнім керівництвом МВС України, а саме ОСОБА_13 та керівництвом ДГБ МВС України, грошовими коштами в особливо великих розмірах працівників «Беркуту» у період листопада 2013 - лютого 2014 року за вчинення дій щодо перешкоджання проведенню зборів громадян у центральній частині м. Києва.
Також оскаржувана ухвала від 20.08.2024, в порушення вимог ч. 1 ст. 370, п. 2 ч. 1 ст. 372 та ч. 4 ст. 182 КПК України, взагалі не містить жодного обґрунтування щодо врахування судом обставин вчинених ОСОБА_8 злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких насильницьких злочинів, що призвели до загибелі людей, превалювання суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні над правом на повагу до особистої свободи ОСОБА_8 , зокрема в частині пособництва в умисних вбивствах 12 осіб та спричинення вогнепальних поранень різного ступеня тяжкості 8 особам; майнового стану обвинуваченого, інших даних про його особу у розрізі ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, та можливості забезпечення їх не настання альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави; щодо розміру визначеної застави, а також мотивів врахування судом цього розміру достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Крім того, вказує й на те, що 22.08.2024, тобто через день після винесення оскаржуваної ухвали від 20.08.2024, заставу за ОСОБА_8 в розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000 грн., внесено заставодавцями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на рахунок ТУ ДСА в м. Києві. Проте аналіз задекларованих доходів заставодавців ОСОБА_15 та ОСОБА_14 свідчить про відсутність у них достатніх власних коштів для внесення застави у визначеному судом розмірі, та підтверджує існування ризику надання незаконної фінансової, правової допомоги ОСОБА_8 представниками держави-агресора рф через благодійний фонд «Юго-Восток» ОСОБА_13 або в інший спосіб.
Також у резолютивній частині ухвали не зазначено конкретне місто, в якому проживає підозрюваний і за межі якого він не може відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, що надає можливість підозрюваному ОСОБА_8 вільно трактувати цей обов'язок.
За таких обставин, вважає, що ухвала слідчого судді від 20.08.2024 є незаконною та підлягає скасуванню.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_7 , вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, просить залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги з доповненнями, а також заперечення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 щодо апеляційного прохання сторони обвинувачення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000001029 від 25.11.2013 за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VI від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Законів № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (ст. 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121 КК України (стаття 121 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-УІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009) та іншими статтями КК України за фактами злочинного перешкоджання проведенню зборів та мітингів у період листопада 2013 - лютого 2014 року на Майдані Незалежності в м. Києві, перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів при застосуванні фізичної сили та спеціальних засобів до громадян, які реалізовували своє конституційне право на мирні зібрання та мітинги на вулицях центральної частини м. Києва, що спричинило тяжкі наслідки, організації умисних вбивств протестувальників та іншими фактами злочинної протидії протестним акціям.
13 серпня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Законів № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (ст. 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009).
ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України затримано не було.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.10.2024, а також обрано ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 1 000 000 грн., що дорівнює 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на ОСОБА_8 у разі внесення заставиобов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Законів № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (ст. 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від та № 1707-VІ від 05.11.2009), що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, прийшов до висновку про наявність у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_8 , за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, характер та обставини їх вчинення, так як вони сформульовані у повідомлені про підозру, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має визначене місце реєстрації і проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Крім того, висновок слідчого судді щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не оскаржується і прокурором в апеляційній скарзі.
При цьому слідчий суддя, у відповідності до вимог ст.ст. 182, 183 КПК України, взявши до уваги тяжкість злочинів, майновий та сімейний стан підозрюваного, належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та його позитивні характеристики, а також ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2024 (справа № 757/33351/24-к) у кримінальному провадженні № 62023000000000268 від 27.03.2023, якою ОСОБА_8 визначено розмір застави у межах 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 1 002 268 грн., дійшов висновку про можливість визначення ОСОБА_8 застави у розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000 грн., із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави, у сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованих підозрюваному ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, даними про особу підозрюваного, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Посилання прокурора в апеляційній скарзі з доповненнями на безпідставність висновку слідчого судді про можливість визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, тобто законодавець закріпив дискрецію слідчого судді під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ст. 183 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008).
Крім того, органи влади повинні розглянути можливість застосування заходів, які меншою мірою обмежують права заявника, ніж тримання під вартою («Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland), § 32).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінального провадження наведених у клопотанні слідчого доводів є недостатньо для висновку про неможливість визначення ОСОБА_8 розміру застави, та враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_8 і дані про його особу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями, стосовно продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому доказів недостатності визначеного підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків прокурором не надано та фактів неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 з моменту внесення за нього визначеного слідчим суддею розміру застави, в апеляційній скарзі не наведено.
Посилання прокурора на те, що заставу за ОСОБА_8 було внесено заставодавцями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , аналіз задекларованих доходів яких свідчить про відсутність у них достатніх власних коштів для внесення застави, у визначеному судом розмірі, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Положеннями ч. 2 ст. 182 КПК України прямо передбачено можливість внесення застави не лише підозрюваним, обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). При цьому аналіз джерела доходів, з яких заставодавцем внесено заставу за обвинуваченого, не належить до повноважень суду та не є предметом даного судового розгляду.
Доводи прокурора про те, що у резолютивній частині ухвали не зазначено конкретне місто, в якому проживає підозрюваний і за межі якого він не може відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, що надає можливість підозрюваному ОСОБА_8 вільно трактувати цей обов'язок, не впливають на правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року, якою частково задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні - керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.10.2024, а також обрано ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 1 000 000 грн., що дорівнює 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3