10 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 361/3317/23
Провадження № 22-ц/4815/1304/24
Головуючий у Дубровицькому районному суді
Рівненської області: суддя Отупор К.М.
Рішення суду першої інстанції ухвалено:
09 вересня 2024 року в м. Дубровиця
Сарненського району Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось)
Повний текст рішення складено: 13 вересня 2024 року.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Андрошулік І.А.
за участі: сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ващишиної Оксани Вікторівни на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року в суд звернулося Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ" або Банк) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 144 286,82 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 жовтня 2020 року відповідач на підставі кредитного договору № №1001707578402отримав від Банку кредит у сумі 100 000 гривень. Проте внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за угодою у нього утворились заборгованість, яка станом на 17 січня 2023 року становила стягнення 144 286,82 гривень, з яких: з яких: 67 825,30 гривень - за кредитом (тілом); 8,02 гривень - за процентами; 76 453,50 гривень - за комісією.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором №1001707578402 від 13 жовтня 2020 року у розмірі 144 286,82 гривень та 2 684 гривень судового збору.
Суд першої інстанції при ухваленні свого рішення виходив із того, що між сторонами були узгоджені істотні умови кредитного договору, на підставі яких нараховано заборгованість, однак відповідач не надав суду доказів про те, що він звертався до Банку із заявою про надання роз'яснення незрозумілих умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування чи з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору. Крім того, на безсумнівне узгодження відповідних умов кредитного договору вказувалося й про те, що позичальник користувався наданими йому Банком коштами, в т.ч. сплачував кредитну заборгованість. При цьому правильності розрахунку заборгованості спростовано не було.
На рішення суду представником відповідача - адвокатом Ващишиною О.В. подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності визнаних встановленими обставин, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що право позикодавця нараховувати передбачену договором комісію прямо заборонено ч.1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Вважала, що відповідач не ознайомився, не погодився та не розумів Публічну пропозицію на укладення договору, підписуючи анкету клієнта від 13 жовтня 2020 року.
На переконання заявника, до спірних правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, зокрема й через те, що розміщені на веб-сайті АТ КБ "ПУМБ" https://www.pumb.ua положення неодноразово змінювалася самою фінансовою установою. Надану ж позивачем Публічну пропозицію на укладення договору, яка міститься в матеріалах справи, не можна розцінювати як кредитний договір, укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви на приєднання до договору, оскільки вона не містить підпису позичальника.
Звертала увагу і на те, що позивачем не надано суду належних доказів отримання ОСОБА_1 кредиту, а в наявній в матеріалах справі копії платіжної інструкції зазначені хибні контрагенти. Щодо банківської виписки з рахунку відповідача, то вона також не є належним та допустимим доказом заборгованості, адже не містить підтвердження руху коштів в зазначених розмірах. Неналежним доказом є і наданий банком розрахунок заборгованості, позаяк він не є первинним обліковим банківським документом та не містить підпису уповноваженого на його складення представника банку. Поклавши в основу оскаржуваного рішення такий розрахунок заборгованості, суд не перевірив у повному обсязі його правильності, зокрема щодо нарахування заборгованості по сумі кредиту.
З наведених підстав просила скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У поданому відзиві АТ "ПУМБ" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2020 між АТ ''ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001707578402, на підставі якого він отримав кредит у розмірі 100 000 гривень.
При цьому суд попередньої інстанції встановив, що підписавши вказану заяву, відповідач підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ ''ПУМБ'' на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ ''ПУМБ'': pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін). Також погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в т.ч. через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
ОСОБА_1 підписав і Паспорт споживчого кредиту, метою підписання якого є ознайомлення відповідача з детальними умовами кредитування. Отже, і у паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця; суму кредиту; строк кредитування, мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту; комісії, орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з тим, що розміщена на веб-сайті Банку публічна пропозиція на укладення договору є його складовою, а фактом підписання паспорта споживчого кредиту підтверджується узгодження між сторонами зазначених в ньому умов кредитування.
Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Проте матеріали справи не містять доказів про те, що позичальник розумів, ознайомився та погодився з умовами та правилами банківських послуг в публічній пропозиції, підписуючи анкету-заяву про приєднання до неї.
Витяг із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Тому доцільним є застосування при вирішенні спору висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, зокрема, щодо належності та допустимості витягів з тарифів, умов і правил надання банківських послуг, розміщених на веб-сайті кредитора, а також особливостей, за відповідних обставин, укладення договору приєднання в порядку ст. 634 ЦПК України та необхідності врахування принципу захисту прав споживачів фінансових послуг.
Отже, при врегулюванні спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Щодо підписаного сторонами паспорта споживчого кредиту, то згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Разом з тим погодитися з автором апеляційної скарги про необхідність відмови в задоволення позову колегія суддів не може.
Як було з'ясовано, ОСОБА_1 підписав анкету від 13 жовтня 2020 року, у якій зазначена розмір кредиту в сумі 100 000 гривень, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%, тобто 3 990 гривень щомісяця, розмір процентної ставки 0,01% річних, строк, на який надається кредит - 36 місяців, графік платежів, загальні витрати за споживчим кредитом, загальна вартість кредиту.
Доказів про те, що цю угоду позичальник не підписував, а Банком чи іншими особами були використанні особиста інформація для укладення кредитного договору від імені відповідача, ним не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Тому доводи про недоведеність виникнення певних зобов'язань та неотримання ОСОБА_2 кредиту апеляційним судом відхиляються, оскільки це спростовується доказами, поданими позивачем, які підтверджують волевиявлення позичальника на отримання від Банку кредиту та часткове погашення заборгованості, що було б неможливим без отримання кредиту,
Відповідно до наданого розрахунку в поєднанні з банківською випискою, яка є первинним бухгалтерським обліковим документом, станом на 17 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем АТ "ПУМБ" за кредитним договором №1001707578402 від 13 жовтня 2020 року становить 144 286,82 гривень, з яких: 67 825,30 гривень - за кредитом; 8,02 гривень - за процентами; 76 453,50 гривень - за комісією (а.с.29-30).
При цьому комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття 10 червня 2017 року чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як правильно зазначає заявник, пунктом 4 анкети встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Тому зазначена умова укладеного між сторонами кредитного договору у формі анкети є нікчемною.
Визнання нікчемного правочину недійсним не вимагається, адже він є недійсним в силу закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).
Правовий висновок про те, що вказаний пункт тотожного кредитного договору з АТ "ПУМБ" є нікчемним викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20.
За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що в спірних правовідносинах діє презумпція винуватості боржника, а факт порушення прав кредитора є очевидним. Тому вважає за необхідне стягнути на користь Банку з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі в сумі 35 897,28 гривень, оскільки 31 920 гривень, які банком були розподілені на погашення комісії за обслуговування кредиту, підлягають зарахуванню на повне погашення процентів за кредитом в розмірі 8,02 гривень, а решта - на часткове погашення тіла кредиту в розмірі 67 825,30 гривень.
Як убачається, при вирішенні спірних правовідносин суд попередньої інстанції увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ващишиної Оксани Вікторівни задовольнити частково.
Скасувати рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року.
Задовольнити частково позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" 35 897 (тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім) гривень 28 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М. Ковальчук