21 листопада 2024 року м.Дніпросправа № 160/18488/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 160/18488/23 (суддя Юхно І.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позивної заяви, просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26.10.2022 на суму 23 785,08 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23 785,08 грн..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі № 160/7705/19 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-8684-53/12, якою було визначено суму боргу за ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальну суму 21 030,9 грн.. Однак, ГУ ДПС у Дніпропетровській області продовжили заходи стягнення суми, яка виставлялася вищевказаною вимогою та 26.10.2022 прийняв нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53 вже в сумі 23 785,08 грн. Позивач наголошує, що обставини безпідставного нарахування вказаного боргу вже встановлені у справі № 160/7705/19. Враховуючи вище викладене, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2022 №Ф-8684-53 на суму 23 785,08 грн. протиправною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що станом на 03.10.2023 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску 23 785,08 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:
- за 2017 рік - 8 448 грн по строку сплати 09.02.2018;
- за 1 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;
- за 2 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;
- за 3 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;
- за 4 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;
- за 1 квартал 2019 року - 2 754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;
- за 2 квартал 2019 року - 2 754,18 грн по строку сплати 19.07.2019.
Також, згідно, довідки ОК-5 за 2018-2019 роки ОСОБА_1 не було сплачено суму єдиного страхового внеску. Оскільки, за позивачем обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 23 785,08 грн., відповідачем в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8684-53 від 26.10.2022.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець від 20.07.2001 року, дата запису про державну реєстрацію - 05.02.2014 року № запису 22341750000004441, відповідно до запису від 07.08.2019 року припинив підприємницьку діяльність - запис за № 2234006000300441. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 взято на облік у контролюючих органах як платника податку 05.11.2001 року та знято з обліку 07.08.2019 року у зв'язку з припиненням суб'єкта підприємницької діяльності.
11.05.2019 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53/12, визначено суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21030, 90 грн. Вказана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, з якої вбачається, що станом на 30.04.2019 року за ОСОБА_1 рахується недоїмка з ЄСВ в розмірі 21030, 90 грн., яка складається з: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року; 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року; 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі № 160/7705/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі 160/7705/19 скасовано; прийнято нове рішення; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року №Ф-8684-53/12, якою визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 21 030,90 грн..
Як зазначає відповідач та підтверджується наявною у матеріалах справи копія ІКП ОСОБА_1 , станом на 03.10.2023 в ІКП за технологічним кодом класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску 23 785,08 грн., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з єдиного внеску, а саме:
- за 2017 рік - 8 448,00 грн по строку сплати 09.02.2018;
- за 1 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;
- за 2 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;
- за 3 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;
- за 4 квартал 2018 року - 2 457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;
- за 1 квартал 2019 року - 2 754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;
- за 2 квартал 2019 року - 2 754,18 грн по строку сплати 19.07.2019.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53 від 26.10.2022 на загальну суму 23 785 грн, яку направлено позивачу засобами поштового зв'язку, проте відділенням поштового зв'язку на адресу контролюючого органу було повернуто конверт у зв'язку з неврученням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-53 У від 26.10.2022 на загальну суму 23 785,08 грн, яка набула статусу узгодженої та була направлена до органу виконавчої служби.
Не погодившись з правомірністю донарахування контролюючим органом єдиного внеску та прийняттям спірної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, відомості про яких включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, єдиний внесок сплачується від суми доходу, у разі якщо фізичною особою - підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно ч.8 ст.9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно пункту 1 підрозділу 7 розділу IV, пп. 3 п. 2 підрозділу 1 розділу V вищевказаного Порядку, визначення органами ДФС податкових зобов'язань платників податків у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства: у разі коли згідно з Податковим кодексом України відповідальність за визначення податкового зобов'язання платника покладається на органи ДФС, суми податкових зобов'язань розраховуються на підставі інформації про суб'єкти та об'єкти оподаткування. До підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, заносяться: внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, сум єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, визначених за результатами перевірок платників єдиного внеску, здійснюється на підставі документів, форма яких визначається інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно ч. 1 ст. 1, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Припинення здійснюється шляхом внесення до реєстру відповідного запису.
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Не визначено такої підстави для припинення підприємницької діяльності як визнання нечинним свідоцтва про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, що засвідчує таку реєстрацію, та визнання його недійсним у зв'язку зі змінами в законодавстві не свідчить про припинення реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вже зазначено судом вище, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №160/7705/19 судом було встановлено, що «діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинено з 07.08.2019 року, але він не був знятий з обліку, однак підприємницьку діяльність не проводив, з 04.05.2006 року працює механіком рефрижераторної секції цеху експлуатації Фастівського рефрижераторного відділення філії «Рефрижераторна вагонна компанія», що підтверджується трудовою книжкою, яка сплачувала у 2017-2018 роках, як роботодавець єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Дана обставина підтверджується випискою застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 ».
Тобто, обставини отримання позивачем доходів у спірний період вже були встановленні у рішенні суду.
Отже, ОСОБА_1 є застрахованою особою, є найманим працівником та за нього відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування її роботодавець філія «Рефрижераторна вагонна компанія». Таким чином, сплата єдиного внеску ОСОБА_1 , який перебуває на обліку в органах ДФС і зареєстрований як фізична особа-підприємець (діяльність припинена 07.08.2019 року, з обліку не знятий) господарську діяльність не здійснював і доходи не отримував), та який одночасно перебував у трудових відносинах з філією «Рефрижераторна вагонна компанія» спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 та в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних робіт.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги. Більш того, судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки з єдиного внеску за цей же період, окрім 2 кварталу 2019 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржена вимога є протиправною та підлягала скасуванню.
Разом з тим, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) формується контролюючим органом на підставі даних інтегрованої карти платника, то скасування вимоги саме по собі не призводить до відновлення порушених прав, з урахуванням того, що недоїмки продовжує обліковуватись в ІКП.
При цьому, подальший облік недоїмки в ІКП безумовно призводить до того, що контролюючий орган через деякий проміжок часу сформує нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) фактично на тій самій підставі.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №422), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Згідно пункту 2 підрозділу 1 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;
Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Аналіз наведених положень Порядку №422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, наявні підстави для зобов'язання відповідача провести коригування зобов'язань позивача в ІКП шляхом скасування наявної заборгованості з єдиного внеску, оскільки лише таким шляхом можливо остаточно вирішити спір між сторонами та остаточно захистити права та інтереси позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів критично ставиться до наданої відповідачем довідки форми ОК-5, оскільки обставини отримання позивачем доходів у спірний період вже були встановленні у справі № 160/7705/19.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 160/18488/23 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак