Справа № 619/7455/24 Головуючий суддя І інстанції Пруднікова О. В.
Провадження № 33/818/1668/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
02 грудня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Головко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Головко В.В. на постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 15.09.2024 о 00 год 22 хв по пров. Лиманському, 3 у с-щі Вільшани, Харківського району, Харківської області керував транспортним засобом SKODA FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, обличчя, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 на місці відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції захисником Головко В.В. було подано апеляційну скаргу.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції однобічно та поверхнево досліджені обставини цієї справи. Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом 15.09.2024 року, а тому всі вимоги працівників поліції щодо проведення огляду на стан сп'яніння є незаконними. Крім того, на думку адвоката, відеозапис має сліди втручання, оскільки не є безперервним. Разом з тим, нагрудна камера поліцейськими які вчиняли процесуальні дії у цій справі, на думку сторони захисту, не отримувались, а направлення на проведення огляду ОСОБА_1 складено заздалегідь.
У судовому засіданні захисник Головко В.В. повідомила суд апеляційної інстанції, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності відомо про місце, день та час розгляду її апеляційної скарги, а також про те, що позиція захисту є узгодженою та не заперечувала про розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .
Під час апеляційного розгляду адвокат підтримала подану нею апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні. В обґрунтування поданої апеляційної скарги надала аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення, а також ставила запитання свідку - працівнику поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Головко В.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме:
відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 838266 від 15.09.2024 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 15.09.2024 о 00 год 22 хв по пров. Лиманському, 3 у с-щі Вільшани, Харківського району, Харківської області керував транспортним засобом SKODA FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, обличчя, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 на місці відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР (а.с. 1).
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №838266 від 15.09.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «випив пів пляшки пива». Інших заперечень, пояснень чи зауважень, зокрема і про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 15.09.2024 року, а також про порушення його прав працівниками поліції апелянт у протоколі жодним чином не зазначив (а.с.1). Це свідчить, що ОСОБА_1 скористався своїм правом, надавши пояснення по суті правопорушення, які вважав необхідними.
Відомостями довідки САП СВГ ВП №3 ХРУП№3 ГУНП в Харківській області Д. Гаврющенко встановлено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 від 19.10.2006 року, Категорії В, С (а.с.3), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не проводився, у зв'язку із відмовою водія (а.с. 2).
З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 в ХОР «ОНД» у м. Харків, по вул. Ахієзерів 18А не проводився у зв'язку із відмовою водія (а.с.3). В судовому засідання під час апеляційного розгляду працівник поліції ОСОБА_2 під час його допиту в якості свідка повідомив суд апеляційної інстанції, що у направленні ОСОБА_1 міститься помилка та належить вважати правильним день складання цього направлення 15.09.2024 року, оскільки події, зазначені в протоколі відбувались в ніч з 14.09.2024 року на 15.09.2024 року.
З пояснень особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - поліцейського ОСОБА_2 вбачається, що заступивши до добового наряду приблизно о 09 год. 00 хв 14.09.2024 року та отримавши нагрудні камери в черговій частині він у складі екіпажу виконував свої службові обов'язки, зокрема і щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Чергування мало тривати до 09 год 00 хв 15.09.2024 року. Під час чергування 15.09.2024 року приблизно о 00 год 20 хв екіпажем було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . У водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я. Від цієї законної вимоги поліцейського водій ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію. Крім того свідок ОСОБА_2 пояснив, що водія стосовно якого склав протокол 15.09.2024 року він бачив вперше, неприязних стосунків відносно ОСОБА_1 не має, яким чином можна втручатись у роботу нагрудної камери він не знає, про наявність службової перевірки за фактом зупинки ОСОБА_1 та складання з цього приводу матеріалів про адміністративне правопорушення свідку не відомо.
З відомостей відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданих до протоколу ААД№838266 вбачається фіксація руху транспортного SKODA FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 в темну пору доби та його зупинку працівниками поліції, а також процедуру проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Відеозаписом нагрудної камери встановлено, що водій ОСОБА_1 повідомляє працівників поліції, про те, що він керував транспортним засобом, а також відмовляється пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Під час апеляційного розгляду, допитаний в якості свідка поліцейський ОСОБА_2 відповідаючи на питання захисника, пояснив суду, що фрагмент відеозапису де зафіксовано саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом містить інший день та час у зв'язку із несправністю технічного засобу - планшету на який здійснювався відеозапис щодо керування водієм транспортним засобом у цій справі. З цього приводу поліцейський зазначив, що належить вважати дійсним час керування ОСОБА_1 транспортним засобом 15.09.2024 року приблизно о 00 год 20 хв.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою. Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надані таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Отже, наявність неспростованих відомостей протоколу ААД№838266 та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 у час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення своїм автомобілем не керував, оскільки відеозапис із керуванням ОСОБА_1 автомобілем має інші дату та час є необгрунтованими з огляду на наступне.
Відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення містить два фрагменти, які за своєю логічною послідовністю є одним цілим. Рух автомобіля та його зупинка, а також проведення огляду ОСОБА_1 відбуваються в одному місці та є послідовними між собою. Крім того, щодо наявності на одному з фрагментів невірних відомостей щодо дня та часу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку працівниками поліції, допитаний в залі суду поліцейський, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 пояснив суду апеляційної інстанції, що планшет на який здійснювався відеозапис де зображено рух автомобілю SKODA FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 має технічні несправності які обумовлюють неточності дати та часу відеозапису. Разом з цим, свідок зазначив, що подія відбувалась 15.09.2024 року приблизно о 00 год. 20 хв, що підтверджується фрагментом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який проводив огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння та спростовує доводи апелянта в цій частині.
Таким чином доводи апеляційної скарги про не встановлення факту керування ОСОБА_1 15.09.2024 року належить вважати необгрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис має ознаки втручання, оскільки не є безперервним, а також про те, що направлення на проведення медичного огляду водія ОСОБА_1 було складено працівниками заздалегідь є суб'єктивними у зв'язку із наступним.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
Разом з тим, відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 21.03.2022 року заборонено з 21 березня на період дії правового режиму воєнного стану на території Харківської області використання відеореєстраторів та інших пристроїв для фото- і відеофіксації під час використання автомобільного та мототранспорту для фото- і відеозйомки доріг загального користування, об'єктів загального призначення, об'єктів інфраструктури, блокпостів, укріплень, розташування, зосередження чи переміщення військових частин (підрозділів) сил оборони.
Системний аналіз змісту цього розпорядження свідчить про те, що в ньому не йдеться про заборону фото- і відеозйомки лише для цивільного населення. Мова йде саме про заборону використання фото і відеозйомки під час використання будь-якого автомобільного транспорту та мототранспорту, що вочевидь спростовує такі твердження апелянта.
З усних пояснень поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , допитаного судом апеляційної інстанції в якості свідка вбачається, що поліцейський ОСОБА_2 заступаючи на добове чергування приблизно о 09 год. 00 хв 14.09.2024 року отримав у службове користування нагрудну відеокамеру на яку фіксувалась подія правопорушення, а саме: відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Відеозапис із керуванням автомобілю SKODA FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як вже зазначалось, має неточності у даті та часі які не спростовують правопорушення ОСОБА_1 , яке ставиться йому у провину. Яким чином поліцейський може втрутитись у роботу нагрудної камери ОСОБА_2 не відомо. Разом з цим свідок пояснив, що бачив ОСОБА_1 15.09.2024 року у своєму житті вперше, неприязних стосунків до нього не має, а також те, що поліцейському не відомо про існування будь-якої службової перевірки за фактом складеного ним протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, з приводу направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння ОСОБА_1 свідок пояснив, що це направлення містить описку у даті його складання та зазначив, що належить вірним вважати дату складання цього направлення 15.09.2024 року, що узгоджується із відомостями фрагменту відеозапису із відмовою ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, яке мало місце 15.09.2024 року о 00 год. 23 хв.
Поряд з цим належить зазначити, що відеозапис доданий до оспорюваного протоколу, відображає усі відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для правильного розгляду цієї справи, а саме: керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проведення огляду на стан сп'яніння. Усі відомості відеозапису узгоджую із іншими наявними у матеріалах відомостями, зокрема відомостями акту огляду на стан сп'яніння, відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння та пояснень особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин відомості відеозапису, а також пояснень поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення, акту огляду водія на стан сп'яніння та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу, які оцінюються судом у їх невід'ємному взаємозв'язку дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем SKODA FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 за вказаних у протоколі обставинами та спростовують доводи апелянта в цій частині.
Доводи сторони захисту про те, що під час зупинки транспортного засобу працівники поліції не представилися не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, яке ставиться йому у провину. Разом з цим апеляційний суд вважає належним зазначити, що подібні порушення працівників поліції можуть бути підставою для звернення учасників справи до вищого керівництва поліцейських, які були причетні до складання матеріалів про адміністративне правопорушення в порядку ст. 267 КУпАП.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі як окремо, так і в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Головко В.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков