10 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 570/1257/24
Провадження № 22-ц/4815/1315/24
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Красовський О.О.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом
поза межами судового засідання 09 жовтня 2024 року в м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Андрошулік І.А.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
за участі: ОСОБА_1 та представників сторін - адвокатів Олексюка Романа Руслановича і Курганської Олени Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олексюка Романа Руслановича на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки,
У березні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки.
Предметом позову є покладення на відповідача таких обов'язків: 1) усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 частиною належної їй земельної ділянки, кадастровий номер: 5624655300:01:002:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - відновити межі частини зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) паркану, встановленого на земельній ділянці, кадастровий номер: 5624655300:01:002:0060, яка належить ОСОБА_1 ; 2) демонтувати (знести) незаконно побудовані добудови, за рахунок яких вона розширила межі свого домоволодіння максимально наближено до земельної ділянки позивача, кадастровий номер: 5624656300:01:002:0060, усупереч визначеним вимогам Державним будівельним нормам України (далі - ДБН).
У жовтні 2024 року представник позивача - адвокат Олексюк Р.Р. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_2 здійснювати та виконувати на земельній ділянці №5624655300:01:001:0242 по АДРЕСА_2 будь-які роботи, особисто чи із залученням сторонніх осіб чи підрядних і субпідрядних організацій, будівельні, монтажні, оздоблювальні роботи з будівництва будівель чи іншого нерухомого майна, а також добудову чи реконструкцію до існуючих будівель до набрання рішення суду законної сили.
Мотивуючи необхідність вчинення судом заявленого процесуального заходу, покликалась на те, що відповідач у період розгляду справи продовжує здійснення самовільного будівництва на надмірно близькій відстані до межі земельної ділянки позивача. Через таку добудову не потрапляє сонячне світло на земельну ділянку ОСОБА_1 та значно збільшився на неї відтік утвореної внаслідок атмосферних опадів води. Цим унеможливлюється належне використання своєї земельної ділянки позивачем, тоді як у разі задоволення позову неправомірне будівництво підлягатиме знесенню.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Олексюка Р.Р. про забезпечення позову.
Суд дійшов такого висновку, зважаючи на ненадання заявником достатніх доказів того, що заборона проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер: 5624655300:01:001:0242, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, не надано доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення виконання рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також зазначив, що обраний захід забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам.
На судове рішення представником позивача - адвокатом Олексюком Р.Р. подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенні норм процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про неврахування судом попередньої інстанції того, що ОСОБА_2 порушила визначені законом відстані розташування споруд на своїй земельній ділянці щодо земельної ділянки позивача шляхом проведення будівельних робіт, які продовжує проводити і в подальшому. Оскільки забудова здійснена впритул до земельної ділянки позивача, вимоги заяви є співмірними із позовними вимогами, адже однією із них є зобов'язання відповідача демонтувати (знести) незаконно побудовані добудови. Разом з тим у разі невчинення забезпечення позову відповідачем буде здійснено добудову з порушенням будівельних норм, що призведе до виникнення інших судових спорів та неефективності розгляду судової справи. Також у разі ухвалення судового рішення у справі на користь позивача після набрання цим рішенням законної сили кількість добудов, що підлягатимуть знесенню, буде збільшена, а, отже, виконання рішення суду буде ускладнене та триватиме довше.
З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
У поданому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Курганська О.В., вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
Положеннями ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Тобто у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Між тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову через її необґрунтованість.
Зважається на те, що аргументи автора апеляційної скарги про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в майбутньому, є припущеннями.
Крім того, заявлений захід забезпечення позову є непропорційним (неадекватним) позовним вимогам.
Суд у разі ухвалення рішення, яке обмежує процесуальні права учасника справи (вирішуючи питання про забезпечення позову), має врахувати, що таке обмеження повинно бути дійсно необхідним та ефективним для забезпечення виконання рішення в майбутньому, з одного боку, але не повинно тягнути за собою невиправданих обтяжень для осіб, процесуальні права яких обмежуються, з іншого боку.
Недотримання справедливого балансу (співмірності) при втручанні в право власності є порушенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, незважаючи на здійснення ОСОБА_2 спірного будівництва саме з боку земельної ділянки позивача, предмет заборони вчиняти певних дій стосується усієї земельної ділянки відповідача, чим істотно порушуватиметься її право на свою власність на земельну ділянку.
Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її постановленні.
Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олексюка Романа Руслановича залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 10.12.2024
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М. Ковальчук