359/9133/24
1кп/359/638/2024
про призначення судового розгляду
03 грудня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №42024110000000149 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
1. У підготовчому засіданні захисник ОСОБА_5 просив суд повернути обвинувальний акт прокурору, тому що останній складений з порушенням вимог, встановлених ст. 291 КПК України. В обґрунтування свого клопотання захисник послався на те, що обвинувальний акт не містить індивідуалізованого формулювання обвинувачення відповідно до положень закону. Зазначив, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті не описано обґрунтування перебування посади старшого інженера Бориспільської дільниці Броварського УЕГГ Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідно до примітки 1 ч. 2 ст. до ст. 368 КК України як особи, яка займає відповідальне становище. Обвинувачений клопотання про повернення обвинувального акту прокурору підтримав.
Водночас, прокурор заперечив щодо повернення обвинувального акту, пославшись на необґрунтованість та безпідставність клопотання сторони захисту. Просив суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Розглянувши питання повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов такого висновку.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Зазначене рішення повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, тобто містити наведені у вказаній нормі відомості. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України і повернення обвинувального акту може мати місце, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам вказаної статті.
Судом встановлено, що вищевказаний обвинувальний акт містить найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (не завдана); розмір витрат на залучення експерта (відсутні); розмір пропонованої винагороди викривачу (винагорода викривачу не пропонувалась); дату та місце його складення та затвердження.
Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, є предметом судового розгляду. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті викладених фактичних обставин формулюванню обвинувачення та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки дані питання підлягають доказуванню на стадії судового розгляду справи та надання оцінки зібраним доказам по справі. Перекваліфікації дій на стадії підготовчого провадження є недопустимою і суперечить положенням глави 27 КПК України.
Згідно вимог закону, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор.
На підготовчому засіданні суд першої інстанції не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), оскільки законодавець не наділяє суд на цьому етапі повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення. Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає формальне з'ясування наявності в такому рішенні прокурора відповідних обов'язкових реквізитів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, зокрема, в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
2. Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. В порядку статті 315 КПК України судом проведено підготовку до судового розгляду.
3. Від захисника ОСОБА_5 також надійшло клопотання про скасування арешту майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3220884000:04:001:0030, площею 1,7616 га, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Іванківська (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 729269932208), яка належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а також квартира, загальною площею 76,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 26207760), яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, шляхом заборони його відчуження розпорядження та користування. Арешт на вищевказане майно було накладено ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2024 року. В обґрунтування зазначеного клопотання захисник послався на те, що вищевказана квартира була куплена, земельна ділянка була успадкована за багато років до початку кримінального провадження, зважаючи на принципи індивідуалізації кримінального покарання не підпадає під критерії майна отриманого злочинним шляхом або за рахунок коштів отриманих злочинним шляхом. Зазначив, що квартира є єдиним житлом обвинуваченого, тому не підлягає конфіскації. При цьому, в кримінальному провадженні відсутній потерпілий, цивільний позов, а також не завдано шкоди.
Обвинувачений та захисник підтримали клопотання про скасування арешту майна. В свою чергу, прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення вищевказаного клопотання.
Розглянувши клопотання про скасування арешту майна, суд дійшов до такого висновку.
Встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2024 року накладено арешт на майно ОСОБА_4 , яке належить йому на праві спільної часткової власності, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3220884000:04:001:0030, площею 1,7616 га, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Іванківська (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 729269932208); якеналежить йому на праві приватної власності: квартира, загальною площею 76,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 26207760), шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування. Суд звертає увагу, що задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, суд виходив з того, що існують реальні ризики відчуження вказаного майна, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КК України, а також підпадає під конфіскацію майна як вид покарання.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При цьому, згідно пункту 3 частини 2, частини 5 статті 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Із досліджених судом процесуальних документів вбачається, що до майна, щодо якого заявлено вимоги про скасування арешту, вжито захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна обвинуваченого, під час застосування якого слідчим суддею перевірялись і встановлено наявність ризиків (можливості його відчуження), передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а також того, що це майно підлягає конфіскації у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція цієї статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Оскільки, на даний час не встановлено, що в подальшому застосуванні вжитого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна обвинуваченого відпала потреба, а також того, що арешт накладено необґрунтовано, то в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування арешту на майно обвинуваченого необхідно відмовити на підставі ч. 1 ч. 4 ст. 174 КПК України.
4. Крім того, захисник також заявив клопотання про зміну застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання. Вказане клопотання захисник мотивує тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, паспорт для виїзду за кордон здано на зберігання в ДМС, крім того, обвинувачений впродовж всього досудового розслідування демонстрував належну процесуальну поведінку, покладенні на нього обов'язки не порушував, позитивно характеризується. Крім того, захисник зазначив, що наявні при обранні запобіжного заходу ризику суттєво зменшились або перестали існувати взагалі, відтак, на його думку, наявні підстави для зміни застосованого відносно нього запобіжного заходу на менш суровий.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та також просив суд змінити застосований відносно нього запобіжний захід у виді застави на особисте зобов'язання.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки на даний час не перестали існувати ризики позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.
Розглянувши клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу виді застави на особисте зобов'язання, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2024 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 15.07.2024 р., включно, із визначенням застави у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, тобто 242 240 гривень, з покладенням на нього обов'язків у відповідності до ст. 194 КПК України. Дана застава була внесена 20.05.2024 року заставодавцем ОСОБА_6 згідно квитанції № 45213351 від 20.05.2024 року.
Відповідно до ч 3. ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Разом з тим, за статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За ч. 4 цієї статті Кодексу, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В той же час, захисником ні матеріалами клопотання, ні в судовому засіданні не доведено, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 242 240 грн. на даний час застосовано не обґрунтовано, або становить надмірний тягар, відтак на переконання суду вказаний запобіжний захід відповідає тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та встановленим слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу ризикам, які на даний час не перестали існувати.
Таким чином, судом не встановлено підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зміни застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.
5. Також, від захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про зобов'язання слідчого повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно 17.05.2024 року під час проведення обшуку, а саме: 25 купюри номіналом 1000 гривень, 73 купюри номіналом 500 гривень, 4 купюри номіналом 200 гривень, З купюри номіналом 100 доларів США, одна купюра номіналом 2 долара США, одна купюра номіналом 20 Євро; мобільний телефон «Iphone 15 Pro Мах», з сім-картою мобільного оператору «Київстар»; банківські картки; копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2020; копія договору купівлі-продажу земельної ділянки 05.09.2022. В обґрунтування зазначеного клопотання послався на те, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.05.2024 року у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно було відмовлено. Однак, слідчим в порушення вимог ст. 169 КПК вищевказане майно ОСОБА_4 не повернуто.
Обвинувачений та захисник підтримали вищевказане клопотання та просили суд його задовольнити в повному обсязі. В свою чергу, прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення вищевказаного клопотання. Зазначив, що вказане захисником майно не є тимчасово вилученим, оскільки дозвіл на його відшукання і вилучення був прямо наданий ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.
Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 17 травня 2024 року було проведено невідкладний обшук в службовому кабінеті старшого інженера служби експлуатації систем газопостачання управління експлуатації АТ «Київоблгаз» ОСОБА_4 за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100А, в ході якого виявлено та вилучено речі і документи.
Ухвалою слідчого судді від 20 травня 2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення речей та предметів, а саме: предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме: 9 купюр номіналом 500 гривень, і номером та серією ЗГ1649464, 217 купюр номіналом по 500 гривень, із номером та серією ГК7784501, одна купюра номіналом по 500 гривень, із номером та серією Є36156817, одна купюра номіналом 500 гривень із номером та серією А32291110, одна купюра номіналом 50 гривень із номером та серією ВИ5334651, одна купюра номіналом 500 гривень із номером та серією ЄИ5395306, одна купюра номіналом 1000 гривень, із номером та серією БР9161310, одна купюра номіналом 1000 гривень, із номером та серією АЖ918888, одна купюра номіналом 1000 гривень, із номером та серією БМ3203287, 132 купюри номіналом 1000 гривень, із номером та серією АВ4792394;грошові кошти, а саме: 25 купюри номіналом 1000 гривень, 73 купюри номіналом 500 гривень, 4 купюри номіналом 200 гривень, 3 купюри номіналом 100 долар США, одна купюра номіналом 2 долара США, одна купюра номіналом 20 Євро; мобільний телефон «Ірhone 15 Рго Мах», іmei: НОМЕР_1 ? imei2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператору «Київстар» з абонентським номером - НОМЕР_3 ; банківські картки з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ;копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2020;копія договору купівлі-продажу земельної ділянки 05.09.2022;опографічна зйомка земельної ділянки за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дарвіна, 32-Б, кадастровий номер 3210500000:05:001:0459;копія Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей;копія довіреності 30.11.2023.
Постановою слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області про визнання речовим доказом від 17.05.2024 вищевказані речі та документи визнано речовим доказом.
При цьому, відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Згідно ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Згідно з ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Разом з тим, аналізу ст. 236 КПК України вбачається, що у разі, якщо вилучене під час обшуку майно було включено до переліку майна, для відшукання якого було надано дозвіл на проведення обшуку, то відповідні речі і документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, що в свою чергу не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України.
Водночас, для подальшого утримання стороною обвинувачення вилученого під час обшуку майна без накладення на нього арешту, крім прямого зазначення в ухвалі слідчого судді, обов'язковим є встановлення його безпосереднього або опосередкованого відношення до вчиненого кримінального правопорушення та значення для кримінального провадження. Для встановлення такого зв'язку ч. 2 ст. 100 КПК України передбачає, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Так само і ч. 1 ст. 237 КПК України встановлює, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд речей та документів.
Таким чином, правомірність утримання стороною обвинувачення речей без накладення на них арешту обумовлюється не тільки наявністю судового контролю при наданні дозволу на проведення обшуку з метою їх відшукання, але й необхідністю дотримання встановлених законом правил отримання та фіксації доказової інформації із таких речей, наприклад, шляхом їх огляду та/або подальшого визнання речовими доказами.
Як вбачається зі змісту клопотання захисника, його доводи зводяться як раз до того, що вилучені в ході проведення обшуку речі не мають будь-якого відношення до обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення і не мають жодного значення для кримінального провадження.
Разом з тим, враховуючи положення останнього абзацу ч. 4 ст. 291 КПК України, який забороняє надавати суду до початку судового розгляду інші документи ніж обвинувальний акт та додатки до нього, суд не має можливості на підготовчому судовому засіданні перевірити доводи сторони захисту про те, що вилучені в ході проведення обшуку речі не мають будь-якого значення для цього кримінального провадження, оскільки здійснення такої оцінки виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів. Таким чином, клопотання захисника ОСОБА_5 про зобов'язання слідчого повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно 17.05.2024 року під час проведення обшуку, задоволенню не підлягає.
6. Крім того, захисником обвинуваченого було подано заперечення проти ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва (справа №759/10223/24) від 20.05.2024 року про надання дозволу на обшук в службовому кабінеті, які слід прийняти до розгляду.
7. Окрім цього, в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив суд долучити до матеріалів кримінального провадження документи, які характеризують обвинуваченого: копії подяк та грамот, копію посвідчення НОМЕР_12, копію диплому, копію свідоцтва № НОМЕР_13, копію посвідчення № НОМЕР_11 , копію свідоцтва про народження доньки, копію свідоцтва про одруження, копію військового квитка, копію карточки, копію витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, копії наказів, копію трудової книжки.
Керуючись ст. 315, ст. 316, ст. 167, 174, ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №42024110000000149 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Судовий розгляд буде проведено у відкритому судовому засіданні одноособово суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 у приміщенні суду за адресою м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 8. Викликати в судове засідання учасників судового провадження.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування арешту майна, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Свтяошинського районного суду м.Києва від 12.06.2024 №759/11876/24 - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов'язання - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зобов'язання слідчого повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно 17.05.2024 року під час обшуку - відмовити.
Прийняти до розгляду заперечення захисника проти ухвали від 20.05.2024 року про надання дозволу на обшук в службовому кабінеті.
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_5 про доручення до матеріалів провадження характеризуючи даних відносно ОСОБА_4 .
Копію ухвали про призначення судового розгляду видати учасникам судового провадження.
Повний текст ухвали оголошено 05.12.2024 об 08.30 год.
Суддя ОСОБА_1