28 листопада 2024 року м. Київ
Справа № 755/15890/23
Провадження № 22-ц/824/5778/2024
Резолютивна частина постанови оголошена 28 листопада 2024 року
Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» Наваренка Володимира Георгійовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Яровенко Н.О. 23 листопада 2023 року, -
Позивач, ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: ПН КМНО Остапенко Є.М., ПВ ВО Русецький Павло Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що на підставі виданного ПН КМНО Остапенко Є.М. виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі № 124202, про стягнення заборгованості за договором № 501025641 від 10.05.2018 року. Вважаючи вчинений виконавчий напис таким, що вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності доказів безспірності заборгованості, оскільки надані нотаріусу документи не підтверджували безспірність боргу, просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Також просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 10 500,00 грн., витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Києвського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Русецький Павло Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №124202 від 09 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за договором № 501025641 від 10 травня 2018 року (виконавче провадження НОМЕР_1).
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 в розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду в частині стягнення витрат на прпофесійну правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 10500 грн. до 3000 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є максимально простою й не потребує спеціальних знань у громадянина.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторона позивача не скористалася.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення витрат на правову допомогу, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України справа в іншій частині рішення суду не переглядається.
В судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» адвокат Євтодьєв А.О. підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконачого округу міста Києва Русецький П.С. в судове засідання не з'явилися.
Судові повістки, які надсилалися ОСОБА_1 , приватному нотаріусву Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. повернулися до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Приватний виконавець виконавчого округу Русецький П.С. належним чином повідомлений про день та час розгляду справи відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького П.С.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року
№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду нарозумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З матеріалів справи відомо, що позивач в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав 1) Договір про надання правової допомоги від 20 вересня 2023 року № 694/20-09-2023, укладеного між адвокатом Цокало Т.М. та ОСОБА_1 , 2) копію акту від 09 жовтня 2023 року № 1 приймання-передачі послуг за договором № 694/20-09-2023 від 20.09.2023 року 3) квитанцією від 27 вересня 2023 р. № 694, відповідно до якої ОСОБА_1. здійснила оплату готівкою у розмірі 10 500,00 гривень правничих послуг, наданих адвокатом Цокало Т.М.
В Акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 20.09.2023 представник позивача надав детальний опис робіт (наданих послуг) з наведенням здійснених ним витрат по кожному із видів робіт (узгодження правової позиції з клієнтом, аналіз законодавства та практики, підготовка позовної заяви - 8000 грн.; надання усної консультації 1500, 00 грн; надання повторної усної консультації -1500 грн; надання повторної усної консультації - 1000,00 грн.
Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката Цокало Т.М. з надання правової допомоги.
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що дана справа, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності та не потребує зібрання великого обсягу доказів.
Отже, враховуючи, наведене, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 листопада 2023 року в частині стягнення витрат на правову допомогу слід змінити, зменшивши суму витрат на правничу допомогу, що стягнута з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_2 з 10500 грн. до 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374-379, 381-383, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» Наваренка Володимира Георгійовича - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 листопада 2023 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши суму стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 з 10500 грн. до 3000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна