ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
10.12.2024Справа № 910/14977/24
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до 1. Фізичної особи-підприємця Божок Наталії Михайлівни
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ»
про визнання правочину недійсним,
Бєлоусов Ігор Валентинович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Божок Наталії Михайлівни (далі - відповідач-1, Підприємець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» (далі - відповідач-2, Товариство) про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії) від 10.01.2021 № 1/01-2021, укладеного між відповідачами.
Розглянувши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
У позовній заяві позивач вказував на те, що 10.01.2021 року Підприємець та Товариство уклали договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021, відповідно до умов якого відповідач-1 (цедент) відступила на користь Товариства, а останнє набуло право вимоги, належне цедентові і стало кредитором за договором купівлі-продажу від 20.11.2011 на суму 391 281,00 грн.
Ухвалою від 26.01.2022 у справі Б11/071-07/14/18/23 господарський суд Київської області замінив Підприємця як кредитора боржника - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Македони» на Товариство.
Ухвалою від 01.03.2023 господарський суд Київської області, зокрема задовольнив заяву арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича від 16.08.2022 № 03-21/Б11-43 про покладення обов'язку зі сплати грошової винагороди на кредиторів, стягнув грошову винагороду з кредиторів на користь арбітражного керуючого; затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс СТОВ «Македони»; ліквідував юридичну особу СТОВ «Македони»; закрив провадження у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство СТОВ «Македони».
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана ухвала набрала законної сили 01.03.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що Підприємець як кредитор СТОВ «Македони» у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 уклала договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1/01-2021 з Товариством з метою уникнення обов'язку з оплати послуг арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича.
Позовні вимоги мотивовані порушенням права позивача на отримання грошової винагороди арбітражного керуючого у межах справи № Б11/071-07/14/18/23, у зв'язку з відступленням відповідачем-1 права вимоги на користь відповідача-2 за спірним правочином.
Статус фізичної особи - підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутств арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Згідно з частиною 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутств арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Таким чином, арбітражний керуючий - це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, яка отримує за виконання своїх повноважень грошову винагороду, а не фізична особа-підприємець, яка здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року в справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
У даному випадку позивач виступає в якості фізичної особи, а не в якості арбітражного керуючого, у зв'язку з закриттям провадження у справі № Б11/071-07/14/18/2/3.
Велика Палата Верховного Суду послідовно у своїх постановах зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №686/20282/21, від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 01.02.2022 у справі №910/5179/20, від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 та постанова Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі №910/13049/22).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 175 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи те, що позов пред'явлено фізичної особою, яка не є підприємцем, а також відсутність господарських правовідносин між сторонами у справі, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
Положеннями частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Враховуючи викладене, суд роз'яснює позивачу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Божок Наталії Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «ЮСЛ» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (цесії) від 10.01.2021 № 1/01-2021.
2. Роз'яснити Бєлоусову Ігорю Валентиновичу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання (10.12.2024 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя В.С. Ломака