ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/952/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Фермерського господарства “РАЙДУЖНЕ»: Кухарчук А.Ю.,
від Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича: Пузій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 року, суддя в І інстанції Малярчук І.А., повний текст якого складено 31.07.2024, в м. Одесі
у справі: №916/952/24
за позовом: Фермерського господарства “РАЙДУЖНЕ»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича
про розірвання договору поставки та стягнення 441 000 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у справі №916/952/24 позов задоволено повністю; розірвано укладений між Фізичною особою - підприємцем Гавриленком Вадимом Вікторовичем та Фермерським господарством «РАЙДУЖНЕ» договір поставки товару, укладений у письмовій формі, зміст якого зафіксований у рахунку №Счт-000010 від 26.01.2022 та платіжному дорученні №314 від 26.01.2022; стягнути з Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича на користь Фермерського господарства “РАЙДУЖНЕ» 441 000 грн оплачених коштів, 6615 грн судового збору.
15.07.2024 до суду від ФГ "РАЙДУЖНЕ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/952/24 у розмірі 48100 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/952/24 задоволено частково заяву ФГ "РАЙДУЖНЕ" про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича на користь Фермерського господарства "РАЙДУЖНЕ" 4000 грн витрат на правничу допомогу; відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "РАЙДУЖНЕ" в частині заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 44100,00грн.
Суд дійшов висновку, що представник позивача на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України не зробила заяву про подання доказів про розмір судових витрат до закінчення судових дебатів та не надала суду доказів заявлення відповідної заяви, що позбавляє суд в контексті положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, ч. 1 ст.. 221 ГПК України врахувати подані разом із заявою від 15.07.2024 докази при вирішенні питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача правових послуг.
При цьому, під час подання до суду позовної заяви від 07.03.2024, позивачем було додано договір про надання правничої (правової) допомоги від 13.11.2023 та платіжну інструкцію №170 від 13.11.2023 на суму 4000,00 грн, у зв'язку з чим суд вважав за доцільне задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат в межах поданих доказів на початку розгляду справи.
18.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича, в якій останній просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/952/24 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича на користь Фермерського господарства “РАЙДУЖНЕ» витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у стягненні витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що положення ч. 8 ст. 129 та ч. 1 ст. 221 ГПК України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Таким чином, саме з поданням стороною вказаної заяви пов'язується можливість як подання протягом п'яти днів доказів на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення. Однак, суд першої інстанції порушуючи вказані приписи, за відсутності вказаної заяви від позивача до дебатів, протиправно ухвалив додаткове рішення про розподіл судових витрат на підставі доказів, які були наявні в матеріалах справи на час ухвалення рішення.
Додатково зазначає, що в договорі № б/н про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2023г. взагалі не визначена конкретна вартість послуг адвоката з надання правової (правничої) допомоги - в п. 5.1. це питання вирішується за домовленістю сторін. Таким чином, у цьому договорі не визначено конкретний та зрозумілий порядок обчислення гонорару адвоката відповідно до приписів Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Матеріали справи взагалі не містять належних доказів на підтвердження розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката. Рахунок № 201 від 13.11.2023р. до позову позивачем не надано. Поза увагою суду першої інстанції також залишилось те, що позивач, на порушення приписи ч. 3 ст. 126 ГПК України, також не надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.
У відзиві позивач зазначає, що ФОП Гавриленко В.В. не зазначено підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10 липня 2024 року, та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 29 липня 2024 року не зазначені підстави, що визначені ст. 258 ГПК України, зокрема, не зазначені обставини неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, неправильного їх дослідження чи оцінки та неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/952/24, призначено дану справу до розгляду на 08.10.2024 о 12:15 та в подальшому відкладено на 26.11.2024 о 10:45.
В судовому засіданні 26.11.2024 прийняли участь представники сторін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків..
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та зазначив, що понесені судові витрати на день подання позову складаються з судового збору за подання позову у сумі 6615 грн та витрат на правову допомогу у сумі 4000 грн.
Разом з позовною заявою позивачем було додано договір про надання правничої (правової) допомоги від 13.11.2023 (т.1 а.с.33-36).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 5.1., 5.2. договору про надання правничої (правової) допомоги від 13.11.2023 за умовами цього договору, адвокат (Кухарчук А.Ю.) зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту (ФГ "РАЙДУЖНЕ") на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги (винагороду). Предметом правової допомоги за цим договором є представництво інтересів клієнта - ФГ «РАЙДУЖНЕ» надання всіх видів правової допомоги клієнту. За надання послуг за цим договором, клієнт зобов'язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар) у наступному розмірі за домовленістю сторін. Адвокат, за згодою клієнта, має право сплачувати фактичні, судові, адміністративні витрати, збори пов'язані з виконанням даного договору, які повертаються клієнтом, або не включені у винагороду адвоката.
В додатках до позовної заяви міститься платіжна інструкція №170 від 13.11.2023 на суму 4000,00 грн, призначення платежу: оплата рахунку-фактури №201 від 13.11.2023 за правову допомогу.
Позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Кухарчук Анною Юріївною, на підтвердження повноважень якої в додатках до позовної заяви міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001265 від 17.03.2023 та ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1080510 від 05.03.2024.
Судова колегія зазначає, що надані разом з позовом Фермерським господарства “РАЙДУЖНЕ» докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення товариством витрат на професійну правничу допомогу по даній справі у сумі 4000 грн, та які підлягають до стягнення з відповідача.
Судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що саме з поданням стороною заяви про намір здійснити розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів пов'язується можливість як подання протягом п'яти днів доказів на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
Як було вірно встановлено судом, позивачем документально підтверджено та доведено фактичне понесення товариством витрат на професійну правничу допомогу по даній справі у сумі 4000 грн згідно доданої до позову платіжної інструкції №170 від 13.11.2023 на суму 4000,00 грн
Крім цього, враховуючи подання позивачем доказів понесення витрат на 4000 грн, сторона відповідача мала змогу підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неподання стороною позивача заяви про намір здійснити розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів з урахування наявності доказів понесення позивачем витрат на адвокатські послуги у розмірі 4000 грн, що були надані разом з позовом, не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншому учаснику спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, ціни позову, підготовки та складання адвокатом позовної заяви від 07.03.2024 за вх.№978/24 підлягають задоволенню частково у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн, які можуть вважатись розумними, співмірними та доведеними по даній справі.
Щодо доводів скаржника, що в договорі про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2023г. взагалі не визначена конкретна вартість послуг, а також про те, що позивач, на порушення приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України, також не надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Відносно не зазначення конкретної вартості послуг та не надання детального опису робіт (наданих послуг) слід вказати, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності детального опису робіт (наданих послуг) та відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про розмір обчислення гонорару. При цьому чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Скаржник не наводить конкретних обставин та не надає доказів неспівмірності та необґрунтованості судових витрат.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Таким чином, оскаржуване додаткове рішення є законним та обґрунтованим, а підстави його скасування, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі - відсутні
Колегія суддів при апеляційному перегляді додаткового рішення суду першої не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
При цьому сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.
Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для його скасування.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гавриленка Вадима Вікторовича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/952/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/952/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.12.2024.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська