Справа № 643/7913/24 Головуючий суддя І інстанції Афанасьєв В. О.
Провадження № 33/818/1670/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
02 грудня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Гур'єва А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Гур'єва А.А. на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з В.В. на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 керував 15.07.2024 о 12-50 год. транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ньютона, навпроти буд.160 в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Водій погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, де в приміщенні КНП ХОР ОКПЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18 А, згідно висновку лікаря-нарколога ОСОБА_2 № 2005 від 15.07.2024- заключний діагноз встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сечі). Протягом 3-х годин здати біологічне середовище не зміг, тим самим не пройшов медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння на вимогу поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та здійснив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з судовим рішенням захисником Гур'євим А.А. на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, а також суд першої інстанції взагалі не розглядав клопотання адвоката про закриття провадження у справі, яке було направлено на адресу суду першої інстанції у модулях підсистеми «Електронний суд».
В судовому засіданні захисник Гур'єв А.А. повідомив суд апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 відомо про місце, день та час судового розгляду апеляційної скарги адвоката, та вважав за можливе розглядати подану апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку із узгодженим способом захисту ОСОБА_3 .
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомленого ОСОБА_1 та за участю особи, яка подала апеляційну скаргу - адвоката Гур'єва В.В.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга адвоката Гур'єва В.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 910991 від 15.07.2024 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 15.07.2024 о 12-50 год. транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Ньютона, навпроти буд.160 в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Водій погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, де в приміщенні КНП ХОР ОКПЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18 А, згідно висновку лікаря-нарколога ОСОБА_2 № 2005 від 15.07.2024- заключний діагноз встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сечі). Протягом 3-х годин здати біологічне середовище не зміг, тим самим не пройшов медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння на вимогу поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та здійснив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №910991 від 15.07.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «власний підпис особи, стосовно якої складено протокол», що свідчить про те, що ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом вказаного протоколу.
Відповідно до відомостей довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП К. Галкіної ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 від 01.02.2018 (а.с.3), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
Відомостями висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.07.2024 №2005 встановлено, що заключний діагноз ОСОБА_1 встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сеча). Протягом трьох годин здати біологічне середовище (сеча) не зміг (а.с. 4).
З відомостей рапорту поліцейського О. Поляшенко вбачається, що під час патрулювання 15.07.2024 року було зупинено автомобіль Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за порушення п.31.4.3 «а» (не працюючий «стоп-сигнал». Під час спілкування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. Водій погодився пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак лікарю-наркологу КНП «ХОР ОКНЛ» протягом трьох годи здати біологічне середовище (сеча) не зміг, тим самим ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння. Відносно водія, якого було відсторонено від керування транспортним засобом було складено протокол про адміністративне правопорушення, автомобіль було залишено на місці зупинки без порушення правил дорожнього руху (а.с. 6).
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ААД№910991 встановлено, що водія ОСОБА_1 було зупинено у зв'язку із технічними несправностями його автомобіля. Про причину зупинки водій був повідомлений працівниками поліції та не заперечував, щодо наявності несправності показчиків стоп-сигналів його транспортного засобу. Під час спілкування поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у зв'язку із виявлення ознак відповідного сп'яніння у водія. ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння погодився та добровільно виконував усі вказівки лікаря-нарколога КНП ХОР ОКНЛ куди водій був доставлений працівниками поліції. Протягом тривалого часу, а саме більше трьох годин ОСОБА_1 пив воду, каву та прогулювався подвір'ям в супроводі працівників поліції, однак надати біологічний зразок (сечу) для проведення лабораторного дослідження не зміг. Працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно медичних рекомендацій з проведення огляду водії транспортних засобів водій, який протягом трьох годин не пройшов огляд на стан сп'яніння вважається таким, що не пройшов медичний огляд та відмовився від проведення цього огляду. Разом з тим, відомостями відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 про отримання лікарем-наркологом іншого біологічного середовища: крові, слини тощо не клопотав, будь-яких заяв з цього приводу посадовим особам не надавав.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння. Матеріали справи не містять відповідних відомостей що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до приписів п.12 розділу ІІІ інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Пунктом 13 Інструкції встановлено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Таким чином, інструкцією перелічені можливі варіанти отримання біологічних зразків для проведення огляду лікарем та вид яких для проведення медичного дослідження обирає саме лікар для правильного проведення медичного дослідження та отримання його дійсних результатів, виходячи із обставин, які були наявні на момент проведення огляду. В протилежному випадку, можливість обирати особою, яка притягається до адміністративної відповідальності який вид біологічного середовища надати призвело б до затягування проведення самого медичного огляду, оскільки така можливість створює для цього очевидні можливості, а сам результат міг би мати показники, які не відповідають дійсності.
Поряд з цим належить врахувати, що у разі фізіолочної неспроможності надати певний вид біологічного середовища особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості заявити лікарю-наркологу, який проводить огляд клопотання про зміну виду біологічного середовища з відповідним обґрунтуванням поданого клопотання.
Матеріали справи не містять відомостей щодо захворювань у ОСОБА_1 , які унеможливлюють здачу ним відповідного біологічного середовища, а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівствавід) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виконав рекомендації лікаря - нарколога щодо стимулювання організму для надання біологічного середовища (сеча), а саме: протягом трьох годин гуляв на свіжому повітрі та випив за цей час приблизно три літри води. Однак з фізіологічних причин надати запропонований лікарем медичного закладу ХОР ОКНЛ водій не зміг, клопотань про отримання будь-якого іншого біологічного зразка ОСОБА_1 лікарю-наркологу у будь-який спосіб не заявляв.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у зв'язку із не наданням біологічного середовища для його проведення.
Доводи апеляційної скарги щодо не розгляду судом першої інстанції клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі, як на підставу скасування постанови цього суду є необгрунтованими з огляду на наступне.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що захисником Гур'євим А.А. до початку судового розгляду судом першої інстанції, а саме :28.10.2024 через модулі підсистеми «Електронний суд» було подано клопотання про закриття провадження у справі де він виклав усі доводи на підтримку поданого клопотання. Оглядом відомостей цього клопотання встановлено, що це клопотання було надіслано в електронному вигляді 28.10.2024 року о 22 год. 37 хв, а отримано відповідальним працівником 30.10.2024 року про що свідчить відповідні позначки та власний підпис відповідального працівника (а.с. 28).
За таких обставин суд першої інстанції при розгляді цієї справи 29.10.2024 року об'єктивно не міг знати про наявність поданого адвокатом клопотання, оскільки воно перебувало в обробці телекомунікаційних систем та працівників апарату суду. Крім того належить зазначити, що сторона захисту виклала свої пояснення у цій справі в поданій апеляційній скарзі, доводи якої в цій частині є аналогічними доводам заявленого суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі.
Таким чином доводи захисника у цій частині належить вважати суб'єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Гур'єва А.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков