Провадження № 11-сс/803/2048/24 Справа № 214/9085/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_9 , діючої в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041750001345 від 22 жовтня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Кривий Ріг
Дніпропетровської області, зареєстрованої та
проживаючої за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 21 грудня 2024 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною вказаного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України. На переконання слідчого судді більш м'який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам підозрюваної ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим. Вказує на те, що встановлені у судовому засіданні ризики, передбачені ст.177 КПК України, в даному кримінальному провадженні відсутні, оскільки підозрювана не перешкоджає розслідуванню, з'являється до правоохоронних органів, суду за першим викликом, не впливає жодним чином на інших учасників процесу, не переховується від органів досудового розслідування та/або суду, не впливає на процес збору та вивчення доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На переконання сторони захисту до підозрюваної необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12024041750001345 від 22 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
22 жовтня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що виразилося у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 21 жовтня 2024 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 жовтня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22 жовтня 2024 року; довідкою №5036 з КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР від 22 жовтня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 22 жовтня 2024 року; протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 22 жовтня 2024 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 22 жовтня 2024 року, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_8 .
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_8 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Що стосується доводів захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорій тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому, будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованого їй злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання її винуватою, існує реальний ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також існує ризик того, що підозрювана може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки остання особисто знайома з ними та підтримує дружні стосунки.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя також врахував дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, офіційно не працевлаштована, незаміжня, має постійне місце проживання.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, в якому підозрюють ОСОБА_8 , та даних про особу підозрюваної, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме вчинення злочину із застосуванням насильства, що в сукупності є достатньо суттєвими елементами при оцінюванні ризику її переховування, можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та незаконного впливу на свідків, потерпілого.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі підозрюваної оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Разом з цим, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам ст.ст. 193, 194 КПК України належним чином не надав правової оцінки твердженням сторони захисту, що заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність прокурором того, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника апеляційний суд вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Судом першої інстанції не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
У рішенні по справі “Александровська проти України» від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов'язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Висновок слідчого судді про неможливість застосування до ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу не аргументований переконливими обставинами, носить формальний характер, здебільшого посилаючись на тяжкість злочину.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя належним чином не врахував дані про особу підозрюваної.
Так, згідно з матеріалами клопотання та тексту повідомлення про підозру ОСОБА_8 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягалася, має постійне тривале місце проживання.
Крім того, апеляційним судом враховується заява потерпілого ОСОБА_13 про те, що він не заперечує щодо застосування до підозрюваної альтернативного запобіжного заходу, оскільки остання частково компенсувала йому матеріальну та моральну шкоду, а також незадовільний стан здоров'я підозрюваної, який підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №6535/1502 та результатами обстеження від 03 липня 2024 року.
Вищевикладені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, істотно знижують можливість настання встановлених ризиків, а також переконують апеляційний суд, що для їх запобігання відсутня потреба у застосуванні виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що застосований до підозрюваної виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою в даному випадку є занадто суворим, а тому обрання альтернативного, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрювану відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, на даному етапі досудового розслідування є можливим, доцільним, необхідним, виправданим та достатнім для забезпечення виконання підозрюваною належної процесуальної поведінки, виконання нею покладених процесуальних обов'язків, а також запобіганню визначених слідчим суддею ризиків.
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що такі ризики, як вільне спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні та можливість здійснювати вплив на них, можуть бути усунені шляхом покладення на підозрювану процесуальних обов'язків у вигляді заборони у спілкуванні з даними особами, а такий ризик, як ухилення від органів досудового розслідування може бути усунений шляхом покладення судом на підозрювану обов'язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Згідно з положеннями ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За наведеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити, а ухвалу слідчого судді - скасувати, з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , діючої в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , цілодобово, строком до 21 грудня 2024 року.
Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу прокурора чи суду, за виключенням випадків збройної агресії окупаційних військ Російської Федерації, авіаударів у м.Кривий Ріг, чи у випадках зумовлених необхідністю врятування життя чи запобіганню загрози здоров'ю підозрюваної, в тому числі пов'язані з переміщенням до бомбосховищ, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваної.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4