Дата документу 09.12.2024
Справа № 501/2274/24
2/501/1229/24
(заочне)
09 грудня 2024 року м. Чорноморськ Одеської області
Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Смирнова В.В.,
при секретарі судового засідання - Кочкіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 .
Вимоги позивача: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики від 11.06.2021р. у розмірі 31000,0 грн. та судові витрати у справі.
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.06.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №2498631 за умовами якого позикодавець перерахував на рахунок позичальника суму у розмірі 6000,0 грн., а позичальник, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та умовах, визначених договором.
Однак, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 31000,0 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 25000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
29.12.2021р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Коллект центр» укладений договір факторингу №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позички в тому числі за договором позики №2498631 від 11.06.2021р, який укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1
10.03.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір відступлення права вимоги №10-03/2023/01 за яким до останнього перейшло право вимоги в тому числі і за договором позики №2498631 від 11.06.2021р.
Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.5 на звороті).
Відповідач, в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений через оголошення розміщене на веб-сайті Судової влади України.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Іллічівський міський суд Одеської області від 04.06.2024 р. відкрито провадження у справі (а.с. 56).
09.12.2024 р. постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 11.06.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений договір позики №2498631.
Згідно п.2.3.3 Договору сума позики 6000,0 грн.
Строк позики до 11.07.2021р. (п.2.3.4 Договору).
Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований 0.01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.2 Договору). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.3). базова процентна ставка за позикою, фіксована 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п. 2.4.4 договору).Позика надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської карти, зареєстрованої НОМЕР_1 для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-Сайті Товариства.
11.07.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №1 до договору позики №2498631 від 11.06.2021р. про продовження строку позики на 14 днів до 25.07.2021р. (а.с.12).
26.07.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №2 до договору позики №2498631 від 11.06.2021р. про продовження строку позики на 30 днів до 25.08.2021р. (а.с.14).
ТОВ «Маніфа» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надало 11.06.2021 року відповідачці кредит у сумі 6000,00 грн. шляхом здійснення онлайн транзакції на карту НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15.04.20024 року (а.с.18 на звороті).
29 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №29/12-2021 (а.с.24-26.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №26/12-2021 від 29.12.2021р., право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №2498631 від 06.11.2021 р. було відступлено ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.27-28).
10.03.2023 р. у між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладений договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
Відповідно до реєстру боржників, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2498631 від 06.11.2021 р. було відступлено ТОВ «Коллект Центр».
Згідно наданого розрахунку заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за умовами кредитного договору №2498631 від 06.11.2021 р. відповідач має заборгованість в розмірі
31000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 25000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих стороною позивача доказів встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором щодо повернення отриманих коштів належним чином не виконує, відповідачем доводи позову не спростовані та не надано суду докази належного виконання кредитних зобов'язань, то суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до положень ч.1, п.1,4 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно платіжної інструкції від 17.05.2024 (а.с.1) позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,0 грн.
Враховуючи, що позовна заява підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ст.. ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з платіжної інструкції №0433350000 від 10.05.2024р. (а.с.50) ТОВ «Коллект Центр» сплатило на користь АО «Лігал Ассістанс» в рахунок оплати правової допомоги по Договору №02/01/-2023 від 02січня 2023 року суму в розмірі 45000,0 грн.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24.01.2022 по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28.09.2022 по справі № 529/201/20.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 263 - 266, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 2498631 від 11.06.2021 р. в розмірі 31000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 4000,0 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВ «Коллект центр», код ЄДРПОУ44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова,3 офіс306.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В.Смирнов