Справа № 554/8807/23 Номер провадження 22-ц/814/3638/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
05 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Одринської Т.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Ткаченко Анни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою, в якій просив усунути перешкоди у користуванні трикімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 передати йому комплект ключів від квартири, визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками відповідно до часток у праві спільної часткової власності з урахуванням рівності часток (по частині у кожного) відповідно до висновку експертизи.
13.08.2024 року позивач подав заяву про відмову від позову, у якій зазначив, що 16.07.2024 року припинено право на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Тому позовні вимоги є неактуальними, оскільки сторони досягли компромісу. Просив вирішити питання про часткове повернення сплаченого судового збору при зверненні до суду.
15.08.2024 року представник відповідача адвокат Ткаченко А.В. подала заяву про відшкодування витрат, які відповідач поніс у зв'язку з розглядом справи у суді. Просила закрити провадження у справі та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позивач подав заяву про стягнення з відповідача на його користь витрати, що ним були понесені зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн., на проведення експертизи у розмірі 6058,24 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., всього 13205,44 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою.
Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, а саме суму у розмірі 1073,60 грн.
У задоволенні заяви адвоката Ткаченко Анни Володимирівни в інтересах відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат відмовлено.
Заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати понесені ОСОБА_2 зі сплати судового збору у розмірі 1073, 60 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 6058,24 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., а всього 12131,84 грн.
З вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить ухвалу районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі у зв'язку із відмовою від позову. Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 6058,24 грн. а всього 13058,24 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що подаючи заяву про відмову від позову позивач посилався на те, що всі питання щодо даного спору ним із відповідачкою узгоджено. Разом з тим, в даній заяві не вказано, що його вимоги були задоволені відповідачкою, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Окрім того вказує, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з відповідача ( ч.3 ст. 142 ЦПК України). Зазначає, що відсутність предмету спору та задоволення позовних вимог відповідачем не є тотожними поняттями.
05.11.2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні сторони та їх представники.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Октябрського районного суду від 12.01.2023 року у справі 3554/6519/22 позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності задоволено. Визнано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визначено за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало чинності 13.02.2023 року.
21.09.2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою, в якій просив усунути перешкоди у користуванні трикімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та просив зобов'язати ОСОБА_1 передати йому комплект ключів від квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до часток у праві спільної часткової власності з урахуванням рівності часток (по частині у кожного) відповідно до висновку експертизи.
16.07.2024 року між ОСОБА_2 , як відчужувачем, та ОСОБА_1 , яка діє за себе та від імені малолітнього сина ОСОБА_4 , як набувачем, укладено Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., зареєстрований в реєстрі за № 2826.
Вказані обставини, свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 розпорядився належною йому часткою квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому позивачем було подано до суду заяву про відмову від позову у зв'язку із тим, що в результаті вчинення вказаних дій позовні вимоги втратили актуальність.
Закриваючи провадження у справі районний суд виходив з того, що оскільки між сторонами стосовно спірної квартири не існує неврегульованих питань, тому відсутній предмет спору.
Повертаючи ОСОБА_2 50 % судового збору з державного бюджету районний суд керувався ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати із сплати судового збору, на правову допомогу та за проведення експертизи, районний суд виходив з тугого, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача та фактично позовні вимоги задоволені відповідачем після пред'явлення позову шляхом припинення права власності позивача на спірну квартиру, а тому наявні підстави для їх стягнення.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення витрат на правову допомогу районний суд виходив з того, що надані послуги не були неминучими та спрямовані на затягування розгляду справи.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками районного суду з огляду на наступне.
Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч.1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору; а пунктом 4 цієї норми - якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Разом і тим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20.
Натомість закриття провадження в справі внаслідок відмови позивача від позову при певній зовнішній подібності до закриття провадження через відсутність предмета спору пов'язується з іншими підставами та діями: обов'язковою наявністю заяви (вольової дії) позивача; роз'ясненням позивачу процесуальних наслідків його дій; прийняттям судом відмови позивача від позову.
Відсутність предмета спору і відмова позивача від позову не є тотожними юридичними фактами, відмова від позову може мати місце з різних причин, а предмет спору при цьому може продовжувати існувати.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 уклав договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку передачею права власності на нерухоме майно, а саме н частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином вбачається, що сторони вирішили питання щодо спірної квартири. Разом з тим, предмет спору продовжує існувати та позивач не позбавлений права користуватися спірною квартирою.
Враховуючи викладене районний суд дійшов передчасного висновку про закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою зариває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову та така відмова панята судом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.
Відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмовитися від позову може тільки позивач або його уповноважений представник. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду.
Згідно ст.206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою від позову суд роз'яснює наслідки такої процесуальної дії, перевіряє чи не обмежений представник позивача у вчинені такої дії. Суд не приймає відмову від позову представника позивача, якщо такі дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
У разі відмови позивача від позову і прийняття відмови судом ухвалюється рішення про закриття провадження, позивач позбавлений права повторно звернутися до суду з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.4 ч.1 ст.255, ч.2 ст.256 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відмову від позову враховуючи те, що він у відповідності до договору від 16.07.2024 року про припинення права на аліменти передав право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 яка є законним представником ОСОБА_4 , а тому вимоги наразі є неактуальними.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що слід задовольнити заяву ОСОБА_2 про відмову від позову та роз'яснити позивачу процесуальні наслідки його дій.
Окрім того, загальні правила розподілу витрат у разі закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою від позову передбачають повернення 50 % судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.
Таким чином слід повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, а саме суму у розмірі 1073,60 грн.
Щодо судових витрат які понесли сторони слід зазначити наступне.
Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом тим, як вбачається із матеріалів справи 16.07.2024 року сторони уклали договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, а саме частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , що свідчить про розпорядження належної частини квартири позивачем.
Вказані дії сторонами у справі свідчать про те, що сторони знайшли вирішення спірного питання щодо користування належними їм частками вказаної квартири.
Оскільки у сторін не залишилося неврегульованих питань та самі сторони врегулювали спірні питання, тому відсутні підстави для стягнення судових витрат із позивача на користь відповідача, оскільки в даному випаду відсутні необґрунтовані дії позивача, а також не вбачається задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що слід скасувати ухвалу районного суду та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову та відмовити сторонам у стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.142, 255, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2024 року , - скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про відмову від позову - задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_2 від позову, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою - закрити.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, а саме суму у розмірі 1073,60 грн.
В задоволенні заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2024 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко ____________ ________ Т.В. Одринська