ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/727/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024, суддя суду першої інстанції Смородінова О.Г., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 16.08.2024
по справі №915/727/24
за позовом: Надбузького професійного аграрного ліцею
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей»
про: стягнення 81 042,70 грн,
Описова частина.
18.06.2024 Надбузький професійний аграрний ліцей звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 18.06.2024, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» заборгованість за договором поставки № 67155 від 17.02.2022 в сумі 81 042,70 грн, що складається із основного боргу в сумі 60 663,68 грн, пені в сумі 7 686,84 грн, інфляційних втрат в сумі 9 042,39 грн., 3% річних у сумі 3 649,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Договору поставки сільськогосподарської продукції № 67155 від 17.02.2022 в частині оплати заборгованості за поставлений товар.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на користь Надбузького професійного аграрного ліцею основний борг в сумі 60 663,68 грн, пеню в сумі 7 603,74 грн, інфляційні втрати в сумі 9 042,39 грн, 3% річних у сумі 3 647,49 грн, а також 3 024,81 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 83,10 грн та 3 % річних в розмірі 2,30 грн відмовлено позивачу.
Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції вказав, що відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 60 663,68 грн.
Частково задовольняючи позов в частині стягнення пені, суд першої інстанції вказав, що обґрунтованою сумою нарахування пені у спірних правовідносинах (з 17.06.2022 по 16.12.2022) є 7 603,74 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Частково задовольняючи позов в частині стягнення відсотків річних, суд першої інстанції вказав, що позивачем при розрахунку 3 % річних за увесь період нарахування взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2024 рік є високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році, тому обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних за період визначений позивачем є 3 647,49 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем нарахування інфляційних втрат проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував наявність обставин, передбачених п. 10.2.2. розділу 10 Договору, що унеможливлюють проведення оплати за Договором та свідчать про наявність порушень умов Договору зі сторони Позивача, а відтак необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їхнього задоволення, а також порушення судом першої інстанції ст. 86 ГПК України щодо належної оцінки умов Договору щодо настання передумов для оплати за товар.
Апелянт зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних не підлягають стягненню, оскільки наявні обставини передбачені положеннями п. 10.2.2. розділу 10 Договору, що свідчить про відсутність порушень умов Договору Відповідачем, але ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.
У ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ» є сумніви щодо існування оригіналів документів, доданих до позовної заяви Позивачем, а без дослідження та оцінки оригіналів доказів об'єктивний та неупереджений розгляд справи неможливий. Адже під час евакуації відповідача з міста Миколаєва на початку повномасштабного вторгнення країни-агресора відповідні документи були втрачені, а копії надані Позивачем до суду нечитабельні, а тому у Відповідача є сумніви щодо їхньої достовірності та існування саме у тому вигляді, в якому Позивач подав їх до суду.
Відповідач просить дослідити в судовому засіданні оригінали таких доказів: Договір поставки сільськогосподарської продукції №67155 від 17.02.2022, з додатком до нього; рахунок №1 від 17.02.2022; накладна №27 від 17.02.2022; податкова накладна №26 від 17.02.2022, з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН; платіжне доручення №2360 від 21.02.2022, з банківською випискою по рахунку.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 в частині стягнення з ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ» на користь Надбузького професійного аграрного ліцею основного боргу в сумі 60 663,68 грн, пені в сумі 7 603,74 грн, інфляційних втрат в сумі 9 042,39 грн 3 % річних у сумі 3 647,49 грн, а також 3 024,81 грн судового збору, а в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі № 915/727/24 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/727/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Діброва Г.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/727/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/727/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/727/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» (вх. 3381/24 від 05.09.2022) про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 2 906,88 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у сумі 2 906,88 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.10.2024.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи..
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 08.10.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/727/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 08.10.2024, відповідачем - 08.10.2024, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей», як Покупцем, та Надбузьким професійним аграрним ліцеєм, як постачальником, був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 67155 (далі Договір), відповідно до предмета якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому Товар) (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- найменування та загальна кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначається сторонами у Специфікації, що додається до Договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2);
- кількість та ціна Товару, що поставляється за даним Договором встановлюється Специфікацією. Ціна Товару може змінюватись, відповідно до п. 2.4. Договору (п.3.1.);
- сторони погодили, що у випадку не реєстрації постачальником податкової накладної протягом граничних строків, визначених підпунктом 201.10 пункту 201 Податкового кодексу, ціна товару зменшується на 14% від ціни товару зазначеної у специфікації, за якою постачальником не зареєстровано податкову накладну, про що укладається акт перерахунку ціни, шляхом направлення покупцем такого акту поштовим відправленням за адресою постачальника. У разі відмови від підписання акту перерахунку ціни з боку постачальника впродовж 5 календарних днів з дати здійснення поштового відправлення на його адресу, акт перерахунку ціни вважається підписаним з боку постачальника (п.3.2.);
- поставка Товару здійснюється на складі Постачальника. Точний пункт поставки Товару сторони узгоджуватимуть у специфікації до Договору (п. 4.4.1);
- право власності у Покупця виникає з моменту передання Товару (п. 4.4.4);
- якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у Додатковій угоді, Покупець здійснює оплату Товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний рахунок Продавця в наступному порядку: 86 % вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки Товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на Товар та підписання видаткової накладної; 14 % вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 5.1);
- у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього договору покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який пеня нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення (п. 6.5);
- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін, і діє до 18.02.2022 року, а в частині зобов'язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами (п.9.1.);
- відкладальною умовою для виникнення обов?язків у покупця за цим договором є надання продавцем покупцю оригіналів документів, які засвідчені підписом уповноваженої особи продавця та відбитком печатки продавця, а саме: даний договір, специфікація до даного договору, видаткова накладна за даним договором, аки перерахунку ціни (п. 10.2.2.);
- даний договір складається у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Додаткові угоди та Додатки до цього договору є його невід?ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
До вказаного Договору сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 від 17.02.2022, якою погодили товар, якість товару, його кількість, допустимі базові показники якості товару та інші умови.
Так, пунктом 1 Специфікації визначено, що постачальник передає, а покупець приймає у власність товар, а саме пшеницю фуражну в кількості 49,24 тон, за ціною 8800,00 грн. за одну тону товару, на загальну суму 433 312,00 грн. (у т.ч. ПДВ).
Пунктом 2 Специфікації передбачена поставка товару на умовах CPT (в розумінні «ІНКОТЕРМС-2010») за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська 122/1.
Відповідно до пункту 3 Специфікації строк поставки товару до « 17» лютого 2022 року включно.
Відповідно до пункту 5 Специфікації, вона складена в двох примірниках для кожної із сторін на є невід?ємною частиною договору.
Вищенаведений Договір зі Специфікацією до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
В матеріалах справи міститься Накладна №27 від 17.02.2022 про поставку пшениці фуражної у кількості 49,24 тони, загальною вартістю 433 312,00 грн.
Дана накладна скріплена підписами та печатками обох сторін.
До даної накладної також надано Рахунок №1 від 17.02.2022 на суму 433 312,00 грн.
В матеріалах справи також міститься платіжне доручення №2360 від 21.02.2022, відповідно до якого ТОВ «Концерн Прометей» сплатило на рахунок Надбузького професійного аграрного ліцею 372 648,32 грн, призначення платежу - оплата за пшеницю згідно рахунку №1 від 17.02.2022.
Позивач також надав податкову накладна № 26 від 17.02.2022, з якої вбачається, що продавецм є Надбузький професійний аграрний ліцей, а покупцем ТОВ «Концерн Прометей», товар пшениця фуражна у кількості 49,24 т, вартістю 433 312,00 грн.
В матеріалах справи також наявна квитанція №2 від 18.06.2022 про реєстрацію податкової накладної №26, з якої вбачається, що за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 13.06.2022 №691784/02546140 про реєстрацію податкової накладної від 17.02.2022 №26 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір № 67155 від 17.02.2022 є договором поставки.
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, договір № № 67155 від 17.02.2022 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Надбузький професійний аграрний ліцей поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей», а останній прийняв у власність товар на загальну суму 433 312,00 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень накладної № 27 від 17.02.2022.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1 Договору, якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у Додатковій угоді, Покупець здійснює оплату Товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний рахунок Продавця в наступному порядку: 86 % вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки Товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на Товар та підписання видаткової накладної; 14 % вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Надбузький професійний аграрний ліцей поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей», а останній прийняв у власність товар на загальну суму 433 312,00 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень накладної № 27 від 17.02.2022.
Таким чином, крайній строк оплати 86% вартості товару (372 648,32 грн) припадав на 22.02.2022.
Крім того 17.02.2022 позивачем було сформовано і подано на реєстрацію податкову накладну № 26 від 17.02.2022 на загальну суму 433 312,00 (у т.ч. ПДВ 53 213,75) грн, у якій відображена вищевказана господарська операція.
Податкова накладна № 26 від 17.02.2022 за результатами розгляду Комісією регіонального рівня з питань зупинення податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС пояснень та документів, була зареєстрована в ЄРПН 13.06.2022 року на підставі рішення № 6917894/02546140 від 13.06.2022 року, що підтверджується квитанцією № 2 від 18.06.2022.
Наведене свідчить про те, що з урахуванням дати поставки товару (17.02.2022) та дати реєстрації податкової накладної щодо відповідної господарської операції (13.06.2022), строком здійснення відповідачем остаточного розрахунку (залишок у розмірі 14% вартості-60 663,68 грн) за поставлений товар є 16.06.2022.
Для здійснення оплати за поставлений товар Постачальником оформлено для покупця рахунок № 1 від 17.02.2022 на суму 433 312,00 грн.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 372 648,32 грн, тобто сплатив 86% вартості товару, строк сплати яких був привязаний до дати поставки товару, на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжне доручення № 2360 від 21.02.2022, з банківською випискою по рахунку.
В той же час, докази сплати залишку вартості товару у сумі 60 663,68 грн в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на не врахування судом першої інстанції умов п. 10.2.2. Договору з огляду на наступне.
Відповідно до п. 10.2.2. Договору, відкладальною умовою для виникнення обов?язків у покупця за цим договором є надання продавцем покупцю оригіналів документів, які засвідчені підписом уповноваженої особи продавця та відбитком печатки продавця, а саме: даний договір, специфікація до даного договору, видаткова накладна за даним договором, акти перерахунку ціни.
Пунктом 10.10. Договору встановлено, що даний договір складається у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 від 17.02.2022, специфікація складена в двох примірниках для кожної із сторін на є невід?ємною частиною договору.
Вищенаведений Договір зі Специфікацією до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Таким чином, у відповідача наявні по одному примірнику оригіналу договору та специфікації до нього.
Крім того, наявна в матеріалах справи накладна №27 від 17.02.2022 про поставку пшениці фуражної у кількості 49,24 тони, загальною вартістю 433 312,00 грн, скріплена підписами та печатками обох сторін.
На переконання колегії суддів, скріплення накладної підписом та відбитком печатки свідчить про те, що апелянт отримав оригінал такої накладної для підпису та обізнаний з її змістом.
Щодо необхідності надання акту перерахунку ціни, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3.2. Договору, сторони погодили, що у випадку не реєстрації постачальником податкової накладної протягом граничних строків, визначених підпунктом 201.10 пункту 201 Податкового кодексу, ціна товару зменшується на 14% від ціни товару зазначеної у специфікації, за якою постачальником не зареєстровано податкову накладну, про що укладається акт перерахунку ціни, шляхом направлення покупцем такого акту поштовим відправленням за адресою постачальника. У разі відмови від підписання акту перерахунку ціни з боку постачальник впродовж 5 календарних днів з дати здійснення поштового відправлення на його адресу, акт перерахунку ціни вважається підписаним з боку постачальника.
Таким чином, акт перерахунок застосовується лише у випадку не реєстрації постачальником податкової накладної. Однак, як було встановлено вище, податкова накладна № 26 від 17.02.2022 була зареєстрована в ЄРПН 13.06.2022 року на підставі рішення № 6917894/02546140 від 13.06.2022 року, що підтверджується квитанцією № 2 від 18.06.2022. Отже у даному випадку, акт перерахунку не міг складатися сторонами, оскільки були відсутні підстави для його складання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку про дотримання позивачем вимог п. 10.2.2. Договору, адже у відповідача були наявні по одному примірнику договору та специфікації до нього, крім того, він мав отримати оригінал накладної для підпису, а акт перерахунку не мав надаватися відповідачу, оскільки відсутні підстави для його складання. Отже посилання на не настання строку оплати не приймається колегією суддів до уваги, позивачем у повній мірі були виконані вимоги п. 10.2.2. договору.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідачем було здійснено частково оплату поставленого товару у встановленій договором пропорцій, а саме 86% товару було сплачено після постачання такого товару, що відповідає умовам пункту 5.1. Договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 17.06.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання на суму основного боргу 60 663,68 грн.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 60 663,68 грн, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього договору покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який пеня нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення.
Як було встановлено вище, відповідач прострочив строк оплати за поставлений товар, тому на підставі ст. 230-232 ГК України, ст. 549 ЦК України та п. 6.5. Договору, позивачем було правомірно нараховано пеню за прострочення виконання зобов?язання.
В свою чергу, як вірно встановив суд першої інстнації, що при здійсненні нарахування пені позивачем допущено помилки, зокрема, при застосуванні положень ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, позивачем нарахування пені проведено за 185 днів, що перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк.
Суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок пені за 6 місяців, тобто за період з 17.06.2022 по 16.12.2022, таким чином вірною та обгрунтованою сумою пені є 7 603,74 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. В свою чергу, суд вірно відмовив позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 83,10 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Отже, враховуючи те, що відповідач порушив строк оплати поставленого товару, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просив суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, тому погодужеється з висновокм суду першої інстанції про необхідність задоволення позову в частині стягнення 9 042,39 грн інфляційних втрат.
Водночас, при нарахуванні 3 % річних позивачем допушено помилки. Адже таке нарахування позивачем проведено за 732 дні, що, з урахуванням періоду прострочення та бази нарахування свідчить про те, що періодом нарахування 3 % річних є 17.06.2022 17.06.2024.
Судом встановлено, що позивачем при розрахунку 3 % річних за увесь період нарахування взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2024 рік є високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.
Колегія суддів перевірила наведений судом першої інстанції розрахунок та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, тому суд першої інстанції вірно вказав, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 3 647,49 грн відсотків річних.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на необхідність витребування оригіналів документів у даному випадку з огляду на наступне.
У даному випадку, апелянт жодним чином не заперечував проти позовних вимог під час розгляду справи у суді першої інстанції, не подавав відзивів чи заперечень.
Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
У даному випадку, до позовної заяви були додані копії наступних доказів: Договору поставки сільськогосподарської продукції №67155 від 17.02.2022, з додатком до нього; рахунку №1 від 17.02.2022; накладної №27 від 17.02.2022; податкової накладної №26 від 17.02.2022, з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН; платіжного доручення №2360 від 21.02.2022, з банківською випискою по рахунку. До позовної заяви були приєднані скановані копії цих доказів, завірені кваліфікованим електронним підписом.
Частина 6 статті 91 ГПК України встановляє право, а не обов?язок суду витребовувати такі докази. При чому умовою такого витребування є саме сумнів у відповідності такої копії оригіналу.
В той же час, на копіях наданих доказів, зокрема Договору поставки сільськогосподарської продукції №67155 від 17.02.2022, з додатком до нього та накладної №27 від 17.02.2022 містяться підписи та відтиски печаток обох сторін.
В свою чергу, жодна зі сторін не заперечує факту здійснення оплати товару відповідно до платіжного доручення №2360 від 21.02.2022, таким чином колегія суддів не вбачає підстав для витребування даного доказу. Крім того, з даного платіжного доручення вбачається, що оплата була здійснена на підставі рахунку №1 від 17.02.2022, що свідчить про ознайомлення відповідачем з даним рахунком.
Безпідставними є також посилання апелянта на те, що необхідним є витребування цих доказів, оскільки надані копії є нерозбірливими. Але це не відповідає дійсності, усі копії вказаних документів є чіткими та вільно читаються.
Таким чином, відсутні підстави для огляду оригінали зазначених апелянтом доказів, оскільки у суду відсутні сумніви щодо справжності таких доказів.
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Колегія суддів оцінює вказані доводи апелянта як такі, що направлені на затягування розгляду справи в судових інстанціях з метою подальшого невиконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2024 по справі №915/727/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 09.12.2024.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
Г.І. Діброва