Унікальний номер справи 757/56478/23-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11960/2024
Головуючий у суді першої інстанції Т.В. Остапчук
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
27 листопада 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання: Комар Л.А.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кузнець Лілією Анатоліїною
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року, ухваленеу складі судді Остапчук Т.В. в приміщенні Печерського районного суду м. Києва,
До Печерського районного суду міста Києва 06.12.2023 звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, яку обґрунтував тим, що працюючи на посаді директора Регіональної «Південно-Західної залізниці» АТ «Українська залізниця», згідно наказу № 25 від 22.11.2023 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено йому догану. Відповідач зазначає, що він не виконував у строк вимоги протокольного доручення члена Правління АТ «Укрзалізниця» від 04.10.2023 в частині проведення у термін до 12.10.2023 повторного розбору з причетними працівниками філії. Позивач вважає вище зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. 26.07.2023 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг склала Акт № 329 за результатом планової перевірки дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, яким встановлено ряд порушень по Філії. 23.08.2023 НКРЕКП прийняла постанову про накладення штрафу, а також Розпорядження про усунення наявних порушень Ліцензійних умов. 11.09.2023 член правління АТ «Укрзалізниця» спрямував йому лист № Н-8485/14, яким зобов'язав його провести особисто розбір з причетними працівниками регіональної філії, до кола осіб і посадових обов'язків яких входить забезпечення ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії щодо зафіксованих в акті перевірки порушень. При розборі зобов'язано визначити осіб, діями та/або бездіяльністю яких допущено виявлені порушення та розглянути питання щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. У визначений строк 15.09.2023 позивач провів нараду, на якій було розглянуто виявленні порушення, за результатом якої складено протокол №71-05/08 від 27.09.2023. 02.10.2023 позивач повідомив про результати наради Департамент електрифікації та електропостачання АТ «Укрзалізниця», яка у відповідь зобов'язала позивача провести у термін до 12.10.2023 року повторний розбір порушень. Позивач провів відповідну нараду 24.10.2023 за результатом якої було складено Протокол № Н-05/10 від 24.10.2023. Проте відповідно до умов трудового договору, ОСОБА_1 вважає, що у нього взагалі не було обовязку виконувати вказівки, надані у протоколі від 04.10.2023 року, оскільки вони надані не його безпосереднім керівником - Головою правління АТ «Укрзалізниця» та не у спосіб, передбачений внутрішнім порядком. Разом з тим, вказує, що їх добросовісно виконав та провів відповідну нараду 24.10.2023. Однак непроведення наради у термін, вказаний у протоколі від 04.10.2023, за умови відсутності імперативного обов'язку його виконання, не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_1 вказав, що незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності призвело до нанесення йому душевних страждань, а тому просив відшкодувати йому моральну шкоду. Позивач зазначив, що наказ підлягає скасуванню, оскільки є безпідставним та незаконним. Просив позов задоволити.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відовідальності та компенсацію моральної шкоди, відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 , через свого представника Кузнець Л.А. , звернувся з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів поданої скарги зазначено, що ОСОБА_1 вгагалі не був зобов'язаний виконувати вказівки, надані у протоколі від 04.10.2023. Відповідно до п. 1.4 розділу 1 Трудового договору, укладеного з позивачем, в редакції Додаткової угоди № 2 від 06.05.2022 позивач знаходиться у підпорядкуванні Голови правління АТ «Укрзалізниця». Від так, обов'язкові до виконання вказівки ОСОБА_1 міг надати лише Голова Правління АТ «Укрзалізниця». Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що протокол від 04.10.2023, яким надано вказівки ОСОБА_1 , підписано не Головою Правління АТ «Укрзалізниця», а членом правління - Р.Черніцьким. Окрім того, надання 04.10.2023 членом правління АТ «Укрзалізниця» доручення позивачу у формі протоколу, а не доповідної суперечить внутрішнім правилам відповідача. На переконання апелянта у позивача не було обов'язку виконувати вказівки, надані у протоколі від 04.10.2023, оскільки вони надані не його безпосереднім керівником - Головою правління АТ «Укрзалізниця» та не у спосіб, передбачений внутрішнім порядком АТ «Укрзалізниця».
Відповідач взагалі не надав оцінку наявності чи відсутності вини позивача у відтермінуванні проведення наради та не встановив причинного зв'язку між діями і нібито порушенням трудових обов'язків, покладених на позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 149 КЗпП України, яка регулює порядок застосування дисциплінарного стягнення, при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчиено проступок і попередню роботу працівника.
Акціонерним товарством «Українська залізниця», через представника Редевич О.М. , подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що згідно підункту 22 п. 129 Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, Голова правління розподіляє повноваження між членами правління за конкретний напрям діяльності товариства та структурні підрозділи, які будуть йому фукнкціонально підпорядковані, зокрема надає право підписувати накази та інші розпорядчі документи товариства іншим членам правління відовідно до їх повноважень та функціональних обов'язків. Згідно наказу Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 22.05.2023 № 163 члена правління Черніцького Р.Р. визначено відповідальним за напрям діляьності «Інфраструктура». Відповідно до п. 2 Положення про правління Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 № 682 правління є колегіальним виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю. Згідно п. 22 Положення про правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» члени правління зобов'язані контролювати підготовку і своєчасне подання матеріалів до засідання правління.
Відповідач зауважує, що надання членом правлінння Черніцьким Р.Р. директору філії ОСОБА_1 доручення щодо проведення у термін до 12.10.2023 повторного розбору з причетними працівниками регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товарства «Українська залізниця», до кола обов'язків яких входить забезпечення ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії безпосередньо стосується напряму діяльності «Інфраструктура», відповідальним за яким і був член правління Черніцький Р.Р.
Зауважує, що при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було проаналізовано надані позивачем письмові пояснення та встановлено відсутність у нього поважних причин у невиконанні своїх трудових обов'язків, що відображено в оскаржуваному наказі.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнець Л.А. підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону. Будь - яких заяв, клопотань від нього до суду апеляційної інстанції не надходило.
Представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» Редевич О.М. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду від 16.04.2024 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнець Л.А., та представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Редевич О.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора Регіональної «Філії «Південно-Західної залізниці АТ «Українська залізниця».
Наказом АТ «Укрзалізниця» від 22.11.2023 № 25 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання трудових обов'язків, визначених підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 трудового договору від 15.12.2020 № 378-2020 та абзацом першим пункту 5.4, підпунктами 1, 5 пункту 5.8 Положення про регіональну філію «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», затвердженого рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 26.04.2022 (додаток № 5 до протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/46 Ком.т.) у частині невиконання вимог підпункту 2.1 пункту 2 протокольного доручення від 04.10.2023.
Так, на нараді 04.10.2023 під головуванням члена правління АТ «Укрзалізниця» Черніцького Р. було розглянуто матеріали розбору, проведеного регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на виконання зобов'язання від 11.09.2023 № Ц-3-89/445-23 та розподілу суми штрафу, сплаченого АТ «Укрзалізниця» на виконання вимог постанови НКРЕКП від 23.08.2023 № 1544, за результатами якої складено протокол від 04.10.2023.
За результатами наради від 04.10.2023 постановлено директору регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1. особисто провести у термін до 12.10.2023 повторний розбір з причетними працівниками регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», до кола обов'язків яких входить забезпечення ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії, зафіксованих в Акті планової перевірки від 26.07.2023 № 329 (підпункт 2.1 пункту 2 протоколу від 04.10.2023).
З копії протоколу наради від 04.10.2023 №Ц-3-84/162-23 вбачається, що ОСОБА_1 вказаний протокол наради було отримано 05.10.2023 та зареєстровано за №Н-9549/14.
Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку про правомірність наказу № 25 від 22.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відсутності правових підстав для його скасування у судовому порядку. Судом встановлено, що у діях позивача роботодавцем належним чином встановлені ознаки дисциплінарного проступку, при накладенні на нього дисциплінарного стягнення додержана процедура, передбачена нормами КЗпП України.
У поданій апеляційній скарзі апелянт стверджує, що він не був зобов'язаний виконувати вказівки, надані у протоколі наради від 04.10.2023. Також ОСОБА_1 вважає, що АТ «Українська залізниця» не встановило в його діях наявність всіх ознак дисциплінарного проступку та не врахувало факт відсутності заподіяної шкоди та попередню роботу ОСОБА_1 .
Однак, з таким твердженням апеллянта колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 22 пункту 129 Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1094), голова правління розподіляє повноваження між членами правління (визначає відповідального члена правління за конкретний напрям діяльності товариства та структурні підрозділи, які будуть йому функціонально підпорядковані), зокрема надає право підписувати накази та інші розпорядчі документи товариства іншим членам правління відповідно до їх повноважень та функціональних обов'язків.
Згідно наказу AT «Укрзалізниця» від 22.05.2023 № 163 члена правління Черніцького Р.Р. визначено відповідальним за напрям діяльності «Інфраструктура».
Відповідно до п. 2 Положення про правління акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 №682, правління є колегіальним виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю.
Згідно п. 22 вказаного Положення, члени правління зобов'язані: контролювати підготовку і своєчасне подання матеріалів до засідання правління з питань, що належать до функціональних обов'язків окремого члена правління; очолювати напрям діяльності товариства та спрямовувати діяльність відповідних структурних підрозділів товариства відповідно до розподілу функціональних обов'язків між головою та членами правління.
Так, згідно п. 5.4 Положення про регіональну філію, директор Філії підпорядкований голові правління Товариства. Під час здійснення своїх посадових обов'язків директор Філії керується рішеннями органів Товариства, його посадових осіб та несе відповідальність за неналежне виконання таких рішень.
Згідно п. 23 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства», посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради або ради директорів, виконавчого органу, корпоративний секретар акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу акціонерного товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства.
Згідно п. 87 Статуту AT «Укрзалізниця», колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.
Отже, беручи до уваги Статут акціонерного товариства «Українська залізниця» та Положення про правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» надання членом правління Черніцьким Р.Р. директору регіональної філії «Південно- Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» ОСОБА_1. доручення щодо проведення у термін до 12.10.2023 повторного розбору з причетними працівниками регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця», до кола обов'язків яких входить забезпечення ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії, зафіксованих в Акті планової перевірки від 26.07.2023 № 329 порушень безпосередньо стосувалось напряму діяльності «Інфраструктра», відповідальним за яким і був член правління Черніцький Р.Р.
Щодо посилання апелянта на ту обставину, що він не зобов'язаний виконувати вказівки, надані у протоколі від 04.10.2023, оскільки Департамент адміністративного забезпезпечення на виконання доручень голови правління АТ «Укрзалізниця» повідомив про припинення листів розпорядчого характеру (вказівок, зобов'язань) за підписом керівників підприємства всіх рівнів.
Так, згідно листа № ЦА - 15/226 від 02.10.2023 Департамент адміністративного забезпечення на виконання доручення голови правління Товариства до листа від 23.08.2023 № ЦА-15/139 повідомив про припинення створення листів розпорядчого характеру за підписом керівників товариства усіх рівнів (голова правління, члени правління, директори функціональні, керівники департаментів, регіональних філій та філій, за виключенням розширених резолюцій голови правління товариства за результатами засідань правління.
Головою правління було надано доручення відповідно до доповідної записки від 23.08.2023 № ЦА-15/139 ЦА інформувати причетних щодо можливості надання доручень структурним підрозділам Товариства у протоколах за результатами засідань (нарад) або шляхом підготовки доповідної на ім'я керівника з подальшим накладенням резолюції.
Отже, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що надання доручення у протоколі за результатом наради є належним наданням доручення. Саме у такій формі і було надано доручення позивачеві, яке не було ним завчасно виконано.
Не заслуговують на увагу і зауваження апелянта щодо тієї обставини, що при притягненні до дисциплінарної відповідальності товариство не встановило наявність всіх ознак дисциплінарного проступку, не врахувало факт відсутності заподіяної шкоди та попередню роботу ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 305/554/19, трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця визначають заохочення за усіхи в роботі й відовідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівика може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарним проступком визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обова'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
ОСОБА_1 було вчинено діяння, яке полягало у невиконанні вимог підпункту 2.1 п. 2 протокольного доручення від 04.10.2023. Зокрема, позиивач не виконав надане йому доручення у встановлений термін. Апелянтом визнається факт того, що нарада на виконання доручення була проведена ним 24.10.2023, в той час як згідно наданого протокольного доручення від 04.10.2023, позивач був зобов'язаний провести відповідну нараду до 12.10.2023.
Таким діянням (бездіяльністю) порушено трудові обов'язки ОСОБА_1 , визначені підпунктом 2.1.3 ункту 2.1 трудового договору та абзацом першим пункту 5.4, підпунктами 1,5 пункту 5,8 Положення про регіональну філію.
Між діянням (бездіяльністю) та порушенням трудових обов'язків існує прямий причинний зв'язок.
Щодо вини позивача у вчиненні ним дисциплінарного проступку, колегія суддів зауважує, що трудове законодавство не містить поняття «вини», критеріїв її оцінки.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 569/9812/16-ц, дисциплінарним проступком визначаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків, без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Отже, вина доводиться відсутністю поважних причин через які позивач не виконав свої трудові обов'язки.
АТ «Українська залізниця» при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності було проаналізовано надані ОСОБА_1 письмові пояснення та встановлено відсутість у останнього проважних причин у невиконанні своїх трудових обов'язків, що відображено в оскаржуваному наказі.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 754/4355/17 зазначено, що для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінароного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником правопорушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначення тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Отже, при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення роботодавцем було враховано всі обставини, передбачені ч. 3 ст. 149 КЗпП України, в тому числі попередню роботу апелянта.
Щодо посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у такій справі стосуються застосування ЗУ «Про державну службу».
Однак, висновки щодо тлумачення норм ЗУ «Про державну службу» до правовідносин у даній справі застосовуватися не можуть, оскільки даний закон не регулює правовідносини між сторонами.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляціний суд звертає увагу на те, що факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди АТ «Українська залізниця».
Наказом АТ «Українська залізниця» від 22.11.2023 № 25 права позивача не порушено, моральної шкоди йому відповідачем не заподіяно, а, відповідно, відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кузнець Лілією Анатоліїною залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 10 грудня 2024 року.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О. І. Шкоріна