Провадження № 11-кп/803/3382/24 Справа № 204/1043/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
05 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали контрольного кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №120231000400032 від 28.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (далі-КК).
Під час підготовчого судового засідання ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 грудня 2024 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв'язку незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що зазначення місцевим судом в оскаржуваному рішенні про його ухвалення в підготовчому судовому засіданні є невірним, оскільки підготовче засідання вже проводилось по даній справі на якому був присутній прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 та справу було передано до розгляду.
Крім того вказує, що розгляд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відбувся за відсутності самого обвинуваченого ОСОБА_6 , який, як на момент розгляду клопотання, так і на теперішній час, знаходиться в ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», та його захисника ОСОБА_7 . При цьому, 16 жовтня 2024 року захисником ОСОБА_7 до початку судового засідання було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, та сам обвинувачений ОСОБА_6 в режимі відеоконференції заявив, що він просить судове засідання відкласти з причини зайнятості його захисника, а також того, що клопотання про обрання запобіжного заходу йому вручено в стінах ДУ “Запорізький слідчий ізолятор» за пів години до засідання та у нього немає можливості обговорити позицію із захисником, а також підготуватися до даного клопотання.
Натомість місцевий суд призначив справу через дві години, взагалі не повідомив захисника ОСОБА_7 про судове засідання об 13:00 годині 16 жовтня 2024 року (о 13:07 годині прокурор ОСОБА_5 просто скинула клопотання захиснику на месенджер “Вотсап»), та залучив до участі у справі захисника з безоплатної правової допомоги, який не погодив позицію захисту з ОСОБА_6 та між ними не відбулася конфіденційна розмова. При цьому сам обвинувачений вказував, що він бажає особисто прийняти участь в судовому засіданні, а не в режимі відеоконференції, так як в умовах СІЗО неналежний зв'язок та йому необхідно поспілкуватися із захисником.
Таким чином порушуючи всі норми Конвенції про захист прав людини, презумпцію невинуватості, право бути вислуханим та почутим, суд першої інстанції ухвалив рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без участі обвинуваченого.
Також захисник вважає, що жоден із заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не існує, взагалі відсутні підстави для звернення до суду з таким клопотанням та неправильним є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виключно через інкримінування обвинуваченому вчинення злочину за ч.1 ст.263 КК України, оскільки тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, а ризик втечі повинен оцінюватися в сукупності з іншими обставинами.
Водночас звертає увагу, що обвинувачений від органу досудового розслідування не переховувався, а був мобілізований і проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , де йому було повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні, в рамках якого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим продовженням досудового слідства та запобіжного заходу. Крім того, обвинувачений має місце реєстрації, двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, є інвалідом ІІ групи, однак можливості надати документи на підтвердження вказаних обставин під час судового засідання його було позбавлено.
Поміж іншого зазначає, що всупереч ч.4 ст.183 КПК, п.3 ч.5 Європейської конвенції з прав людини, практики ЄСПЛ судом не розглядалися жодні альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи, зокрема, у вигляді застави. При цьому, приписами ч.4 ст.183 КПК встановлено право суду, а не обов'язок, не визначати розмір застави по визначеній категорії справ.
Таким чином, аналізуючи в сукупності всі встановлені обставини, наявність доказів про вчинення злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, має міцні соціальні зв'язки, двох дітей на утриманні, сторона захисту вважає, що є всі підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, а саме обрання запобіжного заходу у виді визначення розміру застави в межах, передбачених ст.182 КПК, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року та обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України (далі-КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано місцевим судом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо порушення місцевим судом права обвинуваченого ОСОБА_6 на захист під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 193 КПК розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм кримінального процесуального закону вбачається обов'язковість участі обвинуваченого під час обрання йому судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Натомість, як вбачається з матеріалів контрольного кримінального провадження, всупереч вищевказаним вимогам закону, суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі обвинуваченого ОСОБА_6 , який відмовився від проведення судового засідання без участі свого захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції, лише за участі прокурора ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_9 , який був залучений судом із Центру з надання безоплатної правничої допомоги для розгляду клопотання прокурора, але який в свою чергу заперечував проти проведення судового засідання без участі обвинуваченого ОСОБА_6 .
Отже, за відсутності виняткових обставин для розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції мав відкласти розгляд даного питання на іншу дату, з метою дотримання права обвинуваченого на доступ до правосуддя, однак цього не зробив, тобто, не вжив всіх можливих заходів для забезпечення його обов'язкової участі в судовому засіданні під час розгляду даного клопотання, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК однією з підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, згідно з ч.1 ст.412 КПК, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином встановлені судом апеляційної інстанції порушення слід визнати істотними, оскільки вони перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Разом з тим, розглядаючи по суті клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпрі ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя, суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно ч.1 ст.331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
З огляду на матеріали контрольного кримінального провадження та обставини вчинення злочину колегія суддів вважає, що на даний час існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як про наявність даних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання за вчинений злочин, введений на території України воєнний стан, а також факт того, що відносно обвинуваченого до суду першої інстанції направлено обвинувальні акти щодо вчинення останнім, зокрема, тяжких злочинів.
Разом з цим, на переконання колегії суддів, прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_6 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 178 КПК, колегія суддів враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, обставини злочину, який направлений проти громадської безпеки на території країни, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема, його сімейний та майновий стан, який неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, а також стан здоров'я, який не виключає можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином апеляційний суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 будь-якого з альтернативних видів запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді особистого зобов“язання, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечить його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду, а тому для досягнення мети застосування запобіжних заходів на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Водночас аргументи захисника та її посилання на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, утриманців, місця роботи, проблем зі здоров'ям, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це не спростовує правильності висновків апеляційного суду про те, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
У той-же час, колегія суддів вважає неспроможними посилання сторони захисту про недоведеність стороною обвинувачення наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_6 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки такий ризик не заявлявся прокурором у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За матеріалами даного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК, яке згідно ст.12 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , майнового та сімейного стану обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в максимально можливому розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240, 00 гривень, яка на цьому етапі судового розгляду буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_6 .
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 грудня 2024 року, включно, з визначенням альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182,199 та ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 422-1 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 грудня 2024 року, включно.
Встановити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240,00 гривень.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_6 обов'язків до 14 грудня 2024 року включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3