Справа № 485/1418/24
Провадження № 2/485/387/24
09 грудня 2024 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
за участю представника позивача Яковлевої І.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бусахіна О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Ізяславський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про повернення безпідставно набутих грошових коштів,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Яковлеву І.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (зміна прізвища з ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ) про повернення безпідставно набутих аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно виконавчого листа №485/1409/16-ц, виданого Снігурівським районним судом Миколаївської області, з нього на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2016 року і до повноліття дитини.
В період з липня 2022 року по червень 2023 року син проживав разом із його батьками та знаходився на його утриманні та утриманні його батьків. Відповідач у цей період ухилилася від утримання дитини.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з липня 2022 року по червень 2023 року позивачем було сплачено аліменти на загальну суму 151 349,76 грн., які відповідачка безпідставно отримала та розпорядилася не за цільовим призначенням.
Посилаючись на ст. 179, 181 СК України, ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 151 349,76 грн. та вирішити питання про судові витрати.
У відзиві на позов від 18 вересня 2024 року відповідачка у задоволенні позову просила відмовити через необгрунтованість. Мотивом такого зазначила, що після розірвання шлюбу з позивачем, останній ухилявся від утримання їх спільного сина, який залишився проживати з нею у с.Новопетрівка Баштанського району Миколаївської області. У зв'язку з цим аліменти були присуджені за рішенням суду. З січня 2021 року до грудня 2023 року позивач аліменти не сплачував, тому звернулася до виконавчої служби про примусове стягнення. У зв'язку із повномаштабним вторгненням рф в Україну та окупацію с.Новопетрівка, вони з сином вимушено виїхали на підконтрольну територію України до матері відповідачки, а саме у с. Дібровка Шепетівського району Хмельницької області. За необхідності продовження сином навчання, за погодженням з батьками позивача, які проживали у сусідньому селі Мислятин, він продовжив навчання у 9 класі та у цей період проживав у них. Вона часто приїздила до сина у цей період, а він до неї на вихідні, забезпечувала його всім необхідним, давала необхідні кошти, несла інші витрати пов'язані з навчанням. Одразу після закінчення сином 9 класу забрала сина додому у с.Новопетрівка, де вони і проживають по сьогоднішній день. Недобросовісності в отриманні аліментів та розпорядження ними з її боку не було, а тому такі не є безпідставно набутими та не підлягають поверненню (а.с.47-48).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, з викладених у позові підстав просила про їх задоволення.
Представник відповідачки у задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у вирішенні справи поклався на розсуд суду.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними витягу з Державного ресєтру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України (а.с.11).
Сторони не заперечують, що після розірвання шлюбу у 2013 році син залишився проживати разом із матір'ю.
За даними довідки старости Новопетрівського старостинського округу Широківської сільської ради Касапа В.В. № 255 від 17 вересня 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з 2016 року по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться на її утриманні (а.с.51).
Згідно з довідкою №72 від 17 вересня 2024 року ОСОБА_4 дійсно навчався в Новопетрівській гімназії Широківської сільської ради Баштанського району Миколаївської області з 15.08.2016 року по 01.09.2022 року (а.с.50).
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2016 року у справі №485/1409/16-ц з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця с.Мислятин Ізяславського району Хмельницької області, стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , починаючи з 03 листопада 2016 року і до повноліття дитини.
За повідомленням начальника Ізяславського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області від 24.08.2024 року №53481, на виконанні у відділі в період з 13.02.2017 року перебуває виконавче провадження за АСВП НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №2/485/580/16 виданого Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_7 , починаючи з 03.11.2016 року і до повноліття дитини. В ході виконавчого провадження на 01.10.2022 року накопичилась заборгованість по аліментах у розмірі 124 316,25 грн. За наявності заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.12.2018 по 01.10.2022 року, яка перевищувала суму відповідних платежів за два роки 124 316,25 грн., керуючись ч.2 п.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника наладено штраф за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 30% від суми боргу - 37 294,88 грн. 27.10.2022 року керуючись ст.68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження" до військової частини НОМЕР_2 направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 50% (з урахуванням поточних щомісячних аліментів в розмірі 25% доходу боржника) від усіх видів доходу. 20.02.2023 року до Філії - Миколаївське обласне управління АТ "Ощадбанк" направлено платіжну інструкцію про стягнення з рахунку боржника заборгованості в сумі 91003,00 грн.- кошти надійшли на рахунок 04.05.2023 року та були розподілені: 39838,07 грн. - залишок боргу по аліментах; 37294,88 - штраф за несвоєчасно сплачені аліменти на користь стягувачки, 205,00 - витрати виконавчого провадження, 13283,03 грн. - виконавчий збір. Станом на 04.05.2023 року заборгованість по аліментах та штраф за несвоєчасну сплату аліментів було сплачено. Заходи примусового виконання виконавчого листа №2/485/580/16 виданого 13.12.2016 року Снігурівським районним судом Миколаївської області було припинено (а.с.54-55).
Відповідно до довідки №223 від 29 листопада 2023 року старости Мислятинського старостинського округу Ізяславської міської ради Шепетіського району Хмельницької області І.Гордієнко, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації, період проживання липень 2022 року по червень 2023 року. За даною адресою дитина проживала в батьків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батька ОСОБА_4 , який зареєстрований за даною адресою, але не проживає. За період проживання ОСОБА_8 навчався в Мислятинському ліцеї в 9 класі (а.с.25).
На підтвердження навчання ОСОБА_4 у 9 класі Мислятинського ліцею Ізяславської міської ради Хмельницької області з 01.09.2022 року по 16.06.2023 року, суду надано довідку №23 від 13.09.2023 року (а.с.23).
За даними характеристики ОСОБА_4 учня 9 класу Мислятинського ліцею, ОСОБА_9 зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень, батьки приділяють належну увагу вихованню сина (а.с.24).
Допитаний у суді свідком неповнолітній ОСОБА_4 у присутності представника ССД Широківської сільської ради Миколаївської області показав, що у зв'язку із окупацією села Новопетрівка виїхали з мамою до її матері. На пропозицію бубусі по лінії батька у зв'язку із тим, що у селі, де вони з мамою проживали, не було школи, та за згоди мами пішов в 9 клас до Мислятинського ліцею та у період навчання проживав у бабусі. Кожні вихідні зустрічався із мамою, отримував від неї кошти на особисті потреби, одяг, шкільне приладдя. Бабуся та дідусь також купували йому одяг та необхідні для навчання приладдя, давали кошти на обід у школі. Після закінчення 9 класу повернувся з мамою до с.Новопетрівка. На даний час навчається у Червонодолинському ліцеї в 11 класі. Батько йому не телефонує, мало участі приймав у його житті, кошти на утримання не надавав.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Положеннями статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
Згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 8, 10 якого у ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину. У разі якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину), оцінюється рівень забезпечення базових потреб дитини, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.
За змістом пункту 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
Разом з тим, відсутність усіх фінансових документів на підтвердження щомісячних витрат не може бути єдиним і достатнім доказом, який доводить факт використання отримуваних коштів на особисті цілі, на користь інших осіб або на будь-які інші потреби, які не пов'язані з утриманням і вихованням дитини.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 553/2334/16-ц (провадження № 61-11343св18).
Доказів на підтвердження використання відповідачкою отриманих аліментів на утримання сина як засіб для свого існування, позивачем не надано, що є його процесуальним обов'язком.
За таких обставин, позивач не довів належними та достатніми доказами факт використання відповідачкою аліментів не за цільовим призначенням.
Відповідно до акту про проживання від 29 листопада 2023 року посвідченого підписами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вони підтверджують, що ОСОБА_13 з липня 2022 року по червень 2023 року проживав у свого батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Матір дитини ОСОБА_1 проживала у іншому місці, залишила дитину на батьків ОСОБА_2 , допомоги дитині ніякої не надавала. Допомогу своїм батькам на утримання сина надавав ОСОБА_14 (а.с.22).
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що є дружиною позивача. Зі слів матері чоловіка їй відомо, що ОСОБА_9 через окупацію змінив місце проживання, проживав у них та відвідував місцеву школу, вони займалися його утриманням, мати участі у житті дитини протягом цього періоду часу не приймала.
Суд критично ставиться до зазначеного акту від 29 листопада 2023 року, оскільки вказаний акт складений позивачем зі слів осіб, які в судовому засіданні як свідки не допитувались, тому є неналежним доказом. Показання свідка ОСОБА_15 суд не приймає за достовірні, оскільки такі отримані з чужих слів та спростовуються показаннями неповнолітнього ОСОБА_4 .
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Наведене відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 686/23793/17.
Позивач просить стягнути з відповідачки безпідставно стягнені аліменти за пероід з липня 2022 року по червень 2023 року у сумі 151 349,76 грн. на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були стягнути з нього на підставі виконавчого листа №485/1409/16-ц, виданого 01 грудня 2016 року Снігурівським районним судом Миколаївської області в ході здійснення виконавчого провадження на виконання рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2016 року.
Вказане судове рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 грудгя 2016 року є чинним та не скасоване.
Наведене свідчить про відсутність в діях відповідачки недобросовісності щодо отримання сплачених позивачем коштів за вказаний період.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів на користь позивача.
Факт проживання сина разом з батьком з липня 2022 року по червень 2023 року правового значення для даної справи не має.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між стронами суд враховує наступне.
За правилами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у позові - на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2024 року, укладеного з адвокатом Бусахіним О.С., акт виконаних робіт від 07 листопада 2024 року, а саме надання консультації 500,00 грн., участь у судових засіданнях 9500 грн., які оплачено відповідачем.
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи з надання консультації та участі в одному судовому засіданні, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Судовий збір суд залишає за позивачем, оскільки у позові відмовлено.
Керуючись ст.12,13,76-83,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , 3000 грн. (три тисячі грн. 00 к) в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.
Суддя І.А.Квєтка
Дата складення повного судового рішення 10.12.2024.