№ провадження 1-в/606/58/24
Справа № 606/183/23
10 грудня 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
начальника Тернопільського районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля подання начальника Тернопільського районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку суду відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.03.2023 за ч.3 ст. 190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.190, ч.1 ст.301-1 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України,
Начальник Тернопільського районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області звернулась до суду із поданням про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.03.2023 відносно ОСОБА_5 , у зв'язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким усунена караність кількох епізодів вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
У судовому засіданні начальник Тернопільського районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області подання підтримала та просила задовольнити.
Засуджений у судове засідання не з'явився повторно.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні подання.
Розглянувши подання, враховуючи думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.03.2023 ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.190, ч.1 ст.301-1 КК України, з урахуванням ч.1 ст.70 КК України, йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для цілей адміністративного та кримінального законодавства, в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що відповідно до пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV ПК України дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року для будь-якого платника податку.
Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 грн. Тобто, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень за період з 01.01.2022 складають суму 2481 грн.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.
Відповідно до ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Судом встановлено, що вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 190, а саме за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, за ч.2 ст.15 ч.3 ст.190, а саме за закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та за ч.1 ст.301-1 КК України, а саме за умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.
Відповідно до змісту зазначеного вироку, ОСОБА_5 у 2022 році, вчинив, зокрема, декілька епізодів шахрайства, якими спричинено матеріальну шкоду на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленого на 2022 рік, а саме: 11.06.2022 на суму 1500 грн, у період з 10.06.2022 по 12.06.2022 на суму 1500 грн, 10.07.2022 на суму 1100 грн, 11.07.2022 на суму 2162 грн, 18.07.2022 на суму 2200 грн, в період часу з 23.07.2022 по 25.07.2022 на суму 2000 грн. По інших епізодах - спричинена шкода перевищує розмір двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, суд враховує положення абз.2 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Отже, покарання призначається за конкретною частиною та статтею КК України. Відповідно засуджену особу можна звільнити від покарання за конкретною частиною та статтею КК України, а не за окремим епізодом, який входить до складу кримінального правопорушення.
Декриміналізація по ряду вищевказаних епізодів не може вплинути на міру призначеного ОСОБА_5 покарання.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення подання.
На підставі викладеного, керуючись ст.74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,
У задоволенні подання начальника Тернопільського районного сектору №5 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку суду відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 10.12.2024.
Суддя ОСОБА_1