печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36245/24-ц
пр. № 2-7511/24
28 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із смертю особи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому смертю його матері у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 жовтня 2021 року за участю забезпеченого транспортного засобу «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 72 000, 00 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211, 20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
Відповідач у відзиві просив задовольнити позов у разі надання документів, які підтверджують відсутність інших осіб (на дату дорожньо-транспортної пригоди), які мають право на таке відшкодування, згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» або ж визнання цього факту судом, а також за умови - доказування у законному порядку і встановлення обвинувальним вироком суду вини ОСОБА_2 .
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
12 серпня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 14 серпня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
16 серпня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача юридичної особи.
19 серпня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні.
09 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив від представника відповідача.
21 листопада 2024 року від представника позивача засобами поштового зв'язку, а 25 листопада 2024 року через Електронний суд до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
У судове засідання позивач, його представник не з'явилися, враховуючи завчасно подану заяву про розгляд справи у відсутність.
Представник відповідача у судове засідання, про час, дату і місце призначення якого повідомлена належним чином, не з'явилася, про причини неявки суду не повідомлено.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
19 жовтня 2021 року приблизно, о 06:05, ОСОБА_2 керував технічно-справним автомобілем «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), належим ОСОБА_3 , в якому знаходились пасажири та на якому рухався з невстановленою швидкістю по автодорозі «Харків - Красноград - Перещепине» зі сторони м. Харкова у напрямку м. Перещепине.
Під час руху по зазначеній автодорозі в районі 113 км + 630 м поблизу с. Першотравневе в Красноградському районі (Зачепилівська ОТГ) Харківської області ОСОБА_2 , діючи необережно, проігнорував наявний попереду попутний автомобіль «Камаз 53212» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який рухався у правій смузі вказаної автодороги попереду нього, який він спроможний був заздалегідь виявити, недотримався безпечної дистанції та інтервалу, проігнорував наявні небезпечні погодні умови у вигляді дощу, не застосував гальмування, чим грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення своєю передньою правою частиною автомобіля з лівою задньою частиною автомобіля «Камаз 53212» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який належить ДК «Укртрансгаз», під керуванням ОСОБА_4 , котрий рухався в попутному з ним напрямком руху у правій смузі попереду автомобіля під керуванням ОСОБА_2 .
У зв'язку з дорожньо-транспортною подією пасажирам автомобіля «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок яких вони загинули на місці події.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-17/256-КРт/21 від 10 листопада 2021 року причиною смерті потерпілої ОСОБА_7 стала поєднана травма голови, грудної клітини та черевної порожнини, розриви аорти в грудному відділі, що ускладнились гострою крововтратою.
Згідно з висновком автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/23799-ІТ від 23 листопада 2021 року порушення п.п. 12.3 і 13.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і виразилося в тому, що він керував технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), маючи можливість своєчасно виявити перешкоду для руху, у вигляді автомобіля «Камаз 53212» ((реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який в цей час рухався, попереду у попутному напрямку з автомобілем ОСОБА_2 , якого він мав можливість постійно бачити, обравши при цьому небезпечний боковий інтервал з вказаним автомобілем, не зменшив своєчасно швидкість руху і не зупинився, щоб уникнути зіткнення з його задньою частиною, для чого у ОСОБА_2 не було перешкод.
У зв'язку з викладеним, в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. З ст. 286 КК України - тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
ОСОБА_2 автотранспортом «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) здійснював перевезення пасажирів з м. москви (рф) до України, зокрема міст Марганця, Нікополя.
Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області 13 січня 2022 року за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12021220000001591 від 19 жовтня 2021 року призначено підготовче засідання, справа № 952/3/22 .
Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області 27 лютого 2023 року обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено у розшук кримінальне провадження № 12021220000001591 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною третьою ст. 286 КК України зупинено до його розшуку.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди належить ОСОБА_3 та яким керував обвинувачений та у якому знаходилися пасажири, які загинули, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 19 жовтня 2021 року застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР7493631.
31 травня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування моральної шкоди заподіяної йому смертю його матері ОСОБА_7 та надав такі документи: заява про страхове відшкодування на 1 арк., нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть потерпілої на 1 арк., копія лікарського свідоцтва про смерть від 21 жовтня 2021 року на 1 арк., копія паспорта та РНОКПП Позивача на 3 арк., копія свідоцтва про народження позивача на 1 арк., копія свідоцтва про розлучення потерпілої та копія свідоцтва про смерть її чоловіка на 1 арк., копія довідки з банківськими реквізитами Позивача на 1 арк., копія повідомлення про ДТП від 25 жовтня 2021 року на 1 арк., ордер адвоката від 30 травня 2024 року на 1 арк.
Відповідач заяву про страхове відшкодування моральної шкоди разом з додатками отримав 03 червня 2024.
17 липня 2024 року представником позивача було направлено адвокатський запит з проханням надати відповідь про прийняте рішення з приводу поданої на страхову виплату заяви, на який отримано відповідь, що оскільки, дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі, відповідно до статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV зі змінами та доповненнями, рішення буде прийнято після того, як страховищ/ стане відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-I, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми зазначеної у страховому полісі. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Дорожньо-транспортна пригода відповідно до визначення наведеного у законі це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 450/4163/18: «Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела».
КЦС ВС у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц роз'яснив відповідальність страховика за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки та смертю фізичної особи та зробив такі правові висновки:
Згідно з частиною першою ст. 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець «безпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Враховуючи те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДНІ, внаслідок якої загинув син позивача, є страховим випадком, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, яка пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Керуючись вищевикладеними правовими підставами позивач 25 жовтня 2021 року звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП, яке сталося 19 жовтня 2021 року, відповідачем зареєстровано страхову справу №ЦВ/21/7141 та повідомлено, що для отримання страхового відшкодування необхідно серед інших документів надати вирок суду, що доводить вину водія застрахованого транспортного засобу Volkswagen Crafter», (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).
Позивач протягом тривалого часу, а саме до 31 травня 2024 року чекав такого вироку, та враховуючи той факт, що розшук обвинуваченого понад рік не дав результатів та відповідно кримінальне провадження, на теперішній час, залишається, у зв'язку з розшуком обвинуваченого, зупиненим, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вирішив звернутися до відповідача із заявою про страхове відшкодування.
Згідно з частиною першою ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування подає заяву про страхове відшкодування. Серед документів, які передбачені для подання разом із заявою, вирок суду, що доводить вину водія забезпеченого транспортного засобу відсутній, отже інформація з боку Відповідача, щодо необхідності вироку є хибною та такою, що не відповідає Закону, адже Законом не встановлено, що страхуванню підлягає кримінальна відповідальність особи, що керує чи володіє транспортним засобом, яка спричинила шкоду, а передбачено, що страховик відшкодовує майнову шкоду, завдану внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно правовому висновку зазначеному у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21, наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Згідно з ст. 27 Закону, шкода, пов'язана із смертю потерпілого - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Те, що смерть ОСОБА_7 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19 жовтня 2021 року описаної вище та є прямим її наслідком підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/256-КР/21 від 21 жовтня 2021 року, а також обвинувальним актом складеним у кримінальному провадженні № 12021220000001591 від 19 жовтня 2021 року.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і V пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Позивач - ОСОБА_1 є сином загиблої у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_7 , що підтверджується його свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 .
Загибла на час смерті у шлюбі не перебувала, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 05 квітня 1995 року.
На підставі вищевикладеного позивач має право на страхове відшкодування моральної шкоди спричиненої йому смертю його матері в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12*6 000, 00 = 72 000, 00 грн.
Згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 538 від 09 квітня 2019 року страхові суми за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю встановлено у розмірі 260 тис. грн на одного потерпілого, отже страхове відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачеві 72 000, 00 грн. - у межах встановленої цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю станом на 2021 рік та на момент скоєння ДТП.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-23, 1167, 1187 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 3, 9, 22-31, 35, 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із смертю особи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, бул. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому смертю матері, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19 жовтня 2021 року за участю забезпеченого транспортного засобу «Volkswagen Crafter» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 72 000, 00 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211, 20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова