Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2024 року Справа №200/8095/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 вересня 2016 року.
Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 25 листопада 2024 року залишив його без руху, надавши позивачу строк в 10 днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, а саме шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску; документа, який би підтверджував надання правової допомоги позивачу, а саме договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Чумак Романом Васильовичем; документа про сплату судового збору на суму 968,96 грн., або обґрунтованого клопотання про зменшення розміру належних до оплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк, з наданням відповідних доказів на його підтвердження.
04 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Так, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом, яке обґрунтовував нормами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Разом з тим, викладені в клопотанні обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Дана справа стосується надання пенсійних виплат.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інше для даної категорії справ не встановлено.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22, де Суд зазначив наступне: «…причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.».
Встановлення строків звернення до суду з позовом законодавством передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (про припинення нарахування та виплати пенсії) позивач повинен був дізнатися ще у жовтні 2016 року, коли йому не було виплачено пенсію за вересень 2016 року, а до суду з позовом звернувся 27 вересня 2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати йому пенсії в строк, який становить понад 8 років.
Доказів того, що позивач не міг дізнатися про існування свого порушеного права раніше, до клопотання не додані, і в клопотанні не зазначені.
Посилання позивача на інше є неприйнятним з наступних підстав.
Пенсія є щомісячним платежем, і її отримання відбувається щомісячно. Тому про порушення своїх пенсійних прав припиненням нарахування та виплати пенсії, з чим позивач пов'язувала свої позовні вимоги, позивач мала дізнатися, не отримавши таку пенсійну виплату за відповідний місяць. І саме з такої дати обчислюється строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 17 липня 2018 року в справі №522/7721/17, від 08 серпня 2019 року в справі №813/5002/17, від 08 серпня 2019 року в справі №127/13736/16-а, від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Верховним Судом в постанові від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19 розглядалося питання застосування строку звернення до суду з позовом у соціальних та пенсійних спорах, і Суд відступив від своєї попередньої правової позиції та звернув увагу на те, що: «пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.».
Норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не пов'язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду із обізнаністю особи про підстави прийняття суб'єктом владних повноважень певних рішень чи про їх обґрунтування (мотивацію), як помилково вважає позивач, а тому такі посилання не можуть бути самостійними підставами для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду з позовом та інституту поновлення строку звернення до суду з позовом неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 30 жовтня 2018 року в справі №826/6667/16, від 04 лютого 2019 року в справі №826/6158/17, від 07 березня 2018 року в справі № 826/281/16, від 15 лютого 2019 року в справі № 826/20092/16, від 28 березня 2019 року в справі №826/123/17, в ухвалі від 24 квітня 2019 року в справі №1140/3403/18.
Посилання представника позивача на положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - є неприйнятними, оскільки в них йдеться про нараховані суми пенсії. Позивач же в даній справі оскаржує припинення нарахування та виплати пенсії. Тобто, на відміну від положень вказаного Закону, в позові мова йдеться про не нараховані суми пенсії.
Доказів наявності заборгованості з пенсії позивача (тобто, що пенсія відповідачем нараховувалася, проте не виплачувалася), що дозволяло би суду застосувати ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не подано, не дивлячись на те, що у адвоката позивача було достатньо часу для вчинення відповідних дій з метою отримання таких доказів та подання їх до суду (або подання до суду доказів вчинення відповідних дій для отримання цих доказів самостійно).
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили його звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк. Докази таким обставинам до клопотання не додані.
Отже, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Правилами ч. 2 ст. 121 КАС України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 6 вказаної статті, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
З огляду на викладене, враховуючи, що недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунуті, та позовна заява не відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, суд приходить до переконання про доцільність, у даному випадку, продовжити позивачу, наданий судом строк для усунення недоліків на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 133,160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Продовжити ОСОБА_1 встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на 5 (п'ять) днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме для надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та відповідних доказів поважності причин його пропуску.
У разі якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров