Справа №761/42220/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7596/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП Київської області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111150000997 від 15.08.2024 року.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено до 09 січня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, раніше не судимого, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт, або інший більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що під час судового розгляду мало місце однобічність і неповнота, яка виразилась в тому, що при прийнятті судом рішення суд не перевірив повідомлену підозру на предмет її обґрунтованості наданим матеріалам, а також існування ризиків, згідно ст. 177 КПК України.
При цьому, зазначена неповнота судового розгляду призвела до порушення права підозрюваного на захист і до прийняття явно незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції нівельовано загальні засади кримінального провадження, такі як змагальність, законність та справедливість.
Захисник вважає, що під час судового розгляду слідчим суддею допущено неповноту розгляду провадження, яка полягає у тому, що слідчим суддею не витребувано у сторони обвинувачення документів на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри.
На думку захисника, повідомлена ОСОБА_7 підозра не може бути визнана обґрунтованою, оскільки фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладені у підозрі, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Клопотання слідчого мотивовано тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України, та існують ризики, згідно ст. 177 КПК України, які вказують на те, що він може переховуватись, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на учасників кримінального провадження.
З даними твердженнями сторони обвинувачення захист не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам провадження.
Адвокат вважає, що вказане клопотання складено без дотримання вимог закону.
Так, клопотання мотивовано тим, що в провадженні СУ ГУНП в Київській області знаходиться кримінальне провадження, в рамках якого слідчим зібрано докази причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Захисник вказує, що викладені у повідомленій підозрі обставини є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що вказує на явну зацікавленість сторони обвинувачення у підгонці доказів до пред'явленого обвинувачення, тобто повідомленої підозри.
Повідомлення про підозру в частині епізоду за ч. 4 ст. 296 КК України, також не може бути визнана обґрунтованим, оскільки вчинення хуліганських дій з боку ОСОБА_7 не доводиться жодними доказами, а мотив викрадення майна потерпілого є знищення речових доказів, а не корисливий та спрямований на заволодіння майном.
Про це неодноразово ОСОБА_7 повідомляв під час допитів та проведення процесуальних дій.
Повідомлена за ч. 2 ст. 121 КК України підозра також не може бути визнана обґрунтованою, оскільки ОСОБА_7 15.08.2024 року був запрошений за адресою домоволодіння ОСОБА_10 для участі в обговоренні можливих недоліків роботи, яка виконувалась. Під час обговорення питань неякісно виконаної роботи ОСОБА_10 перший наніс удар ОСОБА_7 , у результаті чого останній був змушений захищатись.
Під час захисту від неправомірних дій ОСОБА_10 ОСОБА_7 фактично перевищив межі захисту і спричинив останньому тілесні ушкодження.
Таким чином, захист вважає, що підозра, повідомлена ОСОБА_7 , не може бути визнана обґрунтованою.
На підтвердження існування зазначених ризиків слідчим до клопотання не додано жодного доказу, але зазначено про те, що відповідно до санкції інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_7 загрожує великий строк покарання у вигляді позбавлення волі, що може спонукати останнього зникнути та переховуватись.
Однак, зазначений ризик є надуманим, і не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Підозрюваний має дітей, які перебувають на його утриманні, а саме ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, ОСОБА_7 працює в ТОВ «БК Будинок Груп» та має постійне місце проживання.
Апелянт посилається на те, що ризик того, що ОСОБА_7 може знищити або спотворити докази у справі, є надуманим, оскільки він з 15.08.2024 року знаходиться в умовах ізоляції від суспільства, а розслідуванням кримінального провадження займаються всі поліцейські Київської області. Станом на даний час закінчується третій місяць досудового розслідування і закінченню розслідування заважає лише відсутність висновків призначених у справі експертиз, тобто всі докази вже зібрані і причетні встановлені.
Захист звертає увагу на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має місце проживання, місце роботи, а повідомлена йому підозра не може бути визнана обґрунтованою.
Крім того, виїзд за межі України станом на даний час у зв'язку із запровадженим військового стану для чоловіків обмежено.
Захист вважає, що стосовно ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст. 616 КПК України може бути застосовано інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 20.09.2024 року останній прийняв рішення стати на захист Батьківщини і служити в складі Збройних Сил України, і це є його добровільне бажання, а з огляду на теперішній стан справ в Державі, відмова в залученні мотивованого військовозобов'язаного бійця до війська є нічим іншим ніж перешкоджанням діяльності Збройних Сил України.
Факт того, що підозрюваний ОСОБА_7 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку, придатний до військової служби, підпадає під призов на військову службу під час мобілізації, підтверджується копією військового квитка Серії ГС № НОМЕР_1 .
Апелянт посилається на те, що 16.09.2024 року на адресу захисника надійшла письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 № 3365 від 14.09.2024 року, відповідно до якої вбачається, що військовою частиною НОМЕР_2 попередньо вивчено та позитивно розглянуто кандидата для проходження військової служби по контракту лейтенанта запасу ОСОБА_7 на посаду командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону технічних засобів розвідки військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до постанови прокурора від 24.09.2024 року в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_7 , відмовлено.
Зазначає, що слідчий суддя взагалі не досліджував питання застосування щодо підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Сторона захисту вважає, що в даному випадку слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, яка полягає у тому, що особа підозрюваного ОСОБА_7 не досліджувалась під час судового розгляду на предмет його схильності до втечі, продовження вчинення кримінальних правопорушень, тощо, що в свою чергу призвело до прийняття судом неправильного рішення.
Також зазначає, що слідчим суддею під час судового розгляду допущено істотне порушення вимог ст.ст. 184, 199 КПК України, які полягають у тому, що клопотання, подане стороною обвинувачення, не відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу за своїм змістом та доданими документами, а тому повинно було бути повернуто прокурору для усунення недоліків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111150000997 від 15.08.2024 року за ч. 2 ст.162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187 КК України.
ОСОБА_7 15.08.2024 року затримано в порядку ст. 208 КПК України та 16.08.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186 КК України.
Постановою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_13 від 27.08.2024 року проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області.
ОСОБА_7 23.09.2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.11.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до 15.02.2025 року.
11.11.2024 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП Київської області капітан поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111150000997 від 15.08.2024 року.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами прийняття заяв про вчинення кримінальних правопорушень від 15.08.2024; висновком судово-медичної експертизи № 125/Є від 16.08.2024 щодо причини смерті ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 15.08.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 , яка повідомила про обставини події 15.08.2024; протоколами впізнання особи за фотознімками, на яких потерпіла ОСОБА_14 впізнала підозрюваних ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ; протоколом огляду відеозаписів наявних на мобільному телефоні потерпілої ОСОБА_14 , на яких зафіксовані транспортні засоби, що перебували на місці події, а також ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколами впізнання особи за фотознімками, під час яких свідок ОСОБА_18 впізнає підозрюваних ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ; протоколами оглядів відеокамер «Безпечна Київщина»; протоколами обшуків за місцем проживання ОСОБА_15 та ОСОБА_19 ; протоколом слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_14 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які повідомили про обставини подій 15.08.2024; протоколами затримання ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , а також протоколами їх допитів як підозрюваних; протоколами слідчих експериментів за участі підозрюваних ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 .
Підставою для продовження застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обґрунтована підозра останнього у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий зазначав, що на даний час у кримінальному провадженні виконуються слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, спрямовані на всебічне та повне дослідження обставин вчинення підозрюваними зазначених кримінальних правопорушень, виявлення обставин, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, а також встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, причетних до скоєння злочину, їх ролей та вчинених протиправних дій.
Так, внаслідок складності кримінального провадження необхідно провести значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу.
Проведення указаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій має суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, оскільки можуть свідчити про причетність до вчинення кримінального правопорушення та використані як докази в суді.
Таким чином, необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 обґрунтовується тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, раніше заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зберігаються, а обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП Київської області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111150000997 від 15.08.2024 року.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено до 09 січня 2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Слідчим суддею обґрунтовано зазначено про те, що враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тривалість дій, наслідки у вигляді загибелі людини, з урахуванням відведеної активної ролі, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки таких дій, то будучи не ізольованим від суспільства, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на покарання, яке загрожує в разі визнання його винним, а також продовжити злочин, у вчиненні якого підозрюється.
Крім цього, слідчий суддя, досліджуючи клопотання слідчого щодо наявності зазначених у ньому ризиків, правильно посилався на те, що враховуючи обізнаність підозрюваного щодо даних про учасників кримінального провадження, з огляду на обставини підозри, інкримінованих дій, групою осіб із застосуванням насильства, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, так як у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, врахувавши підстави та обставини, які враховувалися при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у злочині, який спричинив загибель людини.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому злочинів є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний має дітей, які перебувають на його утриманні, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працює в ТОВ «БК Будинок Груп» та має постійне місце проживання, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4