09 грудня 2024 року № 320/3458/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси
в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області,
Одеської обласної військової адміністрації
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ «Укрзалізниця») , в якому просить суд:
1. Визнати бездіяльність Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 щодо утримання у неналежному технічному стані, непридатному для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту № 56831, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 22-га Сортувальна, буд. № 4, протиправною.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 привести у належний технічний стан, придатний для використання за цільовим призначенням, захисну споруду цивільного захисту № 56831, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сорутвальна, буд. № 4.
В обґрунтування позову позивач вказує про те, що в межах Суворовського району міста Одеса знаходиться споруда цивільного захисту № 56831, яка в умовах військової агресії рф проти України через недодержання та порушення власником (балансоутримувачем) вимог законодавства щодо використання та забезпечення функціонування такої захисної споруди, є не готовою до використання за призначенням, у зв'язку з чим споруда не може забезпечити захист цивільного населення, та у разі її використання за призначенням, може створювати загрозу для життя та здоров'я людей.
Вказуючи на норми ч. 2, ч. 7, ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, положення п. 9, п. 10 Розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою КМУ №138 від 10.03.2017 утримання фонду захисних споруд у готовності щодо використання за призначенням здійснюється балансоутримувачем, а також згідно п. 1 ч.1 ст. 20, ч. 2 ст. 51, ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України суб'єкт господарювання має обов'язок із забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах господарювання, забезпечувати належний стан об'єкта цивільного захисту. Балансоутримувачем даної споруди є виробничий підрозділ «Локомотивне депо Одеса - Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Враховуючи положення Наказу МВС №579 від 09.07.2018 зазначає, що балансоутримувачем було проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання захисної споруди, за результатами якої складено Акт від 23.05.2022 та висновок якого сховище оцінено як «Не готове» до використання за призначенням. Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси 27.06.2023 на адресу ГУ ДСНС в Одеській області та Одеської обласної державної адміністрації були скеровані запити з вимогою надати інформацію, а також відомості про вжиті додаткові заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень утримання та використання захисних споруд цивільного захисту. Відповідно до листа ГУ ДСНС України в Одеській області № 60 01.3-4967/60 09/1 від 13.07.2023 та листа Одеської обласної військової адміністрації № 6299/2/01-46/7488/2-23 від 25.07.2023 будь-які дієві заходи щодо усунення порушень вимог чинного законодавства в частині необхідності приведення приміщень сховищ у належний технічний стан, який би дозволяв використовувати укриття за призначенням, не було вжито, хоча порушення вимог Закону тривають роками.
Відтак, відповідачем допускаються порушення та не дотримання вимог законодавства, не вживаються заходи, спрямовані на приведення захисної споруди цивільного захисту у стан, придатний до використання за цільовим призначенням для укриття людей.
Ухвалою суду від 01.02.2024 відкрито провадження у справі, справу визначено до розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем АТ «Укрзалізниця» подано до суду відзив, в якому вважає, що позов не підлягає задоволенню вказуючи на відсутність повноважень у прокурора на звернення до суду із даним позовом, застосовуючи відповідно положення ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Закону України «Про прокуратуру» та правові висновки Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та інш.
Відповідач зазначає, що ГУ ДСНС в Одеській області, відповідно до ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, Наказу МВС №579, Положення про ДСНС №1052, враховуючи також Закон України від 21.04.2021 №2228-ІХ, має право на звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування.
АТ «Укрзалізниця» також застосовуючи, серед інших вказаних, правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справі №927/246/18 погоджується із тим, що прокуратура 27.06.2023 зверталась до Одеської обласної військової адміністрації із листом №53-5401, в якому зокрема просила повідомити чи вживались адміністрацією заходи щодо усунення виявлених порушень по захисній споруді цивільного захисту №56831, у тому числі у судовому порядку, разом з тим, адміністрація листом від 25.07.2023 повідомила що заходи перевірки, у тому числі у судовому порядку до балансоутримувача не вживались, проте, адміністрація жодного твердження про те, що не планує вживати таких заходів реагування у судовому порядку у вказаному листі не зазначила. Відповідач наполягає, що оскільки відсутні підстави вважати, що компетентний орган до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави допускає тривалу пасивну поведінку, та в установлений законом строк самостійно не звернеться до суду з аналогічним позовом, тому у даному випадку звернення прокурора є передчасним та необґрунтованим.
Просить суд відмовити в позові, оскільки прокурор не належним чином здійснює свої повноваження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
В межах Суворовського району м. Одеси, знаходиться захисна споруда цивільного захисту № 56831, розташована за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, буд. 4.
Споруда цивільного захисту, розташована за вищевказаною адресою, загальною площею 60 кв. м, клас сховища (група укриття) 3, місткість 100 осіб.
Балансоутримувачем вказаної захисної споруди цивільного захисту відповідно до облікової картки та паспорту сховища - є виробничий підрозділ «Локомотивне депо Одеса залізниця» АТ «Укрзалізниця».
23.05.2022 балансоутримувачем було проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання захисної споруди та за результатами проведеної оцінки було складено Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 23.05.2022 (далі - Акт оцінки).
Відповідно до Акту оцінки:
- Технічний стан захисної споруди аварійний;
- Санітарний стан захисної споруди незадовільний;
- Приміщення сирі, з ознаками підтоплення;
- Повітрозабірні оголовки, металеві віконниці, вихлопні канали не справні;
- Повітроводи не справні;
- Вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції не справні;
- Електроручні вентилятори не справні;
- Протипилові фільтри відсутні;
- Наявно 40% від нормативу робочого інструмента формування з обслуговування захисної споруди.
Загальний висновок про стан захисної споруди відповідно до Акту оцінки від 23.05.2022 сховище оцінюється як «НЕ ГОТОВЕ» до використання за призначенням.
Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси 27.06.2023 за №53-5412вих-23 та за №53-5403вих-23 на адресу ГУ ДСНС в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації скеровано запити з вимогою надати інформацію, а також відомості про вжиті додаткові заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень утримання та використання захисних споруд цивільного захисту, у тому числі у судовому порядку.
Відповідно до листа ГУ ДСНС України в Одеській області № 60 01.3-4967/60 09/1 від 13.07.2023 та листа Одеської обласної військової адміністрації № 6299/2/01-46/7488/2-23 від 25.07.2023 будь-які дієві заходи щодо усунення порушень вимог чинного законодавства в частині необхідності приведення приміщень сховищ у належний технічний стан, який б дозволяв використовувати укриття за призначенням, не було вжито, у тому числі у судовому порядку, зокрема, ДСНС вказуючи на положення постанови КМУ №303 від 13.03.2022 зазначає про відсутність повноважень на законодавчому рівні звернутись до адміністративного суду із позовом про зобов'язання вчинити дії.
Вказуючи на те, що ДСНС не вчинено усіх заходів для забезпечення відповідності спірної спору вимогам чинного законодавства як споруди цивільного захисту, та вважаючи наявну триваючу бездіяльність відповідача щодо неналежного утримання захисної споруди №56831 протиправною, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, за частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред'явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації, у зв'язку із не вжиттям ними, як спеціально уповноваженими органами у сфері контролю за станом утримання та використання об'єктів цивільного захисту, заходів, спрямованих на зобов'язання відповідача з приведення захисної споруди (укриття) у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення.
Відповідно до ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та п. 12 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.
Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту формує та реалізує заходи державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку.
Згідно зі ст. 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до пп. 6 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (у відповідній редакції), ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням.
Отже, органи ДСНС здійснюють контроль за готовністю захисних споруд до використання за призначенням.
Згідно з пп. 48 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно- монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.
Обов'язок виконувати законну вимогу органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства передбачений ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та п. 15 ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України.
Судом встановлено, що правомірність та підстави звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі органів ДСНС, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2022 у справі № 200/11413/21, а також останньою актуальною практикою судів апеляційної інстанції (постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 160/9754/22, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі № 320/9637/22, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 580/4668/22).
При цьому, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 580/4668/22 у аналогічних правовідносинах прийшов до висновку, що звернення прокурора до суду з позовною заявою про зобов'язання власника чи балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту до стану готовності є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави в умовах воєнного стану.
Слід зазначити, що через відсутність в законі чітко визначеного обов'язку органів ДСНС звертатися із позовами про приведення у готовність споруд цивільного захисту, слід враховувати позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, та підтриману Великою Палатою також у постановах від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 і від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 та застосовану Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.10.2019 у справі № 810/3165/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 13.12.2019 у справі № 810/3160/18.
Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що повноваження Державіаслужби на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами не передбачені КАС України або іншим законом, але чинним законодавством України також не врегульовано питання альтернативних дій Державіаслужби у випадку невиконання особою рішення про припинення будівництва. У такому випадку необхідно застосувати положення Закону України Про центральні органи виконавчої влади, у статті 28 якою закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність публічного інтересу такого спору (певна сукупність приватних інтересів), який означає важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, що відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Таким чином, Державіаслужба як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України наділена правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень, а також обраний спосіб захисту порушеного права/інтересу є вірним.
Суд враховує у справі заяву ГУ ДСНС в Одеській області від № 60 01.3-4967/60 09/1 від 13.07.2023, в якій остання вказує про відсутність права на законодавчому рівні на звернення до суду із таким позовом.
Зазначене вище відповідно узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, серед вказаних, викладених у постановах від 03.08.2023 у справі №260/4120/22 та від 05.09.2023 у справі №260/4044/22.
Щодо Одеської обласної військової адміністрації, суд зазначає, що Одеська обласна державна адміністрація - місцева державна адміністрація Одеської області, місцевий орган виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади. ОДА в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці - області, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною обласною радою.
Згідно із п. 10 Положення про єдину державну систему цивільного захисту, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11 постійно діючими органами управління цивільного захисту, до повноважень яких належать питання організації та здійснення заходів цивільного захисту, на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, підрозділи з питань цивільного захисту, які утворюються у їх складі, територіальні органи ДСНС.
Указом Президента України від 24.02.2022 «Про утворення військових адміністрацій» на базі існуючих зокрема обласних державних адміністрацій вирішено утворити відповідні обласні військові адміністрації.
Враховуючи положення про Одеську обласну державну адміністрацію та ст.16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).
Згідно із ст.6 Кодексу цивільного захисту України суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації.
Відповідно до пп. 6 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, ДСНС забезпечує разом з місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, та як зазначено вище згідно постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану.
Згідно з п. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеська обласна військова (державна) адміністрація, є уповноваженими органами у сфері контролю за станом утримання та використання об'єктів цивільного захисту.
Та, як встановлено судом, ГУ ДСНС в Одеській області та Одеською обласною військовою (державною) адміністрацією будь-які заходи спрямовані на зобов'язання відповідача з приведення захисної споруди (укриття) у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення не вживалися, в судовому порядку відповідно до суду не звертались.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вказане свідчить, що бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах зумовлена об'єктивними чинниками та є виключним випадком для звернення прокурора до суду з вказаним позовом, оскільки позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави.
(Відповідно, в силу діючої постанови КМУ від 13.03.2022 № 303, ДСНС не проводить відповідних перевірок, та не складає приписи, не виносить постанови в межах спірних правовідносин, враховуючи наявний мораторій на перевірки, на здійснення відповідного державного нагляду щодо дотримання балансоутримувачами та власниками вимог у сфері цивільного захисту), та як згадано вище не має повноважень на звернення до суду із відповідними вимогами.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову має на меті захист інтересів держави та як наслідок про наявність підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, а доводи відповідача у частині щодо відсутності у прокурора повноважень на подання даного позову у спірних правовідносинах, суд вважає необґрунтованими.
Суд зазначає, що лише після надходження відповідей на вказані запити до прокуратури, у позивача були встановлені реальні підстави для звернення з даним позовом до суду на захист інтересів держави в інтересах ГУ ДСНС в Одеській області, Одеської обласної державно адміністрації, який відповідно уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в порядку визначеному ч. 5 ст. 53 КАС України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням захисту такими.
Також, суд відмічає, що Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 зауважив - триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Спір у даній справі стосується бездіяльності відповідача, на балансі якого перебуває захисна споруда цивільного захисту та яка упродовж тривалого проміжку часу не готова до використання за призначенням, що призводить до загрози життю та здоров'я населення, так як на даний час на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по різним об'єктам, які знаходяться на її території, зокрема по м. Одесі. Проти висновку Акту оцінки від 23.05.2022 відповідач у справі заперечень суду не виклав, як не заперечував проти то що ним вчиняється пасивна бездіяльність щодо забезпечення та приведення до належного стану спірної захисної споруди.
Таким чином, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у сфері цивільного захисту населення порушено інтереси держави та територіальної громади, що і є підставою для звернення із даним позовом прокурором.
Обраний прокурором спосіб захисту права спрямований на захист інтересів держави, зокрема на захист країни в умовах збройної агресії, підвищення обороноздатності держави, а також на захист життя та здоров'я людей, на спонукання відповідача належно виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання, щодо утримання захисних споруд цивільного захисту у належному стані.
Суд враховує у справі правові позиції за позовами прокурора, які притримані Верховним Судом у справі № 826/12192/16 в постанові від 03.10.2018 та у справі № 820/5164/15 у постанові від 25.07.2019.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 820/4717/16 в постанові від 15.09.2019 (тотожні правовідносини) дійшла висновку про те, що спір такого характеру розглядається у порядку адміністративного судочинства, а також підтвердила право прокурора на звернення до суду з таким позовом в інтересах держави в особі територіального органу ДСНС.
Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача права на звернення з вказаним позовом, відповідач посилається серед іншого на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі № 160/9125/22, однак така справа не є типовою в розумінні пункту 21 частини 1 статті 4 КАС України, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги, оскільки в наведеній справі мова йде про невиконання припису ГУ ДСНС України у Львівській області, а в позові окружної прокуратури про зобов'язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення. Також слід зазначити, що даний позов подано в інтересах держави в особі ГУ ДСНС в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації.
Решта посилань відповідача на практику Верховного Суду суд не приймає, враховуючи вказані вище висновки суду.
По суті спору, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і на даний час.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
У пункті 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації (частина друга статті 6 Кодексу цивільного захисту України).
Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Аналогічну правову позицію підтримав Верховний Суд у справі №826/12192/16 (постанова від 03.10.2018) та у справі №820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).
Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138) визначено, що балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням. Балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Пунктом 9 Порядку № 138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Згідно пункту 10 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб'єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.
Згідно пункту 11 Порядку № 138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.
Відповідно до п. 1 Розділу І Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
За п. 7 Розділу І Вимог споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами. Заміна окремих вузлів та агрегатів обладнання захисних споруд не має погіршувати технічних характеристик інженерних систем та систем життєзабезпечення.
Споруди фонду захисних споруд мають захищатися від підтоплення і затоплення ґрунтовими, поверхневими, технологічними та стічними водами (п. 8 Розділу І Вимог).
Експлуатація та утримання електрообладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок (п. 9 Розділу І Вимог).
Системи водопостачання, каналізації і опалення споруд фонду захисних споруд мають утримуватися і експлуатуватися у справному стані та захищатися від корозії (п. 10 Розділу І Вимог).
Згідно пункту 1 Розділу ІІІ Вимог павільйони, навіси, відливи та інше обладнання, призначене для захисту входів і аварійних виходів від атмосферних опадів і поверхневих вод, мають утримуватися в належному технічному стані.
Для природного провітрювання замкненої споруди в тамбурах сховища в мирний час додатково до захисно-герметичних дверей дозволяється установлення дерев'яних дверей або дверей із сталевих ґрат.
Необхідно забезпечувати належний стан оголовків аварійних виходів і повітрозабірних каналів, очищати їх від снігу, сміття і сторонніх предметів, систематично перевіряти справність противибухових пристроїв, надійність їхнього кріплення і періодично змащувати металеві частини інгібованим мастилом.
Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимоги).
Згідно п. 3 Розділу ІІІ Вимог під час утримання та експлуатації сховища забезпечується його герметичність та дотримання в ньому температурно-вологісного режиму, який запобігає утворенню в захисній споруді конденсату (далі - нормальний температурно-вологісний режим).
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Вимог під час експлуатації повітроводів забезпечується герметичність їх з'єднань. У разі нещільного з'єднання повітроводів між собою і з фільтровентиляційним обладнанням відбувається витік повітря. Місця витоку повітря через нещільності у фланцевих, муфтових та інших з'єднаннях дозволяється визначати за відхиленням полум'я свічки під час роботи системи повітропостачання.
Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (п. 6 Розділу VIII Вимоги).
Відповідно підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимоги, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувач здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.
Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об'єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.
Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимоги).
Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимоги визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.
Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв'язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.
За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.
У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги).
Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб'єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, або власниками яких вони є, за рахунок власних коштів, що передбачено п. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та п. 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.
Як вбачається з інформації та Акту оцінки від 23.05.2022 балансоутримувачем захисної споруди ПРУ №56831 за адресою м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4, є виробничий підрозділ «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40075815).
Відповідно, невжиття визначених законодавством заходів з метою приведення з травня 2022 року ПРУ № 56831 відповідачем до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.
Суд також враховує, що відповідач не виклав своїх заперечень та доводів на спростування вказаних в Акті оцінки від 23.05.2022 щодо не готовності спірного об'єкту до використання згідно вимог законодавства як до об'єкту цивільного захисту, не зазначив те не надав суду доказів приведення спірного об'єкту до відповідності з травня 2022 року, та не надав документів про виключення вказаного об'єкту із фонду об'єктів цивільного захисту.
Даний адміністративний позов спрямований на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров'я у разі військової агресії.
Отже, враховуючи вказане вище, суд зазначає, що саме відповідач зобов'язаний привести спірну захисну споруду у придатний для використання за цільовим призначенням стан.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №820/4717/16, та у заданій вище правовій позиції Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі №826/12192/16 та у постанові від 25.07.2019 у справі №820/5164/15.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 щодо утримання у неналежному технічному стані, непридатному для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту № 56831, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 22-га Сортувальна, буд. № 4.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 привести у належний технічний стан, придатний для використання за цільовим призначенням, захисну споруду цивільного захисту № 56831, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сорутвальна, буд. № 4.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.