Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2024 року Справа№200/6706/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла 04 жовтня 2024 року, звернувся 25 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до норм абзаців 4- 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до норм абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018 - 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 - 2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018 - 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 - 2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до норм абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за періоди з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до норм абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2022 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2022, 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2022, 2024 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2022 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2022, 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2022, 2024 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_2 з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно, не в повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
04.10.2024 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії: відомостей про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (із зазначенням базового місяця) за період з 02.06.2018 по 28.09.2022 з урахуванням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток; довідки про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в період з 02.06.2018 по 28.09.2022; карток особового рахунку ОСОБА_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 02.06.2018 по 28.09.2022; витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_4 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення; витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_4 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії: відомостей про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (із зазначенням базового місяця) за період з 28.09.2022 по 28.08.2024 з урахуванням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток; довідки про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в період з 28.09.2022 по 28.08.2024; карток особового рахунку ОСОБА_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 28.09.2022 по 28.08.2024; витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення; витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
24.10.2024 на адресу суду від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшли витребувані ухвалою суду від 08.10.2024 документи.
11.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також надано витребувані ухвалою суду від 08.10.2024 документи.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_4 перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 відповідно до рішення Департаменту фінансів МОУ від 30.06.2015 № 248/2/3/490 з 01.07.2015 по 28.01.2023.
Згідно статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Зазначене підтверджено роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10 від 09.06.2016 № 252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 № 13700/3 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17. У той же час, відповідно до роз'яснень, Міністерства соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було.
За таких обставин, можна дійти до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період.
Щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2018-2022, 2024 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2022, 2024 роках сум індексації відповідач вказав, що вона виплачувалась позивачеві за період його проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 у повному обсязі, а відповідно і була включена під час нарахування та виплати за оспорювані видів виплат.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач у період з 02.06.2018 по 28.09.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 05.06.2018 № 147 та архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 17.10.2024 № 179/1/10453.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 05.01.2023 № 5, ОСОБА_1 призначеного наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 28.09.2022 № 254 на посаду начальника групи планування - заступника начальника штабу аеромобільного батальйону НОМЕР_5 окремої бригади, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.01.2023, з обіду 05.01.2023 виключено з котлового забезпечення при військовій частини НОМЕР_6 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 06.01.2023 № 6, ОСОБА_1 призначеного наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 28.09.2022 № 254 на посаду начальника групи планування - заступника начальника штабу групи планування 2 аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06.01.2023.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2024 № 254, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28.08.2024.
При проходженні військової служби позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація та грошове забезпечення, що підтверджується картками особового рахунку Військової частини НОМЕР_4 за період з 2018 року по 2022 рік та довідками Військової частини НОМЕР_2 за період з 2023 року по 2024 рік.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації та грошового забезпечення у період проходження військової служби не в повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що згідно з роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10 від 09.06.2016 № 252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 № 13700/3 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.
Суд не приймає до уваги зазначені аргументи з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.
Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.
Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
Щодо періоду за який позивач просить зобов'язати нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення (з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно) із застосування березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Так, Постановою № 704 в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Зокрема, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Отже, починаючи з березня 2018 року базовим місяцем для розрахунку індексації є, відповідно, березень 2018 року.
Приписами пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
З урахуванням зазначеної норми Порядку № 1078 та у зв'язку з набранням чинності Постановою № 704 індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1, а тому індексація грошового забезпечення не нараховується.
Також, згідно офіційних даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8 %, у травні 2018 року 100,0 %, у червні 2018 року 100,0 %, у липні 2018 року 99,3 %, у серпні 2018 року 100,0 %, у вересні 2018 року 101,9 %, у жовтні 2018 року 101,7 %.
Отже, лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 % (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3 % * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100). При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не мав передбачених Законом № 1282-XII підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по листопад 2018 року включно.
Як вбачається з архівних копій карток особового рахунку ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 з грудня 2018 року по жовтень 2022 року, що надані Галузевим державним архівом Міністерства оборони України 17.10.2024, позивачу за період з січня 2019 року по серпень 2019 року включно, з жовтня 2019 року по жовтень 2022 року включно Військовою частиною НОМЕР_4 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, а тому твердження ОСОБА_1 про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, у грудні 2018 року, вересні 2019 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Щодо періоду з листопада 2022 року по грудень 2022 року, то суд зазначає, що згідно архівної копії картки особового рахунку ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 № 1110, що надана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України 17.10.2024 відсутні відомості про нарахування та виплату грошового забезпечення.
Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з листопада 2022 року по грудень 2022 року як Військовою частиною НОМЕР_4 та і Військовою частиною НОМЕР_2 .
Оскільки, в матеріалах справи відсутні відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з листопада 2022 року по грудень 2022 року, а тому і відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди.
Щодо періоду за який позивач просить зобов'язати нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення (з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно) із застосування березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Також, згідно офіційних даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні 2024 року становив 100,4 %, у лютому 2024 року 100,3 %, у березні 2024 року 100,5 %, у квітні 2024 року 100,2 %, у травні 2024 року 100,6 %, у червні 2024 року 102,2 %.
Отже, лише у червні 2024 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 % (100,4 % * 100,3 % * 100,5 % * 100,2 % * 100,6 % * 102,2 % * 100). При цьому, індекс інфляції за червні 2024 року опубліковано у липні 2024 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в серпні 2024 року.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не мав передбачених Законом № 1282-XII підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 включно, а тому твердження ОСОБА_1 про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди є необгрунтованим.
Крім того, як вбачається з довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , що надана Військовою частиною НОМЕР_2 , позивачу в серпні 2024 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, а тому твердження ОСОБА_1 про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за серпень 2024 року не знайшло свого підтвердження.
Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, то суд зазначає, що Військовою частино підтверджено те, що Військова частина НОМЕР_4 перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до рішення Департаменту фінансів МОУ від 30.06.2015 № 248/2/3/490 з 01.07.2015 по 28.01.2023, а тому із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2018 року та вересні 2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року та вересень 2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно, відповідно до норм абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає наступне.
Щодо фіксованої суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили.
Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17).
З наведеного суд робить висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Такі висновки судом у цій справі зроблено з огляду на останню актуальну правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі № 380/7782/21 і від 18.05.2023 у справі № 400/7421/21.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 19.05.2022 в справі № 400/103/21, від 31.05.2022 в справах № 380/7071/21, № 400/4491/20, від 09.06.2022 в справі № 600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 21.03.2023 в справі № 620/7687/21, від 22.03.2023 в справі № 380/1730/22, від 06.04.2023 в справах № 380/166/21, № 380/12370/21, № 380/19089/21, № 420/18162/21, від 19.04.2023 в справі № 380/10594/21, від 20.04.2023 в справі № 320/8554/21, від 27.04.2023 в справах № 380/6869/21, № 420/15397/21, від 03.05.2023 в справах № 400/5597/20, № 160/10790/22, від 04.05.2023 в справі № 640/29759/21 та від 10.05.2023 в справі № 260/5461/21.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:
"…104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) ".
Водночас, як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи вбачається, що на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року, позивач не проходив військову службу ні у Військовій частині НОМЕР_4 ні у Військовій частині НОМЕР_2 та не отримував доходу, тобто, в березні 2018 року підвищення доходу позивача не було в порівнянні з попереднім періодом.
Як вже встановлено судом та підтверджено сторонами по справі, ОСОБА_1 почав проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 з 02.06.2018, що підтверджується наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 05.06.2018 № 147 та архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 17.10.2024 № 179/1/10453.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.10.2024 по справі № 200/6726/23.
В свою чергу, підвищення посадових окладів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення по відношенню до розміру грошового забезпечення у попередньому місяці, оскільки по-перше, позивач станом на березень 2018 року не проходив військову службу, по-друге, на момент початку військової служби позивача означена постанова вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, підвищення посадового окладу підчас проходження служби в наслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось.
Поряд з цим, слід врахувати, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу з набранням чинності якою пов'язано початок обчислення величини приросту індексу споживчих цін (січень 2008 року) для обчислення індексації-різниці у березні 2018 року, була чинною у період з 01.01.2008 по 01.03.2018, що виключає можливість будь-якого її застосування до спірних правовідносин з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно.
Отже, застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню тільки приписи п. 10-2 Порядку № 1078, згідно яких для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 25.04.2024 по справі № 200/6667/23.
З огляду на викладене, вимога щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 02.06.2018 по 28.09.2022 включно, з 28.09.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно, відповідно до норм абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 не підлягає задоволенню.
Щодо похідних позовних вимог зобов'язального характеру, що стосуються компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-XII.
Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21.
Щодо вимог позивача здійснити перерахунок підйомної допомоги в 2018 та 2022 роках, грошової допомоги на оздоровлення з 2018 року по 2022 рік та 2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2018 року по 2022 рік та 2024 рік, врахувавши в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких допомог, індексацію грошового забезпечення, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Абзацами 1 та 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який набув чинності 20.07.2018 (далі - Порядок № 260).
До набуття чинності Порядком № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачувалось відповідно до вимог Інструкції № 260.
Відповідно до пункту 30.3 Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачає пункт 33.3 Інструкції № 260, розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За правилами, визначеними у пункті 7 розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд констатує, що право позивача на грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки було реалізоване шляхом виплати відповідних сум.
Суд зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що при виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань були враховані суми індексації грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути включена у склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке враховується при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі № 620/561/20, від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.
Разом з тим позовні вимоги в частині перерахунку підйомної допомоги в 2018 та 2022 роках, грошової допомоги на оздоровлення з 2018 року по 2019 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2018 року по 2019 рік, 2022 рік та 2024 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки згідно довідок про грошове забезпечення позивача, що містяться в матеріалах справи така допомога за вказані періоди не нараховувалася та не виплачувалася.
При цьому суд не досліджує питання виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, оскільки позивачем не заявлені вимоги за вказаний період.
Як вже зазначалося судом, Військова частина НОМЕР_4 перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до рішення Департаменту фінансів МОУ від 30.06.2015 № 248/2/3/490 з 01.07.2015 по 28.01.2023, а тому із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомог, індексації грошового забезпечення та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, належної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2018 року та вересні 2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року та вересень 2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомог, індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, належної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич