Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2024 року Справа№200/6894/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.10.2024, до Донецького окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надіслана позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2015 року по 30.11.2015 року (включно), обчислену із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - серпень 2011 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.03.2015 року по 30.11.2015 року (включно), обчислену із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - серпень 2011 року, в сумі 5 697,45 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85 927,87 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 року по 20.06.2018 року (включно);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 року по 20.06.2018 року (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015 - 2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015 - 2017 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018 - 2022 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 - 2021 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018 - 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2021 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він проходив військову службу у періоди: з 01.08.2011 року по 28.02.2015 року (включно) - у Військовій академії (м. Одеса); з 02.03.2015 року по 20.06.2018 року (включно) - у військовій частині НОМЕР_2 (далі - Відповідач 1); з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно) - у військовій частині НОМЕР_4 (далі - Відповідач 2).
За час проходження позивачем військової служби нарахування грошового забезпечення Відповідачами здійснювалося не в повному обсязі: зокрема, у період з 02.03.2015 року по 28.02.2018 року (включно) не нараховувалася та не виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення, а у період з 01.03.2018 року по 14.07.2022 року (включно) не нараховувалася та не виплачувалася індексація - різниця грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Позивач наполягає, що в період з 02.03.2015 року по 30.11.2015 року (включно) індексація грошового забезпечення мала здійснюватися із застосуванням місяця для обчислення цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - серпень 2011 року (місяць вступу позивача на військову службу), а в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно) - із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Окрім того, позивач наполягає на тому, що відповідачі не нараховували та не виплачували йому саме цю індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 14 липня 2022 року включно.
Враховуючи те, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року не перевищила суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року - 4 463,15 гривень, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Вважає, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпусток тощо).
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_4 надав суду відзив, в якому зазначив наступне.
Щодо нарахування та виплати на користь позивача індексації-різниці грошового забезпечення за період з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяці) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4 пункту 5 Порядку №1078.
Відповідно до матеріалів справи, що не заперечується сторонами, позивач проходив військову службу з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року. Отже, враховуючи вищевикладене вважає, що позивач не має права на отримання індексації-різниці за період з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року, оскільки індексація-різниці, з урахування висновків Верховного Суду та абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, розраховується у місяці підвищення доходу (в даному випадку у березні 2018 року) та у разів виникнення обставин передбачених абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 та виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач також проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 02.03.2015 року по 20.06.2018 року. Тобто, у разі підтвердження (доведення) обставин, що передбачені абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи вище приведені правові висновки Верховного Суду, позивач має право на отримання індексації різниці до 20.06.2018 року до дати звільнення зі служби.
Враховуючи наведене та те, що на момент підвищення доходу позивача, останній не проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 , положення абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21) просив відмовити у задоволенні позовних вимог враховуючи їх безпідставність.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 надав суду відзив, в якому зазначив наступне. Командування військової частини НОМЕР_2 , керуючись положеннями КАС України, як відповідач по справі, наполягає на тому, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, крім того останній не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а отже у позовних вимогах слід відмовити.
Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 у період з 02.03.2015 по 20.06.2018, що підтверджується відповідними витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було.
Таким чином, вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства військовою частиною НОМЕР_2 виконані усі покладені на неї обов'язки та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період проходження військової служби з моменту наявного фінансового ресурсу у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з грудня 2018 року.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 .
ОСОБА_1 з 02.03.2015 року по 20.06.2018 року (включно) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ; з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно) у військовій частині НОМЕР_4 , що не є спірним між сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до витягу із послужного списку, ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01.08.2011 року по 17.08.2011 року був курсантом військового інституту Одеського національного політехнічного університету, з 17.08.2011 року по 28.02.2015 року курсантом у Військовій академії (м. Одеса).
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_7 від 02.03.2015 №47 лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2018 №168 старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 14.07.2022 №196 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було.
Як вбачається з картки особового рахунку позивача за 2017-2018 роки надані військовою частиною НОМЕР_2 індексація грошового забезпечення з січня 2017 року по червень 2018 року не нараховувалась.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 23.11.2024 №37191/фс про розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 21.06.2018 по 14.07.2022 (включно) ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме: у грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн., та у січні-лютому 2019 року у розмірі 71,08 грн., у березні - червні 2019 року у розмірі 134,47 грн., у липні -листопаді 2019 року у розмірі 206,72 грн., у грудні 2019 року у розмірі 216,51 грн., у січні-червні 2020 у розмірі 216,51 грн., у липні-листопаді 2020 року у розмірі 226,29 грн., у грудні 2020 року у розмірі 233,81 грн., у січні-березні 2021 у розмірі 331,42 грн., у квітні-червні 2021 року у розмірі 415,41 грн, у липні-листопаді 2021 року у розмірі 540,03 грн., у грудні 2021 року у розмірі 563,19 грн., у січні 2022 року у розмірі 563,19 грн., у лютому-квітні 2022 року у розмірі 672,35 грн., у травні 2022 року у розмірі 913,01 грн., у червні 2022 року у розмірі 1017,21 грн., у липні 2022 року у розмірі 481,42 грн. В 2018 році індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, через відсутність бюджетного фінансування.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Щодо позовних вимог про нарахування ти виплату індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2015 року по 28.02.2018 року включно, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон № 1282-XII):
індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року в розмірі 101 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до вимог Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла з 25 липня 2007 року до 24 березня 2008 року):
підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV (491-15) Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту (абзаци перший - п'ятий пункту 1-1);
індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (абзаци перший, п'ятий пункту 2);
індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, стипендії, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзаци перший, другий, п'ятий, шостий, сьомий пункту 4);
у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку (абзаци перший, другий пункту 5).
У період з 24 березня 2008 року до 21 червня 2012 року вищезазначені норми Порядку № 1078 у межах спірних правовідносин не зазнавали суттєвих змін.
Відтак, з наведених положень Порядку № 1078 слідує, що правило події збільшення розміру мінімальної заробітної плати чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) залишалося одночасно правовою підставою для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком і правовою підставою для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.
З 21 червня 2012 року до Порядку № 1078 внесено низку змін. Серед іншого:
1) доповнено пункт 10-1 абзацами такого змісту:
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації стипендії здійснюється починаючи з місяця, в якому її призначено. У разі коли особа не отримувала стипендію або втратила право на її призначення, а в подальшому стипендія їй була знову або вперше призначена (за результатами наступного семестрового контролю, у зв'язку з переведенням на навчання за державним замовленням, появою підстав для призначення соціальної стипендії, поновленням на навчання тощо), обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця призначення стипендії.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.;
2) доповнено Порядок пунктом 10-2 такого змісту:
10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації..
З 13 лютого 2014 року до Порядку № 1078 знову внесено низку змін. Серед іншого:
1) пункт 4 доповнено новим абзацом такого змісту У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.;
2) доповнено абзац перший пункту 5 новим другим реченням такого змісту: У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.;
3) доповнено пункт 5 абзацами такого змісту:
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
У разі коли в результаті перерахунку пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили, виплати перерахованих сум до пенсії фактично не здійснені і строки їх виплати не визначені, базовий місяць для визначення індексації пенсій не змінюється..
Отже, з 21 червня 2012 року було введено у дію нове спеціальне правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.
Це правило застосовувалося до 01 грудня 2015 року та було скасоване на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів.
З 01 грудня 2015 року пункт 5 Постанови № 1078 викладено в новій редакції.
Зокрема, з 01 грудня 2015 року пунктом 5 Постанови № 1078 передбачено таке:
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий);
до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).
Також з 01 грудня 2015 року пункт 10-2 Порядку № 1078 викладено у новій редакції, згідно з приписами якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття базовий місяць. Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата (грошове забезпечення) зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Таким чином до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати (грошового забезпечення), а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На вказані особливості попереднього правового регулювання звертав увагу Верховний Суд у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, а також у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Відтак, для правильного визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 02 березня 2015 року до 01 грудня 2015 року необхідно встановити місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати (грошового забезпечення).
Разом з тим, як слідує із запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» змін, у подальшому з 01 грудня 2015 року почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення означеного поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати (грошового забезпечення) визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож, з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей понять «місяць підвищення доходу» і «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок будь-якої її постійної складової.
Між тим, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Таким чином, ураховуючи наведені нормативні положення, слідує висновок, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця, з 01 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Початком відліку для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Аналіз приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
У цьому зв'язку суд звертає увагу на те, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період 2008 2018 років таких постанов було дві.
Зокрема, у період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Починаючи від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися. Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Тож, з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
У цьому зв'язку суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, сформовану у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21 та багатьох інших стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв'язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
З 01 січня 2016 року згідно з абзацом другим пункту 1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок будь-якої її постійної складової;
- після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Керуючись наведеними вище приписами Порядку №1078, суд розраховує розмір належної позивачу індексації за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно року за формулою:
І = Д x Кі / 100, де:
І сума індексації;
Д індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму);
Кі коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін).
За наслідком такого розрахунку розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 03 березня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно склав: у березні 2015 року 286,45 грн, у квітні 2015 року 365,00 грн., у травні 2015 року 512,00 грн., у червні 2015 року 724,00 грн., у липні - листопаді 2015 року 762,00 грн.
Отже, за період з 03.03.2015 року по 30.11.2015 року розмір індексації становить 85 927,87 грн.
Розрахований аналогічним чином розмір індексації за інші періоди становить: за грудень 2015 року становить 2302,64 грн (базовий місяць січень 2008 року; перевищення порогу індексації відбулось у лютому 2008 року; коефіцієнт індексації, обчислений наростаючим підсумком, 0,027 (2,7%); індексація грошового забезпечення здійснюється з квітня 2008 року); січень-квітень 2016 року 2359,14 грн; травень 2016 року 2482,40 грн; червень-листопад 2016 року 2710,05 грн; грудень 2016 року лютий 2017 року 3177,60 грн; березень-квітень 2017 року 3360,00 грн; травень 2017 року 3536,40 грн; червень-серпень 2017 року 3730,06 грн; вересень-листопад 2017 року 3896,78 грн; грудень 2017 року - лютий 2018 року 4258,75 грн.
Отже, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року розмір індексації становить 85 927,87 грн.
При цьому, відповідачем 1 не надано до суду жодних заперечень з приводу поданого позивачем розрахунку.
Суд звертає увагу, що з метою ефективного захисту прав позивача та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність визначення в рішенні суми індексації, яка підлягає до нарахування та виплати позивачу.
При цьому, суд зауважує, що не визначення в ухваленому судовому рішенні конкретної суми індексації, яка належить до нарахування та виплати відповідачем, не вносить юридичної визначеності у ці спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Щодо позовних вимог щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.07.2024 року включно, суд зазначає наступне.
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили.
Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21.
Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17).
З наведеного суд робить висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
Такі висновки судом у цій справі зроблено з огляду на останню актуальну правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, зокрема в постановах від 23.05.2023 у справі №380/7782/21 і від 18.05.2023 у справі №400/7421/21.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 19.05.2022 в справі №400/103/21, від 31.05.2022 в справах №380/7071/21, №400/4491/20, від 09.06.2022 в справі №600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21, від 21.03.2023 в справі №620/7687/21, від 22.03.2023 в справі №380/1730/22, від 06.04.2023 в справах №380/166/21, №380/12370/21, №380/19089/21, №420/18162/21, від 19.04.2023 в справі №380/10594/21, від 20.04.2023 в справі №320/8554/21, від 27.04.2023 в справах №380/6869/21, №420/15397/21, від 03.05.2023 в справах №400/5597/20, №160/10790/22, від 04.05.2023 в справі №640/29759/21 та від 10.05.2023 в справі №260/5461/21.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі №825/694/17.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:
"…104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) ".
При вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд зазначає наступне.
Згідно наданої відповідачем архівної відомості, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року (виплата в березні 2018 року) становить - 17137,40 грн, у березні 2018 року (виплата в квітні 2018 року) становить - 17642,84 грн.
Отже, розмір підвищення посадового окладу позивача в березні 2018 року склав 17642,84 грн. - 17137,40 грн. = 505,44 грн.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.
Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 505,44 грн., а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн. тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, в період з 01.03.2018 по 14.07.2022 року включно позивач мав право на нарахування і виплату індексацію-різниці.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 505,44 грн. = 3957,71 грн.
При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 20.06.2028 включно із застосуванням абз. 4-6 п. 5 постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 у розмірі 3957,71 грн. на місяць, та визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року включно із застосуванням абз. 4-6 п. 5 постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078 у розмірі 3957,71 грн. на місяць.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015 - 2017 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог; підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018 - 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2021 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог суд зазначає, що дана вимога є похідної від первинної.
Відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону № 2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII).
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні розрахунку підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015 - 2017 роках; підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018 - 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2021 роках , відповідачі використали суму грошового забезпечення позивача, що не включала індексацію грошового забезпечення у відповідному розмірі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19 Верховним Судом зроблено наступні правові висновки: «Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17.
Окрім того, у постанові від 21.12.2021 року у справі № 820/3423/18 Верховний Суд зазначив наступне: «Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, під час виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі -грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.
За правилами пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виплату індексації грошового забезпечення відповідачі повинні провести із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2015 року по 30.11.2015 року (включно), обчислену із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - серпень 2011 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.03.2015 року по 30.11.2015 року (включно), обчислену із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - серпень 2011 року, в сумі 5 697,45 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85 927,87 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 року по 20.06.2018 року (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 3957,71 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 року по 20.06.2018 року (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015 - 2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015 - 2017 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 3957,71 гривень щомісячно за період з 21.06.2018 року по 14.07.2022 року (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018 - 2022 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 - 2021 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018 - 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2021 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 грудня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Е. Абдукадирова