Дата документу 02.12.2024Справа № 554/8410/24
Провадження № 2/554/5133/2024
02.12.2024 року м.Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання - Яценко Ж.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню № 10054 від 18.12.2021 року вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 24569,37 грн.
Позивач з вчиненим виконавчим написом не погоджується, вважає, що його вчинено з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.
Нотаріус в свою чергу, не перевірив надіслання вимоги та отримання її боржником, що унеможливили подання нотаріусові заперечень. При вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.
Нотаріус не врахував, що на момент вчинення виконавчого напису, діючим є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року №622, без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Крім цього, ОСОБА_1 не було повідомлено про звернення з заявою про вчинення виконавчого напису.
Ухвалою суду від 14.08.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги підтримав та прохав задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «ФК Управління активами» у судове засідання не з'явився, подав заяву про визнання позову та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. у судове засідання не з'явилася, причини неявки суд не повідомила .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Шевченківський ВДВС у м.Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення рекомендованого лист з повідомленням.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує позивач.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що у травні 2024 року від державного виконавця Шевченківського ВДВС у м.Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарова Л.В. дізналася, що на виконання у вказаному відділі перебуває виконавче провадження №68426422, відкрите на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія з управління активами» боргу в сумі 24 569,37 грн.
Як встановлено, 18.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10054, виконаного на бланку серії НРР №010351, за яким стягнуто з позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: невідоме, місце роботи, невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі договору факторингу №РВ 2021-26/10 від 26.10.2021 року, відступленo право вимоги за Кредитним договором №SAVDN42000009237472 від 02.10.2021 року укладеного між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 , запровоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнути з ОСОБА_1 за період з 25.10.2021 року по 18.12.2021 року включно, суму у розмірі:
- 7742,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
-16776,82 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами,
-50 грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 24569,37 грн.
Кредитний договір №SAVDN42000009237472 від 02.10.2021 року на виконання якого було вчинено оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса, укладений між АТ.КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 не посвідчено нотаріально, а укладений сторонами у простій письмові формі.
Вказані обставини підтверджено матеріалами справи та відповідачем не оспорюються, матеріали справи містять заяву відповідача про визнання позовних вимог.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (05.01.2021 року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд і у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку.
При цьому слід зазначити, що нотаріус, який дотримується вимог Закону та Порядку, у разі якщо йому необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №10054 від 18.12.2021 року такими, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у загальному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (пункт 286 Інструкції).
Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.
Відповідачем не спростовано того факту, що виконавчий напис вчинений не на борговому документі (кредитному договорі), що не відповідає п.п.1,2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р.
Таким чином, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.п.1,2 Переліку.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а позов підлягає до задоволення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами..
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача просив відшкодувати понесені витрати на правничу в розмірі 5000 грн.
Відповідачем по справі подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000 грн..
Відповідно дост. 133 ЦПКУкраїна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
При цьому, суд може вважати що надання правничої допомоги позивачу адвокатом Лихошвай С.О., доведено матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у ст. ст.137,141 ЦПК України критерії.
Предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріусі таким, що не підлягає виконанню, справа віднесена до категорії малозначних справ.
Враховуючи наведені обставини, предмет спору, малозначність справи, виходячи із засад реальності та співмірності суддя вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Оскільки відповідач визнав позов до першого судового засідання, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України та вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 605,60 грн., сплаченого при поданні позову. Решта 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору у сумі 605,60 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10054 від 18.12.2021 року вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 24569,37 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 605,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 605,60 грн., сплаченого нею при подачі позовної заяви згідно квитанції ID 0936-7327-6384-9765, сплаченого в АТ «Таскомбанк» отримувач ГУК у Полт.обл/Шевченків р-н//22030101 UA 528999980313191206000016722.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія управління активами» місце знаходження вул.Соборна, 98А, м.Ірпінь, Бучанський район, Київська обл., код ЄДРПОУ 35017877.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, місце знаходження: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса знаходження: м.Полтава, вул.Стешенка, 6.
Суддя О.І.Шевська