Провадження № 11-сс/803/1928/24 Справа № 202/8073/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
05 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 27 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12021041030001049 від 15.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі - КК),-
Захисник ОСОБА_6 в порядку ст.303 КПК України (далі - КПК) звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 27 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12021041030001049 від 15.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 КК.
В обґрунтування зазначав, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 27 травня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки підозру вручено з порушенням норм чинного законодавства України, а саме статей 278, 111, 135 КПК та у спосіб, який не відповідає обставинам кримінального провадження, а також місцю її проживання. Аргументував тим, що згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.09.2024 року № 19К-12252/13380, ОСОБА_7 через пропускний пункт у місті Харків 29 вересня 2021 року покинула територію України літаком за рейсом «Харків-Стамбул», та відомостей про її повернення до України немає.
Разом з тим вказував, що з 29.09.2021 року ОСОБА_7 постійно проживає у Республіці Туреччина, де ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_8 , про що в паспорті останньої для виїзду за кордон 18.05.2023 року зроблено відповідний запис консулом України в Республіці Туреччина.
При цьому наголошував, що слідству на момент складання повідомлення про підозру був відомий факт постійного проживання ОСОБА_7 за кордоном, оскільки 08.05.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року був проведений обшук. Крім того, факт публікації повідомлення про підозру у спосіб, передбачений частиною восьмою статті 135 КПК свідчить про наявність у органу досудового розслідування відомостей про перетин кордону ОСОБА_7 та її відсутність на території України.
Також, посилаючись на положення ч.8 ст.135 КПК захисник вважав, що повідомлення про підозру особі шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора згідно з чинним КПК України допускається лише у тому разі, якщо існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Тому повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручене у спосіб, який не відповідає вимогам КПК для вручення такого повідомлення особі, яка постійно проживає за кордоном.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону.
В обґрунтування зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення слідчим суддею не взято до уваги той факт, що стороні обвинувачення було відомо про те, що ОСОБА_7 29 вересня 2021 року виїхала за межі України і з того часу постійно не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , про що повідомила у судовому засіданні слідча, надавши копії інформації від органів Державної прикордонної служби України про перетин кордону ОСОБА_7 .
Тому, за наведених обставин, у сторони обвинувачення були відсутні підстави для вручення повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч.2 ст.135 КПК, у тому числі матері підозрюваної, яка не є членом сім'ї ОСОБА_7 , оскільки понад 2,5 роки на момент вручення повідомлення про підозру не проживала з нею однією сім'єю.
Крім того, згідно з ч.8 ст.135 КПК повідомлення про підозру особі шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора згідно з чинним КПК України допускається лише у тому разі, якщо існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Натомість слідчим у судовому засіданні 07 жовтня 2024 року не надано жодних доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_7 на момент виїзду за межі України, в тому числі станом на 27 травня 2024 року, перебувала на тимчасово окупованій території або території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин повідомлення про підозру ОСОБА_7 підлягало врученню в порядку, передбаченому ч.7 ст.135 КПК, однак цього зроблено не було.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 КК складене 27 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12021041030001049 від 15.09.2021 року та зобов'язати керівника Дніпропетровської обласної прокуратури забезпечити вчинення дій щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 КК у кримінальному провадженні № 12021041030001049 від 15.09.2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 КК складене 27 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12021041030001049 від 15.09.2021 року, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як зазначено у ч.2 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею дотримано зазначених вимог закону у повному обсязі, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та достатньо мотивованою з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до положень ст. 276 КПК повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Відповідно до ст. 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; міст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно із ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу для виклику, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч.ч.1,2,8 ст.135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Як зазначено у п.10 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні підозрюваним, його захисником чи законним представником може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 27.05.2024 року у кримінальному провадженні № 12021041030001049 від 15.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 КК, слідчий суддя послався на те, що при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_7 органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст.ст.276-278 КПК, оскільки підозра відповідає вимогам ст.277 КПК, при її врученні було дотримано вимоги ст.278 КПК, а саме опубліковано на сайті Офісу Генерального прокурора України та Дніпропетровської обласної прокуратури, у газеті “Урядовий кур'єр», а також направлено поштовим зв'язком за адресою місця проживання матері підозрюваної ОСОБА_7 .
З такими висновками слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування, як і слідчим суддею, в повній мірі дотримано вимоги норм КПК, повідомлення про підозру ОСОБА_7 за своїм змістом відповідає вимогам ст.277 КПК та при його врученні було в повному обсязі дотримано вимог ст.ст.135,278 КПК.
На переконання апеляційного суду, слідчим суддею в повному обсязі перевірені доводи скарги захисника підозрюваної на повідомлення про підозру та обґрунтовано відмовлено в її задоволенні, оскільки вимоги скарги є безпідставними.
Водночас твердження захисника про те, що органу досудового розслідування було достовірно відомо, що ОСОБА_7 29 вересня 2021 року виїхала за межі України до Республіки Туреччини та з того часу не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а тому у сторони обвинувачення були відсутні підстави для вручення повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч.2 ст.135 КПК та воно підлягало врученню в порядку, передбаченому ч.7 ст.135 КПК, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону і не підтверджені наявними матеріалами справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів органом досудового розслідування вжито всіх можливих та достатніх заходів для встановлення місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_7 .
Дійсно, згідно ч.7 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Однак, у органу досудового розслідування були відсутні достовірні відомості про можливість перебування, у тому числі про адресу проживання, підозрюваної ОСОБА_7 на території Республіки Туреччини, у зв'язку з чим 27 травня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_7 , у зв'язку з перебуванням останньої за межами України, було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр", на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури, а також направлено поштовим зв'язком за адресою місця проживання матері підозрюваної.
Також не знаходять свого підтвердження і доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення безпідставно використала положення ч.8 ст.135 КПК, так як відсутні докази, що ОСОБА_7 з моменту виїзду за межі України, в тому числі станом на 27 травня 2024 року, перебувала на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, оскільки ч.8 ст.135 КПК передбачено й можливість публікації повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, а не лише в разі перебування особи на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 27 травня 2024 року у кримінальному провадженні №12021041030001049 від 15.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ч.ч.1,4 ст.358 КК - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3