ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2024Справа № 910/11817/24
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Фізичної особи-підприємця Гануляка Богдана Володимировича
АДРЕСА_1
до Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни
АДРЕСА_2
про стягнення 124 754,82 грн.
Фізична особа-підприємець Гануляк Богдан Володимирович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни (далі-відповідач) про стягнення 124 754,82 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11817/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 30.09.2024.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11817/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Фізичною особою-підприємцем Мусієнко Катериною Сергіївною , ІПН НОМЕР_1 , (Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Гануляком Богданом Володимировичем (Перевізник) укладено договір № 201120231554 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.11.2023р. (надалі - Договір) та разовий договір-заявка №53850937П від 20.11.2023р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі -Разовий Договір-Заявка) до договору №201120231554 від « 20» листопада 2023р.
У відповідності до п.1. за цим Договором-Заявкою Перевізник за плату і за дорученням Експедитора, на умовах визначених Заявкою зобов'язується надати послуги, а саме: доставити власним автомобільним транспортом з місця завантаження (відправлення) до адреси розвантаження (пункт призначення) переданий йому вантаж, перевезти вантаж у міжнародному сполученні та/або по території України та видати його вантажоодержувачу або іншій особі, визначеній в Заявці (надалі - Послуга перевезення), а Експедитор зобов'язується прийняти та вчасно оплатити Послугу перевезення.
Пунктом 3 Разовим Договором-Заявкою узгоджено умови, маршрут та вартість надання Послуги перевезення.
Так, перелік Послуг - Міжнародне перевезення автомобільним транспортом до місця розвантаження (пункту призначення), маршрут перевезення - м.Гданськ (Польша) - м.Львів (Україна), вартість Послуги становить 4500,00 Євро у гривневому еквіваленті.. Умови оплати: безготівковий розрахунок, за курсом НБУ на день розвантаження.
За твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, ФОП Гануляк Б.В. належно виконав умови укладеного Разового Договору- Заявку від 20.11.2023 року, що підтверджується підписаним з ФОП Мусієнко К.С . Актом №ОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.11.2023 року на суму 177111,00 грн.
ФОП Мусієнко К.С. згідно укладеного Разового Договору-Заявки та виставленого рахунку №СФ-00130 від 27.11.2023р. здійснила наступну оплату:
17.01.2024 року на суму 27356,18 грн., згідно платіжної інструкції в національній валюті №821.
21.02.2024 року на суму 15 000,00 грн., згідно платіжної інструкції в національній валюті №859.
01.03.2024 року на суму 10 000,00 грн., згідно платіжної інструкції в національній валюті №870.
Разом на суму 52 356,18 грн.
Позивач зауважує, що в призначені платежу вищевказаних платіжних інструкцій зазначено «Міжнародні транспортні послуги по маршруту м.Гданськ (Польша-Львів (Україна) - автомобіль DAF НОМЕР_2 / НОМЕР_3 по рахунку №СФ-00130 від 27.11.2023р.», що свідчить про отримання рахунку Мусієнко К.С .
З даного вбачається, що заборгованість станом на сьогодні за надані Послуги перевезення становлять: 177 111,00 грн. - 52 356,18 грн. - 124 754,82 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн. 82 коп.) .
ФОП Гануляк Б.В. надіслав на адресу Мусієнко К.С. необхідні документи, а саме: -рахунок №СФ-00130 від 27.11.2023р., по якому було здійснено частково оплату та зазначено в призначенні платежу платіжних інструкціях при оплаті, - акт МОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.11.2023 року, що підтверджується копією підписаного з боку ФОП Мусієнко К.С. акту, - міжнародну товаро-транспорту накладну CMR 20231614, що підтверджується накладною Укрпошти №7906803664450 від 14.08.2024 року.
Отже, звертаючись до суду із позовом Позивач зазначає, що ФОП Гануляк Б.В. (Перевізник) виконав умови укладеного Разового Договору-Заявки від 20.11.2023року, а ФОП Мусієнко К.С. (Експедитор) порушила умови Договору та створила заборгованість в сумі 124 754,82 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач умов договору не виконав, оплату наданих Позивачем послуг не здійснив.
Таким чином у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за договором у розмірі 124 754,82 грн., яку і просить стягнути з Експедитора Перевізник.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання Договору-Заявки Перевізником на замовлення Експедитора виконано Міжнародне перевезення автомобільним транспортом до місця розвантаження (пункту призначення), маршрут перевезення - м. Гданськ (Польша) - м. Львів (Україна), вартість Послуги становить 4500,00 Євро, що підтверджується Актом №ОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.11.2023 року на суму 177 111,00 грн., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками та скріплений мокрими печатками без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Таким чином, заборгованість ФОП Мусієнко К.С. за Договором №201120231554 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.11.2023р. становить 124 754,82 грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що вони не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем - ФОП Мусієнко К.С. грошових коштів ФОП Гануляк Б.В. в розмірі 124 754,82 грн.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату послуг Перевізника, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 124 754,82 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 3028,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 20000,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
15.03.2024 між Фізичною особою-підприємцем Гануляк Б.В , та Адвокатським об'єднанням «ЕРУДИТ ПРАВА», укладено Договір про надання правничої допомоги №15/03-2024.
Пунктом 1.1. визначено, що відповідно до даного Договору Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво інтересів та/або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору, правова допомога, передбачена даним Договором, оплачується Клієнтом в порядку та на умовах визначених в Додатках (Додаткових угодах) до цього Договору.
Пунктом 4.2. вирішено, що правову допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, КЛІЄНТ оплачує в гривнях, шляхом перерахування на рахунок Адвокатського об'єднання суми визначені Додатками (Додатковими угодами) до даного Договору, без ПДВ.
На підтвердження розміру понесених витрат Позивачем до матеріалів справи подано детальний опис наданих послуг адвокатом станом на 24.10.2024 року на суму 13 500,00 грн., акт надання послуг №51 від 30.09.2024р. на суму 13 500,00 грн., рахунок на оплату №51 від 30.09.2024 р. на суму 13 500,00 грн та платіжну інструкцію про оплату на суму 13 500,00 грн.
Дослідивши опис наданих послуг, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Беручи до уваги вищевикладене, cуд вважає необґрунтованими вимоги про компенсацію витрат на аналіз судової практики, формування доказів, у розмірі 3500 грн, з розрахунку (1 год*2700 грн/год.).
Таким чином, вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19.
Отже, вказані витрати відшкодуванню окремо не підлягають.
Наведеними документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідачем ФОП Мусієнко К.С. клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.
З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням «ЕРУДИТ ПРАВА» професійної правничої допомоги Фізичній особі-підприємцю Гануляк Б.В , на суму 10000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу на суму 10000,00 грн.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гануляка Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 124 754,82 грн. - основного боргу, 10 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 3028,00 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов