Справа №295/15331/24
1-кс/295/7672/24
Іменем України
04.12.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі
клопотання слідчої СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою
стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Великий Яблунець Ємільчинського району Житомирської області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зі слів, має на утриманні неповнолітнього сина ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 11.12.2024, без визначення розміру застави.
Як зазначено у клопотанні, 29.09.2024, близько 23 год 30 хв, ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, а саме в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої племінниці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без добровільної згоди останньої, та з якою ОСОБА_4 перебуває у близьких відносинах.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , яка на той час залишилась в нього переночувати, є неповнолітньою та його родичкою, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з неповноліттям, внаслідок якого вона не могла чинити опір та у повній мірі розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій, ігноруючи вербальний опір потерпілої, та, вчиняючи щодо неї психологічне насильство у вигляді словесних образ, приниження, висловлюваннях нецензурної лайки, змушуванні до вступу у статеві відносини, лежачи поруч із ОСОБА_8 в одному ліжку, та, з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, зжав своєю зігнутою в лікті рукою її за шию, після чого іншою рукою почав торкатися її живота, грудей та в подальшому опустив руку під спідню білизну та, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_4 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_8 з використанням пальців рук, без її добровільної згоди. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 в цей час та місці, зняв з потерпілої ОСОБА_8 спідню білизну та, оголивши свій статевий орган, ліг зверху на дитину та вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Крім цього, 30.09.2024 у вечірній час доби (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, а саме в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло неповнолітньої племінниці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без добровільної згоди останньої, та з якою ОСОБА_4 перебуває у близьких відносинах. Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , яка на той час тимчасово в нього проживала, є неповнолітньою та його родичкою, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з неповноліттям, внаслідок якого вона не могла чинити опір та у повній мірі розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій, ігноруючи вербальний опір потерпілої, та, вчиняючи щодо неї психологічне насильство у вигляді словесних образ, приниження, висловлюваннях нецензурної лайки, змушуванні до вступу у статеві відносини, лежачи поруч із ОСОБА_8 в одному ліжку, та, з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, зжав своєю зігнутою в лікті рукою її за голову та стиснув за передпліччя, після чого іншу руку опустив під спідню білизну та, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_4 повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_8 з використанням пальців рук, без її добровільної згоди. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 в цей час та місці вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_8 з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Крім цього, 02.10.2024, близько 04 год 00 хв, ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, а саме в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої племінниці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без добровільної згоди останньої, та з якою ОСОБА_4 перебуває у близьких відносинах. Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , яка на той час тимчасово в нього проживала, є неповнолітньою та його родичкою, використовуючи її безпорадний стан у зв'язку з неповноліттям, внаслідок якого вона не могла чинити опір та у повній мірі розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій, ігноруючи вербальний опір потерпілої, та, вчиняючи щодо неї психологічне насильство у вигляді словесних образ, приниження, висловлюваннях нецензурної лайки, змушуванні до вступу у статеві відносини, лежачи поруч із ОСОБА_8 в одному ліжку, та, з метою подолання можливого супротиву його протиправним діям, зжав своєю рукою її за руку, після чого іншу руку опустив під спідню білизну та, користуючись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_4 повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_8 з використанням пальців рук, без її добровільної згоди.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої неповнолітньої особи з використанням геніталій та пальців рук, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтуванні), вчиненні повторно щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення орган досудового розслідування підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви від 10.10.2024; протоколом допиту неповнолітньої ОСОБА_8 з додатками; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; актом судово-медичного обстеження №1684; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; протоколом обшуку від 10.10.2024; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Мотивуючи необхідність продовження терміну дії запобіжного заходу, слідчий посилається на те, що метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування/суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі, та передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі на вказаний строк та в подальшому перебування в місцях позбавлення волі, що в майбутньому негативно відобразиться на його стосунках в родині та суспільстві, свідчить про можливі спроби переховування від суду. Вік підозрюваного ОСОБА_4 , його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування. Усвідомлення можливого призначення покарання у вигляді позбавлення волі дає підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду та органів досудового розслідування. Усвідомлення можливого призначення покарання у вигляді позбавлення волі дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду та органів досудового розслідування. Підозрюваний ОСОБА_4 особисто знайомий із свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні, є її родичем, а тому існує ризик незаконного впливу на них з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій, а тому є ґрунтовні підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності та перекладання вини на інших осіб, здійснюватиме незаконний вплив на свідків та потерпілу кримінального правопорушення. Крім того, існує обґрунтована необхідність в недопущенні спілкування підозрюваного зі свідками та потерпілою з метою недопущення будь-яких погроз на них, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини по провадженню. Оскільки ОСОБА_4 ніде офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, має викривлене уявлення про належну поведінку у суспільстві, орган досудового розслідування не виключає можливість, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме перешкоджати шляхом не прибуття та несвоєчасного прибуття на вимоги слідчого, прокурора чи суду, так як не має постійного місця проживання.
Слідчий вказує, що наявність вищевказаних ризиків обумовлює необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Даний вид запобіжного заходу обирається до ОСОБА_4 не виходячи з каральних міркувань, а лише з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам передбачених п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира 12.10.2024 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 08.12.2024.
Двомісячний строк досудового розслідування закінчується 11.12.2024, проте до вказаного строку, внаслідок складності провадження, закінчити досудове розслідування не представляється можливим, оскільки по кримінальному провадженню з метою його повного, всебічного та неупередженого проведення необхідно здійснити ряд слідчих та інших процесуальних дій для фіксації фактів та обставин, що підлягають доказуванню
Так, 02.12.2024 підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику вручено клопотання про продовження строку досудового розслідування.
Орган досудового розслідування вважає, що запобігання наведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 можливе винятково у разі застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що працює, просить застосувати більш м'який запобіжний захід - у виді домашнього арешту, або застосувати заставу у мінімальному розмірі, на потерпілу впливати не буде, до злочину немає ніякого відношення.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що підозра не обґрунтована, підозрюваний вказує, що до вчинення злочину відношення не має. Потерпіла звернулася із заявою через сім днів, матеріалами кримінального провадження причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення не підтверджується. Досудове розслідування проводиться не належним чином, його строк закінчується, питання щодо продовження строку запобіжного заходу слід ініціювати після вирішення питання про продовження строку досудового розслідування. Щодо наявності заявлених ризиків, це є припущенням прокурора. Просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024060400003178 від 10.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
В ході досудового розслідування, 11.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 12.10.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2024 включно.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_4 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України, що наразі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, при оцінці існуючих ризиків, на які покликались слідчий та прокурор, суд враховує також, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, щого його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя не погоджується з доводами захисника щодо необґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину у даному кримінальному провадженні, з огляду на те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу або продовження його дії слідчий суддя не надає оцінку зібраним доказам на предмет їх належності, допустимості і достатності, а лише оцінює наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може бути причетний до вчинення того чи іншого кримінального правопорушення. Тому, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що зібрані наразі докази, надані слідчим та прокурором до клопотання, у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_4 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.152 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею було встановлено достатньо підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, а також впливати на потерпілу, свідків.
Наразі слідчим суддею також встановлено обґрунтованість підстав вважати, що ризики переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, продовжують існувати на момент вирішення питання про продовження строку дії попереднього запобіжного заходу.
Зокрема, слідчий суддя вважає, що не зменшились ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, враховуючи суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним.
Слідчий суддя вважає, що не зменшився ризик незаконного впливу підозрюваним на потерпілу та свідків, оскільки такі особи відомі підозрюваному.
Також, зважаючи на те, що підозрюваний не має постійного, конкретно визначеного місця проживання, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, посилання слідчого на наявність ризику перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом нез'явлення до слідчого, вбачається достатньо обґрунтованим.
Таким чином, існування наразі обґрунтованих ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, на переконання слідчого судді, свідчить про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України в судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування не завершено, з огляду на складність кримінального провадження та необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні. Строк досудового розслідування закінчується 11.12.2024.
Беручи до уваги викладене вище, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування доведено наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 199 КПК України, для задоволення клопотання і подальшого тримання підозрюваного під вартою.
З урахуванням змісту клопотання, приписів п.1 ч.4 ст.183 КПК України, обставин та характеру кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись статтями 176, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення застави, до 11.12.2024 включно.
Встановити строк дії ухвали до 11.12.2024.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-00 год 09.12.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1