ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 грудня 2024 року Справа № 903/439/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
скаржника ТОВ "Луцьккартон" - Ващишина О.В.
ініціюючого кредитора - Кушнірук А.В.
боржника - Нестерук Р.М.
розглянувши у вікдритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 у справі №903/439/24 (повний текст складений 05.06.2024)
за заявою Фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 відкрите провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД".
Визнано вимоги ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" в сумі 200 302 грн 80 коп. основної заборгованості (4 черга задоволення), а також 30 280 грн 00 коп. судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД". Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" строком на сто сімдесят календарних днів по 21.11.2024. Призначено розпорядника майна, тощо.
Вказана ухвала мотивована тим, що заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором в розмірі 200 302 грн 80 коп. основного боргу підтверджена матеріалами справи, судом не встановлено можливість боржника виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" 16.09.2024 звернулося до суду з апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 та ухвалити нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард". Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" судовий збір за подану апеляційну скаргу у розмірі 36 336,00 грн.
Разом із апеляційною скаргою, скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- ініціюючим кредитором не подано первинних документів (угод, накладних, рахунків, актів виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором. Однак, суд першої інстанції визнав вимоги ініціюючого кредитора без надання їм правового аналізу, підстав виникнення грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, їх характеру, без встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог
- зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про преюдиційність встановлених судом обставин існування боргу перед кредитором (справа №903/312/24). Однак такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки згідно з частиною п'ятою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені;
- на момент подачі заяви від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство у ТОВ "Ліонгард" була можливість виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором - ФОП Дубойською А.М., шляхом відчуження, належного йому нерухомого майна (його частини) за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вулиця Бандери Степана, будинок 20. Однак, суд першої інстанції помилково не встановив таку можливість боржника виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором та прийшов до передчасного висновку про наявність всіх правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника
- ініціюючий кредитор зловживає правом на відкриття провадження у справі про банкрутство та правом на примусове виконання судового наказу №903/312/24, так-як: 1. поведінка ініціюючого кредитора (зловживання правом на примусове виконання судового наказу №903/312/24 за наявної можливості у боржника виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором - ФОП Дубойською А.М., шляхом відчуження, належного йому нерухомого майна (його частини) до моменту подачі заяви про відкриття провадження у справі) є недобросовісною та не відповідає критеріям розумності; 2. вчинок ініціюючого кредитора, зокрема подача заяви від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ліонгард", без попереднього пред'явлення на примусове виконання судового наказу №903/312/24 за наявної можливості у боржника виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором - ФОП Дубойською А.М., шляхом відчуження, належного йому нерухомого майна (його частини), - є необґрунтованим
24.09.2024 матеріали справи №903/439/24 надійшли 24.09.2024.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 поновлений строк на подання апеляційної скарги. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 у справі №903/439/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "29" жовтня 2024 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 22.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
29.10.2024 на адресу суду від ініціюючого кредитора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор не погоджується із апеляційною скаргою скаржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження
Суд надав учасникам у справі строк на подання відзиву до 22.10.2024. Водночас, заявник звернувся до суду із відзивом через систему Електронний суд 29.10.2024.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, право на подання відзиву може бути реалізовано виключно у встановлений строк, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Враховуючи зазначене, а також те, що відзив подано в порушення строків на його подання і відсутнє клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду вказаного відзиву.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 розгляд справи відкладено на 03.12.2024.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник боржника заперечив доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник ініціюючого кредитора заперечив доводи апеляційної скарги.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 03.05.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла заява фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" (код ЄДРПОУ 42944654).
Вказана заява мотивована тим, що у зв'язку із несплатою ТОВ "Ліонгард" вартості наданих послуг згідно Договору №1 надання послуг по прибиранню від 14.08.2023, ФОП Дубойська А.М. звернулася до суду із позовною заявою про стягнення 200 000,00 грн. Позовна заява у справі №903/312/24 задоволена, Господарським судом Волинської області видано наказ про стягнення з ТОВ "Ліонгард" на користь ФОП Дубойської А.М. 200 000,00 грн заборгованості за надані послуги та 302,80 грн судового збору, всього 200 302,80 грн. Станом на дату звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство сума заборгованості ТОВ "Ліонгард" перед ФОП Дубойською А.М. за судовим наказом у справі №903/312/24 становить 200 302,80 грн.
Ухвалою суду від 20.05.2024 заяву фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонгард" (код ЄДРПОУ 42944654) прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 04.06.2024, заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби, в порядку попередньої підготовки справи до розгляду запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" подати господарському суду та заявнику до дати проведення підготовчого засідання відзив на заяву про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду першої інстанції від 04.06.2024 відкрите провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД".
Визнано вимоги ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" в сумі 200 302 грн 80 коп. основної заборгованості (4 черга задоволення), а також 30 280 грн 00 коп. судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД". Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" строком на сто сімдесят календарних днів по 21.11.2024. Призначено розпорядника майна, тощо.
06.06.2024 на сайті Верховного суду оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутств "ЛІОНГАРД" (публікація №73361).
Ухвалою суду від 25.07.2024 розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" призначено арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича.
08.07.2024 до суду надійшла заява ТОВ "ЛУЦЬККАРТОН" від 03.07.2024 (заява надіслана через АТ "Укрпошта" 03.07.2024) з грошовими вимогами до боржника на суму 20 672 350 грн 76 коп.
Ухвалою суду від 03.09.2024 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЦЬККАРТОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" повністю в розмірі 20 672 350 грн 76 коп., зокрема 20 666 294 грн 76 коп. - четверта черга; 6 056 грн 00 коп. - перша черга
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЦЬККАРТОН" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій товариство не погоджується із ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ліонгард".
Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи наступне.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНГАРД" за заявою ініціюючого кредитора - Фізичної особи-підприємця Дубойської Альбіни Миколаївни.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
При цьому провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Зокрема, форми такого контролю можуть бути різними, направленими на регулювання процедур банкрутства, спрямованими, наприклад, на перевірку обґрунтованості відкриття провадження у справах про банкрутство (як у цій справі), недопущення фіктивного банкрутства, визначення розміру грошових вимог конкурсних кредиторів, належність формування ліквідаційної маси, дотримання порядку переходу до наступних процедур банкрутства тощо. Цим переслідується мета захисту публічного і приватного інтересів у процедурах банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
При цьому, грошове зобов'язання - грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Згідно частини другої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 21.03.2024 у справі №910/10468/23).
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (частина друга статті 39 КУзПБ).
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 КУзПБ).
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п'ята статті 39 КУзПБ).
Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).
Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19).
Законодавство не містить переліку будь-яких вичерпних критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору з урахуванням усієї сукупності доказів та аргументів наведених в обґрунтування відповідних доводів цими учасниками (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 зауважив, що звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
У даній справі ФОП Дубойська А.М. звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛІОНГАРД", яка обґрунтована наявністю непогашеної заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором у загальному розмірі 200302,80 грн та підтверджена судовим рішенням у справі № 903/312/24.
При цьому, судом встановлено, що 29.03.2024 Господарським судом Волинської області видано Судовий наказ №903/312/24 про стягнення з ТОВ «ЛІОНГАРД» на користь ФОП Дубойської А.М. 200 000,00 грн заборгованості за надані послуги та 302,80 грн судового збору, а всього 200302,80 грн.
Судовий наказ набрав законної сили 24.04.2024.
Строк пред'явлення судового наказу до виконання до 25.04.2027.
Судовий наказ виданий стягувачу 25.04.2024.
Отже, станом на дату звернення до суду із цією заявою сума заборгованості ТОВ "ЛІОНГАРД" перед ФОП Дубойською А.М. за судовим наказом №903/312/24 становить 200 302 грн 80 коп., що підтверджуються боржником.
Стосовно доведення обґрунтованості грошових вимог кредитора, який ініціює провадження у справі про банкрутство (стаття 39 КУзПБ), колегія суддів покликається до висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17:
"Відповідно до статті 129-1 Конституції України, "судове рішення є обов'язковим до виконання".
Вислів "є обов'язковим до виконання" означає, що рішення суду є обов'язковим до виконання тими особами чи органами, які відповідно до судового рішення зобов'язані вчинити певні дії (сплатити гроші, передати майно тощо).
Таким чином, судове рішення є обов'язковим до виконання відповідачем, щодо якого винесене судове рішення.
Утім, інша сторона у справі - позивач, не зобов'язана виконувати судове рішення ухвалене на її користь. Зокрема, позивач вправі не ініціювати порушення виконавчого провадження, а якщо боржник добровільно запропонує виконання, може не прийняти його.
Випадки обов'язковості судового рішення для сторін у справі слід відрізняти від випадків, коли прийняття судового рішення є тим юридичним фактом, з яким (безпосередньо або сукупно з іншими юридичними фактами юридичного складу) закон пов'язує виникнення певних обов'язків у інших осіб чи органів, посадових осіб, зокрема щодо виконання судового рішення.
Водночас, слід мати на увазі, що для виникнення подібних обов'язків в інших осіб чи органів, посадових осіб є спеціальна на це вказівка закону.
З викладеного випливає, що судові рішення, ухвалені судами на користь певних кредиторів проти боржника, не є обов'язковими ані для інших кредиторів, ані для суду, який розглядає справу про банкрутство.
При цьому, суд, який розглядає справу про банкрутство, не зв'язаний судовими рішеннями, ухваленими судами проти боржника, відтак може відхилити вимоги, підтверджені судовим рішенням.
Посилання на рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за оспорюваним у межах справи про банкрутство договором не заважає розгляду таких заперечень, адже у справі про банкрутство беруть участь особи, які не брали участі у розгляді справи в позовному провадженні, та вирішуються питання, які не були предметом розгляду під час позовного провадження.
Вказане вище не стосується законодавчо визначеного обов'язку доведення безспірності грошових вимог кредитора, який ініціює провадження у справі про банкрутство.
При цьому, судова палата вважає необхідним зазначити, що під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов'язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором".
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною п'ятою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, ФОП Дубойська А.М. (позивач) брала участь у справі №903/312/24 про стягнення з ТОВ "ЛІОНГАРД" грошових коштів. Судовим рішенням у вказаній справі ФОП Дубойська А.М. як ініціюючий кредитор підтверджує наявність боргу у боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" не брав участь у справі №903/312/24, водночас, товариство є конкурсним кредитором у справі №903/439/24.
Слід зауважити, що, як правило, конкурсний кредитор не бере участь у справах стосовно встановлення існування боргових зобов'язань боржника перед ініціюючим кредитором, а відтак цей конкурсний кредитор вправі спростовувати обставини, встановлені стосовно боржника чи ініціюючого кредитора рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" не надало доказів, що підтверджують: відсутність грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором; наявність між ініціюючим кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; задоволення у повному обсязі вимоги кредитора до підготовчого засідання суду.
Колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" не спростувало обставин, які встановлені стосовно боржника чи ініціюючого кредитора рішенням суду в господарській справі №903/312/24, яке набрало законної сили.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції помилково не встановив можливість боржника виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором та прийшов до передчасного висновку про наявність всіх правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника
Частиною третьою статті 39 КУзПБ унормовано, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. При цьому частиною шостою цієї статті визначено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, серед іншого, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Тобто, з наведених положень статті 39 КУзПБ вбачається, що юридичне значення для вирішення господарським судом питання щодо наявності однієї із підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, пов'язаної із доведенням боржником своєї платоспроможності, є саме факт погашення (задоволення) грошових вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання.
При цьому на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Факту погашення ТОВ "ЛІОНГАРД" заявлених ФОП Дубойською А.М. вимог до підготовчого засідання, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.
Натомість, 03.06.2024 до суду першої інстанції надійшов відзив ТОВ "ЛІОНГАРД" на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства. У відзиві товариство повідомляє суд, що заборгованість перед ініціюючим кредитором у справі виникла з Договору №1 від 14.08.2023 Згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість ТОВ "ЛІОНГАРД" перед ФОП Дубойською А.М. станом на 03.06.2024 становить 200 000,00 грн. Товариство підтверджує даною заявою, що має намір погасити заборгованість перед ФОП Дубойською А.М. при покращенні показників господарської діяльності.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі № 914/466/23 наголосив про те, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого розпорядником майна боржника аналізу, передбаченого абзацом шостим частини третьої статті 44 КУзПБ. Тож у разі встановлення господарським судом у процедурі розпорядження майном боржника відсутності ознак його неплатоспроможності, провадження у справі підлягатиме закриттю відповідно до приписів пункту 10 частини першої та частини другої статті 90 КУзПБ (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).
Водночас, боржник в суді першої інстанції не довів спроможність боржника виконати зобов'язання перед ініціюючим кредитором, та, відповідно, не подав доказів погашення заборгованості, яка покладена в основу заявлених грошових вимог у цій справі, що підтверджує відсутність підстав згідно із ч. 6 ст. 39 КУзПБ для відмови у відкритті провадження у даній справі про банкрутство.
Як зазначалося вище, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (частина шоста статті 39 КУзПБ).
Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ. Тобто, з метою уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20 та від 18.01.2021 у справі № 904/3251/20.
Водночас, сам по собі момент звернення із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (за умови, що це звернення мало місце до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство), не має остаточно-визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема:
- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);
- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №910/5056/22 та від 11.04.2023 у справі № 910/20427/21.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження щодо вимог ФОП Дубойської А.М. до ТОВ "ЛІОНГАРД", також і не містять заперечення факту виникнення та існування боргу, листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, тощо.
Крім того, судова колегія не вбачає у даному випадку неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Також, суд звертає увагу, що положення КУзПБ не передбачають як окрему підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство - зловживання боржником або ініціюючим кредитором їх правом на відкриття відповідного провадження у справі.
Системний аналіз статей 13, 15 ЦК України свідчить про те, що зловживанням своїми правами слід вважати такі дії особи, які здійснюються на шкоду цивільним правам і інтересам інших осіб. Саме з моменту порушення, невизнання або оспорювання цивільного права у особи виникають підстави для його захисту у судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (ГК України) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Наслідками таких порушень, за встановлених судом обставин, є, зокрема, заявлення ліквідатором в порядку статті 61 КУзПБ (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-ІХ, також і кредитором) вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника.
Отже, доводи скаржника про зловживання ініціюючим кредитором правом на відкриття провадження у справі про банкрутство є безпідставними.
Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що подача заяви від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ліонгард", без попереднього пред'явлення на примусове виконання судового наказу №903/312/24, є недобросовісною поведінкою боржника.
Суд звертає увагу, що звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. Водночас, на день прийняття оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, положення КУзПБ не передбачають як окрему підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство подачу заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без попереднього пред'явлення на примусове виконання судового наказу №903/312/24.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккартон" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 у справі №903/439/24 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.06.2024 у справі №903/439/24 - без змін.
2. Справу №903/439/24 повернути до Господарського суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "06" грудня 2024 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.