Унікальний номер справи 367/771/24-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14479/2024
Головуючий у суді першої інстанції С.В.Вовк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
27 листопада 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання: Комар Л.А.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова
компанія «Гефест»
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест»,
ОСОБА_1 , подану представником Романцовою Тетяною Володимирівною
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, ухвалене у складі судді С.В.Вовк в приміщенні Печерського районного суду м. Києва,
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» звернулось до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобовязання за рішенням суду на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 4 036,55 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 31-9Т9/09-2006И, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 20 000,00 доларів США зі строком до 11 жовтня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 11 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки, згідно з якими відповідачі поручаються перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2011 року стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 27 148,60 доларів США.
24 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Гефест» набуває право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів.
Позивач зазначає, що судове рішення про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості не виконане, а тому просить стягнути солідарно з відповідачів три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі 4 036,55 доларів США за статтею 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 лютого 2024 року цивільну справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року у справі відкрито провадження, призначено справу для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» три проценти річних у розмірі 897,02 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судовий збір по 224,27 грн. В задоволенні інших позовних вимог, відмовлено.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», через свого представника Остащенко О.М., подано апеляційну скаргу. Товариство зазначає, що рішення суду в частині часткового задоволелення позову є необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що нарахування трьох процентів та інфляційних втрат здійснюється за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, а стягненню підлягає в межах позовної давності.
Зауважує, що 30.03.2020 позовну давность було зупинено, а тому фінансова санкція нараховується починаючи з 30.03.2017 та закінчується 23.02.2022.
Зупинення строків, паралельно з карантином продовжено також у зв'язку з введенням воєнного стану, шляхом внесення змін до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
На думку Товариства, сторок звернення до суду за захистом порушених прав зупинився починаючи з 30.03.2020 і станом на дату подання позовної заяви залишаєтья зупиненим.
Висновки Верховного Суду України про зупинення позовної давності та можливості стягнення грошових сум за останні 3 роки до їх зупинення, містяться в постановах від 07.12.2023 у справі № 306/1350/21, від 06.03.2024 у справі № 750/254/22.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Романцову Т.В. подано апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідачів трьої процентів річних та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем не наведено у поданій позовній заяві жодного доказу, який міг би підтвердити, яке відношення ПАТ «Дельта Банк» має до споживчого кредиту № 31-9Т9/09-2006И від 11.10.2006, а також чи має взагалі право вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з самого початку, оскільки відповідно до рішення суду про стягнення заборгованості, на яке посилається позивач, позов подано було ПАТ «УкрСиббанк».
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що з ПАТ «Дельта Банк» не укладав взагалі кредитних договорів у 2006 році. Кредитний договір ОСОБА_1 укладав 11.10.2006 саме з АКІБ «УкрСиббанк».
Заначає, що матеріали справи не містять також ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, де суд змінив правонаступника у виконавчому провадженні або за виконавчими листами № 2-2052/11, які видані на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у сраві № 2-2052/11 від 10.06.2011 з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» та на ТОВ «Фінансова команія «Гефест».
На думку апелянта ТОВ «Фінансова команія «Гефест» не має права вимоги та не є належною стороною - стягувачем за виконавчими листами № 2-2052/11, які мали б бути виданими на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-2052/11 від 10.06.2011, або за виконавчим провадженням.
Окрім того, після набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2011 ухваленим у справі № 2-2052/11, виконавчі листи взагалі не були пред'явлені до виконання, строк на їх пред'явлення пропущений, а виконавчі провадження та відомості в реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 відсутні.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 23.11.2022 по справі № 285/3536/20 дійшов висновку, що приватне право не може допускати ситуацію, за якою кредитор пред'являє тільки позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, без стягнення задавненої вимоги, на яку вони нараховуються.
Отже враховуючи, що стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України, за невиконання рішенням суду, строк пред'явлення виконавчих листів за яким минув не підлягає задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» через свого представника Остащенко О.М. подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вважає подану ним апеляційну скаргу необгрунтованою та безпідставною.
Товариство звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що право вимоги за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2011 у справі № 2-2052/11, виникло саме на підставі укладеного договору про надання споживчого кредиту № 31-9Т9/09-2006И від 11.10.2006 та договорами поруки № 31-9Т9/09-2006И/1, № 31-9Т9/09-2006И/2 від 11.10.2006.
Враховуючи, що відповідно до договору № 1436/К купівлі-продажу майнових прав від 24.05.2019, ТОВ «ФК Гефест» набуло право вимоги до боржників та поручителів, що виникло на підставі укладених договорів, ТОВ «ФК Гефест» є правонаступником усіх прав та обов'язків первісного кредитора, якому належить право вимоги за кредитними договорами, а також права вимоги, що виникли на підставі таких договорів.
Зауважує, що обов'язок довести факт погашення боржником заборгованості, покладено саме на боржника, а не на кредитора, що підтверджується висновками Верховного Суду зробленими у постанові від 08.06.2022 в справі № 913/618/21. Окрім того, поновлення чи відмова у поновленні строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, жодним чином не впливає на стягнення трьох процентів річних та інфляційфних витрат, оскільки рішення суду, яким стягнуто заборгованість з відповідачів, залишається чинним та невиконаним.
ОСОБА_1 , через представника Романцову Т.В. , подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».
ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-2052/11 від 10.06.2011 ніколи не пред'являлося до виконавчої служби для примусового виконання, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання минув ще 18.01.2014. А тому, звертаючись до суду з позовом 18.01.2024 з вимогою сплатити трьої процентів річних та інфляційних втрат згідно зі ст. 625 ЦК України, з суми боргу за судовим рішенням від 10.06.2011, ТОВ «ФК «Гефест» втратило право на пред'явлення будь-яких вимог за задавненою заборгованістю. У ТОВ «ФК «Гефест» відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки воно не довело того, що є правонаступником кредитора за даними правовідносинами.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїм правом на подачу відзиву на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_1 не скористалися.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» Остащенко О.М. підтримала подану Товариством апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т.В. у судовому засіданні подану в інтересах довірителя апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» просила залишити без задоволення.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону. Будь - яких заяв, клопотань від відповідачів на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності вказаних відповідачів, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи судом апеляційно інстанції.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Враховуючи те, що відповідачі повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідачів, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» Остащенко О.М., та представника ОСОБА_1 - Романцової Т.В. , перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина друга статті 517 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 755/10072/19 (провадження № 61-4688св21), вказано, що «згідно з пунктом 2 договору про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5, укладеного між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ФК «Веста», новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору, набуває право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами та інше. Разом із тим ні акта приймання-передачі документації, ні доказу сплати коштів, зазначених у пункті 4 договору від 26 березня 2019 року № 0002/19/5, заявник не надав. Суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які підтверджували б належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором від 26 березня 2019 року № 0002/19/5, та дійшли передчасного висновку про автоматичний перехід прав вимоги до нового кредитора. Наведені обставини є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 (пункти 10.19 - 10.22)».
У справі, що переглядається судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2011 року стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 31-9Т9/09-2006И від 11 жовтня 2006 року в розмірі 27 148,60 доларів США на користь ПАТ «УкрСиббанк».
24 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1436/К, відповідно до п. 1.1 ТОВ «ФК «Гефест» набуває право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів.
Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав №1436/К, до ТОВ «ФК «Гефест» перейшло право вимоги за договором споживчого кредиту від 11 жовтня 2006 року № 31-9Т9/09-2006И.
Однак, позивачем не надано як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду доказів на підтвердження тих обставини, яке відношення ПАТ «Дельта Банк» має до споживчого кредиту № 31-9Т9/09-2006И від 11.10.2006, а також чи мало взагалі право вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , оскільки відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2011 солідарно стягнуто заборгованість за споживчим кредитом з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк». Будь - яких доказів переходу права вимоги від первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» матеріали справи не містять.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» подано до суду копію договору № 1436/К купівлі-продажу майнових прав від 25.05.2019, укладеного ним з ПАТ «Дельта Банк» та додаток № 1 до договору. Вказаний документ не доводить наявність права вимоги у позивача до відповідачів за невиконання ними рішення суду, а тому судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про автоматичний перехід прав вимоги кредитора щодо відповідача ОСОБА_1 до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест». Позивачем не надано суду будь - яких судових рішень щодо заміни стягувача правонаступником у виконавчому листі або у виконавчому провадженні, якіб довели суду факт правонаступництва позивача у зобов'язаннях, які виникли між ОСОБА_1 та первісним кредитором - ПАТ «УкрСиббанк» на підставі рішення суду.
Таким чином, позивачем не доведено суду наявності у нього права вимоги за заявленими ним вимогами до відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ «ФК «Гефест» просило стягнути із відповідачів три проценти річних та інфляційні втрати за невиконання рішення Шевченківського районного суду від 10.06.2011 року, у відповідності до положень статті 625 ЦК України. Однак, в матеріалах справи відсутні докази видачі виконавчих листів по вказаній цивільній справі стягувачу або його правонаступнику, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили - 14.12.2011. Відповідно до вимог закону, станом на дату звернення позивача до суду - 23.01.2024 року закінчився строк пред'явлення виконавчих документів до виконання. Позивач не надав суду доказів відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами, виданими на підставі рішення Шевченківського районного суду від 10.06.2011 року, не надав доказів вчинення будь - яких виконавчих дій за такими виконавчими листами, не надав доказів видачі йому дублікатів виконавчих листів по вказаній вище справі та доказів поновлення йому строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання.
ТОВ «ФК «Гефест» позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) не пред'явило, а тому позивачем не доведено його права вимоги за основним зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 .
Суд не звернув увагу, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням ним позову про стягнення задавненої вимоги.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Гефест» слід відмовити в зв'язку з тим, що позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням ним позову про стягнення задавненої вимоги (постанова Верховного Суду від 23.11.2022 у справі номер 285/3536/20). Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позову в частині вимог пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 .
За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «ФК «Гефест» не може бути задоволена, позивачем взагалом не доведено наявності у нього права вимоги за заявленими ним позовними вимогами, а тому доводи його апеляційної скарги не мають будь - якого процесуального значення для вирішення судом апеляційної інстанції заявленого Товариством позову. Тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу Товариства без задоволення.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно ст.ст. 27, 292 ЦПК України особи, які брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження судових рішнь.
Однак, апеляційну скаргу до суду подано лише відповідачем ОСОБА_1 , через свого представника Романцову Т.В., яка представляє в суді апеляційної інстанції виключно інтереси довірителя, отже, рішення суду першої інстанції може бути скасоване тільки в частині вирішення позовних вимог щодо апелянта ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 має право діяти лише в своїх інтересах, він не наділений повноваженнями діяти в інтересах інших відповідачів, а тому рішення суду в іншей частині не може бути скасовано судом апеляційної інстанції, воно може бути переглянуто лише за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, таке рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування в частині вирішення судом першої інстанції позовних вимог Товариства з обмеженою відовідальністю «Фінансова компанія «Гефест» пред'явлених до ОСОБА_1 з ухваленням нового судового рішення про відмову Товариству з обмеженою відовідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у задоволенні позовних вимог пред'явлених до ОСОБА_1 .
Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд першої інстанції не установив всіх обставин справи та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції (в межах апеляційного оскарження відповідачем - в частині задоволення позову Товариства про стягнення трьої процентів річних) не може вважатись законним та обґрунтованим і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування в частині вирішення позовних вимог пред'явлених Товариством до ОСОБА_1 та в частині стягнення з нього судового збору з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1009,23 грн підлягають відшкодуванню позивачем, оскільки апеляційну скаргу відповідача суд задовольняє частково та ухвалює нове судове рішення про відмову Товариству в задоволенні позову пред'явленого Товариством до ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Романцовою Тетяною Володимирівною , задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» трьох процентів річних у розмірі 897,02 доларів США та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судового збору у розмірі 224,27 грн., скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» код ЄДРПОУ 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1009,23 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 10 грудня 2024 року.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О. І. Шкоріна