06 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/14080/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 31.05.2024 №03-23/61/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його з розрахунку 66% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 31.05.2024 №03-23/61/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024, з врахуванням раніше виплачених коштів.
Заявлені вимоги позивач аргументував тим, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1, Пенсійний фонд) та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. З метою здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці отримав довідку Житомирського апеляційного суду за №03-23/61/2024-вих. від 31.05.2024 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024 та звернувся до відповідача 1 із відповідною заявою. За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2) про відмову в проведенні перерахунку пенсії, мотивоване відсутністю законодавчо встановлених підстав.
Такі дії відповідачів позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04.09.2024 від представника відповідача 1 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Суддям у відставці, яким за їх зверненнями до 18.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Крім того, питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, а саме після 18.02.2020. Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Зауважує, що оскільки з 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого визначаються посадові оклади суддівської винагороди не змінювався і залишився на рівні 2 102 грн, то підстави для перерахунку пенсії згідно ст.142 Закону №1402 відсутні.
09.09.2024 від представника відповідача 2 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема викладену у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а, відповідно до якої правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-парові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Вважає прийняте рішення відповідача 2 правомірним та вмотивованим.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне вказати наступне.
ОСОБА_1 з 22.09.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці.
У зв'язку з істотною зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач отримав довідку Житомирського апеляційного суду №03-23/61/2024 від 31.05.2024 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
05.06.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. До поданої заяви, додав копію отриманої довідки та решту необхідних документів.
На звернення позивача про здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного у Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", за екстериторіальним принципом відповідачем 2 прийнято рішення від 12.06.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії №918260824792 від 12.06.2024. Таке рішення мотивоване відсутністю зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024.
Про прийняте рішення, листом відповідача 1 №0600-0207-8/75207 від 14.06.2024 повідомило позивачку.
З такими діями Пенсійного фонду позивач не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правове обґрунтування позовним вимогам, суд вказує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 3-4 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 2 розділу ІІ Порядку №3-1).
Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку №3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Відповідно до п. 2 розділу ІV Порядку №3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів
Згідно з п. 3 розділу ІV Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З урахуванням зазначеного, підстава відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною. Органи пенсійного фонду зобов'язані були здійснити перерахунок, на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 31.05.2024 №03-23/61/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.
Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 66% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 31.05.2024 №03-23/61/2024, суд зважає на наступне.
Вирішуючи можливість застосування позиції Верховного Суду до обставин даної адміністративної справи, слід врахувати, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що такі вимоги є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок не здійснювався, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (вул. площа Народна, 4, м.Ужгород, 88008, ЄДРПОУ: 20453063) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії №918260824792 від 12.06.2024 ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 31.05.2024 №03-23/61/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 31.05.2024 №03-23/61/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024, з врахуванням раніше виплачених коштів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 06 грудня 2024 р.
06.12.24